Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У передвоєнні роки в Кадіївці широко розгорнулася культурно-масова робота. В 20-і роки великим успіхом користувалася створена комсомольцями жива газета, яка називалася «Синя блуза». На молодіжні вечори, де виступали синьоблузники, завжди приходило багато людей. Жива газета різко критикувала нехлюїв, рвачів, бюрократів.
З радістю зустріли гірники перший радянський професійний театр Донецького басейну, створений Г. С. Свободіним у Луганську. Коли він у 1924 році приїхав до Кадіївки, на кущових зборах профспілкових організацій міста разом з партійним активом було одностайно ухвалено назвати молодий драматичний колектив «Шахтаркою Донбасу». Репертуар «Шахтарки Донбасу» був багатий і весь час поповнювався новими п'єсами.
Великою подією в культурному житті міста було відкриття державного кінотеатру (1935 р.).
У передвоєнні роки в Кадіївському районі було З0 клубів. У кожному з них працювали бібліотеки, читальні зали, гуртки художньої самодіяльності. В репертуарі самодіяльних артистів провідне місце займали народні українські й російські пісні й танці. В своїх виступах гуртківці нерідко використовували творчість місцевих авторів - робітників вугільних та інших підприємств. Великий успіх мали твори відомих драматургів і композиторів. Тепло зустріли глядачі вистави «Платон Кречет» О. Корнійчука, «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького, оперу
М. Лисенка «Наталка Полтавка». В 1936 році в місті було відкрито музичну школу. В ній вчилося понад 150 робітників та їх дітей.
Культурно й заможно почали жити кадіївці. Майже кожна сім'я передплачувала газети й журнали, квартири трудящих були радіофіковані. Свою відпустку багато робітників проводило в будинках відпочинку й санаторіях. Тільки в 1937 році в здравницях країни побувало понад 600 робітників шахти ім. Ілліча.
Трудящі Кадіївки брали активну участь в оборонній і спортивно-масовій роботі. В 1935 році було відкрито в місті аероклуб. Його з великим захопленням відвідували десятки робітників шахт і заводів, випускників шкіл. Молодь міста зібрала кошти для будівництва двох нових літаків. В аероклубі готували пілотів, планеристів, авіатехніків і парашутистів. Багато випускників аероклубу в роки Великої Вітчизняної війни прославили Батьківщину безсмертними подвигами.
22 червня 1941 року мирна творча праця радянських людей була перервана нападом полчищ гітлерівської Німеччини. Того ж дня на підприємствах міста відбулися багатолюдні мітинги трудящих. Шахтарі й металурги, хіміки й енергетики висловлювали загальне прагнення ще тісніше згуртувати свої ряди навколо Комуністичної партії, віддати всі свої сили великій справі розгрому німецьких загарбників. Людно стало у військкоматі: трудівники Кадіївки прийшли сюди з заявами-проханнями послати їх на фронт. Робітник шахти ім. Ілліча С. У. Соловей, який вирядив до Червоної Армії трьох синів і сам виявив бажання стати в ряди захисників Батьківщини.
В перші дні війни до Кадіївського міськкому партії надійшло до 5 тис. заяв від жителів міста з проханням направити їх в діючу армію. 1972 комуністи, або 45 проц. усього складу Кадіївської партійної організації, пішли на фронт. У Кадіївці було створено п'ять полків народного ополчення в складі 22 070 чол. Жінки й дівчата без відриву від виробництва вивчали санітарну справу, готувалися стати медичними сестрами.
На зміну тим, хто пішов на фронт, ставали до верстатів і спускалися у вибої пенсіонери, підлітки, жінки. Шахтарська Кадіївка жила за законами воєнного часу. Шахтарі збільшили продуктивність праці. Знатний вибійник шахти «Центральна-Ірміне» П. Ю. Синяговський, склавши свій особистий план роботи, щодня виконував три-чотири норми, видобуваючи 65-70 тонн вугілля.
Фронт усе ближче підходив до Донбасу. 12 липня 1942 року фашисти вдерлися в Кадіївку. Почався тяжкий період окупації. Страхітливі й мерзенні злодіяння чинили німецькі окупанти. Вони розстрілювали мирних жителів біля протитанкового рову поблизу станції Алмазна, живими скидали в стволи
Долинівське
Сторінка 9 з 16
На всіх підприємствах і установах трудящі навчалися в гуртках по вивченню марксистсько-ленінської теорії, систематично провадилася робота по атеїстичному вихованню населення. З радістю зустріли гірники перший радянський професійний театр Донецького басейну, створений Г. С. Свободіним у Луганську. Коли він у 1924 році приїхав до Кадіївки, на кущових зборах профспілкових організацій міста разом з партійним активом було одностайно ухвалено назвати молодий драматичний колектив «Шахтаркою Донбасу». Репертуар «Шахтарки Донбасу» був багатий і весь час поповнювався новими п'єсами.
Великою подією в культурному житті міста було відкриття державного кінотеатру (1935 р.).
У передвоєнні роки в Кадіївському районі було З0 клубів. У кожному з них працювали бібліотеки, читальні зали, гуртки художньої самодіяльності. В репертуарі самодіяльних артистів провідне місце займали народні українські й російські пісні й танці. В своїх виступах гуртківці нерідко використовували творчість місцевих авторів - робітників вугільних та інших підприємств. Великий успіх мали твори відомих драматургів і композиторів. Тепло зустріли глядачі вистави «Платон Кречет» О. Корнійчука, «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького, оперу
М. Лисенка «Наталка Полтавка». В 1936 році в місті було відкрито музичну школу. В ній вчилося понад 150 робітників та їх дітей.
Культурно й заможно почали жити кадіївці. Майже кожна сім'я передплачувала газети й журнали, квартири трудящих були радіофіковані. Свою відпустку багато робітників проводило в будинках відпочинку й санаторіях. Тільки в 1937 році в здравницях країни побувало понад 600 робітників шахти ім. Ілліча.
Трудящі Кадіївки брали активну участь в оборонній і спортивно-масовій роботі. В 1935 році було відкрито в місті аероклуб. Його з великим захопленням відвідували десятки робітників шахт і заводів, випускників шкіл. Молодь міста зібрала кошти для будівництва двох нових літаків. В аероклубі готували пілотів, планеристів, авіатехніків і парашутистів. Багато випускників аероклубу в роки Великої Вітчизняної війни прославили Батьківщину безсмертними подвигами.
22 червня 1941 року мирна творча праця радянських людей була перервана нападом полчищ гітлерівської Німеччини. Того ж дня на підприємствах міста відбулися багатолюдні мітинги трудящих. Шахтарі й металурги, хіміки й енергетики висловлювали загальне прагнення ще тісніше згуртувати свої ряди навколо Комуністичної партії, віддати всі свої сили великій справі розгрому німецьких загарбників. Людно стало у військкоматі: трудівники Кадіївки прийшли сюди з заявами-проханнями послати їх на фронт. Робітник шахти ім. Ілліча С. У. Соловей, який вирядив до Червоної Армії трьох синів і сам виявив бажання стати в ряди захисників Батьківщини.
В перші дні війни до Кадіївського міськкому партії надійшло до 5 тис. заяв від жителів міста з проханням направити їх в діючу армію. 1972 комуністи, або 45 проц. усього складу Кадіївської партійної організації, пішли на фронт. У Кадіївці було створено п'ять полків народного ополчення в складі 22 070 чол. Жінки й дівчата без відриву від виробництва вивчали санітарну справу, готувалися стати медичними сестрами.
На зміну тим, хто пішов на фронт, ставали до верстатів і спускалися у вибої пенсіонери, підлітки, жінки. Шахтарська Кадіївка жила за законами воєнного часу. Шахтарі збільшили продуктивність праці. Знатний вибійник шахти «Центральна-Ірміне» П. Ю. Синяговський, склавши свій особистий план роботи, щодня виконував три-чотири норми, видобуваючи 65-70 тонн вугілля.
Фронт усе ближче підходив до Донбасу. 12 липня 1942 року фашисти вдерлися в Кадіївку. Почався тяжкий період окупації. Страхітливі й мерзенні злодіяння чинили німецькі окупанти. Вони розстрілювали мирних жителів біля протитанкового рову поблизу станції Алмазна, живими скидали в стволи