Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У 1902 році було створено соціал-демократичний гурток на Кам'янському руднику. Спочатку до нього входили шахтарі Кам'янського й Орловського рудників М. Корначов, 3. Лавриненко, К. Абрамов, А. Бєлоусов та інші. Керував гуртком молодий кресляр Ф. С. Дяченко. Члени цієї групи встановили зв'язки з Луганською соціал-демократичною організацією, звідки почали одержувати революційну літературу.
Поширення листівок занепокоїло місцеві власті. В донесенні департаментові поліції повітовий справник у квітні 1903 року писав: «В ніч на 28 квітня 1903 року по рудниках Алмазному (Кадіївському), Кам'янському, Максимівському, Голубівському, Мар'ївському, селах Орловці і Кам'янці, а також на заводі Донецько-
Юр'ївського металургійного товариства було розкидано гектографічні прокламації Луганського комітету Російської соціал-демократичної робітничої партії під заголовком «Летючий листок» (до свята Першого травня). Напередодні 1 травня 1903 року поліція заарештувала Ф. Дяченка, М. Корначова, С. Герасимова, 3. Лавриненка та інших членів соціал-демократичної групи.
Російсько-японська війна, що почалася в січні 1904 року, загострила класові суперечності, прискорила розвиток в Росії народної революції. Кадіївка - свідок і активний учасник революційних подій. Коли в селище, що загубилося в донецькому степу, прийшла звістка про Криваву неділю в Петербурзі, шахтарі й металурги стали на боротьбу з самодержавством. Уранці 2 лютого вибухнув страйк на Алмазнянському металургійному заводі. Слідом за ними застрайкували шахтарі. Нелегальна більшовицька газета «Вперед» 26 березня 1905 року повідомляла про ці події.
Царські сатрапи зосередили проти робітників великі каральні сили: дві роти піхоти, дві сотні козаків і ескадрон драгунів. Самодержавство силою зброї намагалося задушити революційні виступи народних мас. Але ніякі репресії не могли послабити революційного руху. Пролетаріат Кадіївки брав активну участь у Всеросійському Жовтневому політичному страйку 1905 року. Заворушення посилилися такою мірою, що місцеві власті не раз зверталися до катеринославського губернатора з проханням прислати війська додатково.
Так, рада з'їзду гірничопромисловців Півдня Росії в телеграмі від 25 жовтня 1905 року просила губернатора «у зв'язку з поширенням безпорядків у районі Алмазної... посилити надіслання військ». Наступного дня губернатор одержав з Кадіївки ще тривожніше повідомлення: «Рудник оточений робітниками сусідніх рудників, що застрайкували. Одна сотня справитися не може... Просимо допомоги». В Алмазну було направлено ще три роти солдатів.
В період Жовтневого політичного страйку робітники Кадіївки, разом з усіма трудящими Донбасу, посилено готувалися до збройного повстання. Страйковий комітет станції Алмазна, куди входили більшовики А. Й. Думницький, О. Й. Бурдун, О. К. Шульженко, М. С. Фоменко, П. І. Натопта та інші, організував на металургійному заводі бойову робітничу дружину. Дружиною Кадіївського рудника
керував відставний солдат Преображенського полку М. О. Задирін. 17 грудня 1905 року кадіївська бойова робітнича дружина вирушила на допомогу повсталим горлівцям, вступивши в сутичку на станції Дебальцеве з царськими військами.
Після придушення горлівського повстання класові бої не припиняються. 2 червня 1906 року знову застрайкували робітники Кадіївського рудника. На шахті № 1 страйк тривав понад місяць. Керували ним робітники С. Лагутін, М. Задирін, П. Козлов, брати Бардіни та інші. Страйкарям допомагали селяни навколишніх сіл, які доставляли харчі. У грудні 1906 року відбувся страйк на Алмазнянському металургійному заводі. В ньому брало участь близько тисячі робітників.
На початку 1907 року в період кампанії по виборах другої Державної думи більшовики Кадіївки розгорнули широку агітаційну роботу в масах. Завдяки цьому більшість виборщиків і уповноважених від Кадіївського рудника й металургійного заводу були більшовиками або співчували їм. У журналі «Горнозаводской листок» відмічалося, що в Алмазній «вибори
Долинівське
Сторінка 3 з 16
Жилівського, Мар'ївського та інших рудників. Члени групи пропагували соціалістичні ідеї, поширювали серед робітників революційну літературу.У 1902 році було створено соціал-демократичний гурток на Кам'янському руднику. Спочатку до нього входили шахтарі Кам'янського й Орловського рудників М. Корначов, 3. Лавриненко, К. Абрамов, А. Бєлоусов та інші. Керував гуртком молодий кресляр Ф. С. Дяченко. Члени цієї групи встановили зв'язки з Луганською соціал-демократичною організацією, звідки почали одержувати революційну літературу.
Юр'ївського металургійного товариства було розкидано гектографічні прокламації Луганського комітету Російської соціал-демократичної робітничої партії під заголовком «Летючий листок» (до свята Першого травня). Напередодні 1 травня 1903 року поліція заарештувала Ф. Дяченка, М. Корначова, С. Герасимова, 3. Лавриненка та інших членів соціал-демократичної групи.
Російсько-японська війна, що почалася в січні 1904 року, загострила класові суперечності, прискорила розвиток в Росії народної революції. Кадіївка - свідок і активний учасник революційних подій. Коли в селище, що загубилося в донецькому степу, прийшла звістка про Криваву неділю в Петербурзі, шахтарі й металурги стали на боротьбу з самодержавством. Уранці 2 лютого вибухнув страйк на Алмазнянському металургійному заводі. Слідом за ними застрайкували шахтарі. Нелегальна більшовицька газета «Вперед» 26 березня 1905 року повідомляла про ці події.
Царські сатрапи зосередили проти робітників великі каральні сили: дві роти піхоти, дві сотні козаків і ескадрон драгунів. Самодержавство силою зброї намагалося задушити революційні виступи народних мас. Але ніякі репресії не могли послабити революційного руху. Пролетаріат Кадіївки брав активну участь у Всеросійському Жовтневому політичному страйку 1905 року. Заворушення посилилися такою мірою, що місцеві власті не раз зверталися до катеринославського губернатора з проханням прислати війська додатково.
Так, рада з'їзду гірничопромисловців Півдня Росії в телеграмі від 25 жовтня 1905 року просила губернатора «у зв'язку з поширенням безпорядків у районі Алмазної... посилити надіслання військ». Наступного дня губернатор одержав з Кадіївки ще тривожніше повідомлення: «Рудник оточений робітниками сусідніх рудників, що застрайкували. Одна сотня справитися не може... Просимо допомоги». В Алмазну було направлено ще три роти солдатів.
В період Жовтневого політичного страйку робітники Кадіївки, разом з усіма трудящими Донбасу, посилено готувалися до збройного повстання. Страйковий комітет станції Алмазна, куди входили більшовики А. Й. Думницький, О. Й. Бурдун, О. К. Шульженко, М. С. Фоменко, П. І. Натопта та інші, організував на металургійному заводі бойову робітничу дружину. Дружиною Кадіївського рудника
керував відставний солдат Преображенського полку М. О. Задирін. 17 грудня 1905 року кадіївська бойова робітнича дружина вирушила на допомогу повсталим горлівцям, вступивши в сутичку на станції Дебальцеве з царськими військами.
Після придушення горлівського повстання класові бої не припиняються. 2 червня 1906 року знову застрайкували робітники Кадіївського рудника. На шахті № 1 страйк тривав понад місяць. Керували ним робітники С. Лагутін, М. Задирін, П. Козлов, брати Бардіни та інші. Страйкарям допомагали селяни навколишніх сіл, які доставляли харчі. У грудні 1906 року відбувся страйк на Алмазнянському металургійному заводі. В ньому брало участь близько тисячі робітників.
На початку 1907 року в період кампанії по виборах другої Державної думи більшовики Кадіївки розгорнули широку агітаційну роботу в масах. Завдяки цьому більшість виборщиків і уповноважених від Кадіївського рудника й металургійного заводу були більшовиками або співчували їм. У журналі «Горнозаводской листок» відмічалося, що в Алмазній «вибори