Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В роки першої світової війни робітники Кадіївки разом з трудящими інших революційних центрів країни взяли активну участь у страйковій боротьбі. У відповідь на маніфест ЦК РСДРП, що закликав до боротьби за перетворення війни імперіалістичної у війну громадянську, кадіївські робітники спинили доменні печі на Алмазнянському заводі. Весною 1915 року тут відбулися антивоєнні мітинги.
Звістка про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції донеслася до Кадіївки 4 березня 1917 року і блискавично облетіла рудники, заводи і села району. Наступного дня вулицями йшли колони святково одягнених демонстрантів з червоними прапорами, співаючи революційні пісні.
Наприкінці березня 1917 року на всіх шахтах і заводах відбулися вибори до Ради робітничих депутатів Кадіївського підрайону, до якої ввійшли представники
підприємств Кадіївки, Голубівки, Ірміного, Сентянівки, Варваропілля, Мар'ївки. Головою Ради робітничих депутатів було обрано більшовика-робітника Ф. Хлястикa. Проте більшість місць у першій кадіївській Раді захопили меншовики та есери.
Після перемоги Лютневої революції більшовики Кадіївки вийшли з підпілля. За короткий час було відновлено і створено партійні організації, які розгорнули боротьбу проти меншовиків, есерів і українських буржуазних націоналістів. На зборах і мітингах робітників комуністи систематично викривали антинародний характер Тимчасового уряду, зрадницьку політику й тактику угодовців. 17 серпня Рада робітничих депутатів Кадіївського підрайону під" впливом більшовиків прийняла резолюцію протесту проти спроб буржуазного уряду «збройною рукою знищити завоювання робітничого класу». Резолюція закликала трудящих «згуртуватися під прапором боротьби проти контрреволюції, за зміцнення, розвиток і поглиблення революції». 28 серпня, як тільки було одержано повідомлення про контрреволюційний заколот генерала Корнілова, Кадіївська Рада надіслала до Петрограда на ім'я ВЦВК Рад листа, в якому говорилося: «В разі необхідності сміливо візьміть владу до своїх рук. Можете бути певні у всемірній підтримці Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів Кадіївського підрайону».
На більшовиків Кадіївки великий вплив мала Луганська організація РСДРП, яка посилала сюди для налагодження партійної роботи досвідчених партійних працівників. Так, у жовтні 1917 року за участю К. Є. Ворошилова було створено партійну організацію на шахті № 1. Зміцнюється Кадіївський підрайонний комітет більшовиків, який очолював П. Третьяков. Більшість місць у Раді переходить до більшовиків. їх делегат бере участь у роботі II Всеросійського з'їзду Рад.
Велика Жовтнева соціалістична революція в Петрограді дістала гарячу підтримку кадіївських робітників. Вони палко схвалили декрети Радянського уряду.
V Скрізь ліквідувалися місцеві органи Тимчасового уряду, створювалися революційні органи пролетарської влади.
16 листопада 1917 року на об'єднаному засіданні представників Рад робітничих депутатів, партійних організацій, професійних спілок і представників від волосних земств Кадіївського підрайону особлива комісія виробила план створення контрольних органів над виробництвом.
В листопаді 1917 року на Донбас посунули білокозачі частини генерала Каледіна й гайдамацькі банди. Створений у цей час Кадіївський ревком почав посилену організацію загону Червоної гвардії, до якого вступили передові робітники шахт. Серед них були гірники шахти №11. Авдєєв, П. Боборикін, А. Бубнов, М. Боборикін, М. Мальцев, С. Іторшин, Т. Храмов та інші. Ревком організував постійну охорону підприємств, боровся проти підступів контрреволюції, пильно охороняв громадський порядок і народне добро.
У січні 1918 року загін червоногвардійців Кадіївки зайняв станцію Дебальцеве, встановив свій контроль на станціях Микитівна, Чернухіне. Червоногвардійські заслони не пропускали ворожі військові ешелони, що йшли на Дон, боролися проти дрібних банд.
Долинівське
Сторінка 5 з 16
Культурне життя Кадіївки було убоге. Про клуби, бібліотеки, спорт шахтарі не мали уявлення. Правда, в Кадіївці було збудовано клуб, але не для робітників. Там відпочивала адміністрація рудника, купці, інтелігенція.В роки першої світової війни робітники Кадіївки разом з трудящими інших революційних центрів країни взяли активну участь у страйковій боротьбі. У відповідь на маніфест ЦК РСДРП, що закликав до боротьби за перетворення війни імперіалістичної у війну громадянську, кадіївські робітники спинили доменні печі на Алмазнянському заводі. Весною 1915 року тут відбулися антивоєнні мітинги.
Наприкінці березня 1917 року на всіх шахтах і заводах відбулися вибори до Ради робітничих депутатів Кадіївського підрайону, до якої ввійшли представники
підприємств Кадіївки, Голубівки, Ірміного, Сентянівки, Варваропілля, Мар'ївки. Головою Ради робітничих депутатів було обрано більшовика-робітника Ф. Хлястикa. Проте більшість місць у першій кадіївській Раді захопили меншовики та есери.
Після перемоги Лютневої революції більшовики Кадіївки вийшли з підпілля. За короткий час було відновлено і створено партійні організації, які розгорнули боротьбу проти меншовиків, есерів і українських буржуазних націоналістів. На зборах і мітингах робітників комуністи систематично викривали антинародний характер Тимчасового уряду, зрадницьку політику й тактику угодовців. 17 серпня Рада робітничих депутатів Кадіївського підрайону під" впливом більшовиків прийняла резолюцію протесту проти спроб буржуазного уряду «збройною рукою знищити завоювання робітничого класу». Резолюція закликала трудящих «згуртуватися під прапором боротьби проти контрреволюції, за зміцнення, розвиток і поглиблення революції». 28 серпня, як тільки було одержано повідомлення про контрреволюційний заколот генерала Корнілова, Кадіївська Рада надіслала до Петрограда на ім'я ВЦВК Рад листа, в якому говорилося: «В разі необхідності сміливо візьміть владу до своїх рук. Можете бути певні у всемірній підтримці Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів Кадіївського підрайону».
На більшовиків Кадіївки великий вплив мала Луганська організація РСДРП, яка посилала сюди для налагодження партійної роботи досвідчених партійних працівників. Так, у жовтні 1917 року за участю К. Є. Ворошилова було створено партійну організацію на шахті № 1. Зміцнюється Кадіївський підрайонний комітет більшовиків, який очолював П. Третьяков. Більшість місць у Раді переходить до більшовиків. їх делегат бере участь у роботі II Всеросійського з'їзду Рад.
Велика Жовтнева соціалістична революція в Петрограді дістала гарячу підтримку кадіївських робітників. Вони палко схвалили декрети Радянського уряду.
V Скрізь ліквідувалися місцеві органи Тимчасового уряду, створювалися революційні органи пролетарської влади.
16 листопада 1917 року на об'єднаному засіданні представників Рад робітничих депутатів, партійних організацій, професійних спілок і представників від волосних земств Кадіївського підрайону особлива комісія виробила план створення контрольних органів над виробництвом.
В листопаді 1917 року на Донбас посунули білокозачі частини генерала Каледіна й гайдамацькі банди. Створений у цей час Кадіївський ревком почав посилену організацію загону Червоної гвардії, до якого вступили передові робітники шахт. Серед них були гірники шахти №11. Авдєєв, П. Боборикін, А. Бубнов, М. Боборикін, М. Мальцев, С. Іторшин, Т. Храмов та інші. Ревком організував постійну охорону підприємств, боровся проти підступів контрреволюції, пильно охороняв громадський порядок і народне добро.
У січні 1918 року загін червоногвардійців Кадіївки зайняв станцію Дебальцеве, встановив свій контроль на станціях Микитівна, Чернухіне. Червоногвардійські заслони не пропускали ворожі військові ешелони, що йшли на Дон, боролися проти дрібних банд.