Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
І все ж більшовицька організація жила й продовжувала революційну роботу в масах. Більшовики-підпільники роз'яснювали робітникам грабіжницьку політику окупантів та їх прислужників, організовували страйки, бойові групи. До партизанських загонів пішли робітники Я. Цуканов, А. Логачов, М. Покотило, Г. Чуркін та багато інших. Партизани нападали на гетьманську варту, обеззброювали окупантів, не давали їм вивозити вугілля з рудників і хліб з навколишніх сіл. Окремі робітники на завдання більшовиків-підпільників залишалися на робочих місцях, щоб шкодити загарбникам. Так, наприклад, на Кадіївському руднику слюсар А. Скрибнєв розладнав механізми і вивів з ладу підйомну машину. Партизани й робітники рудника своїми діями подали значну допомогу Червоній Армії, що наступала.
На початку 1918 року окупантів було вигнано з Донбасу. В Кадіївці в лютому 1919 року було проведено вибори до Рад, відновлювалися профспілки. Партійний комітет мобілізовував трудящих на відбудову зруйнованих у період окупації підприємств.
За постановою Української Ради Народного Господарства на початку 1919 року всі шахти Кадіївського рудника, коксохімічний і Алмазнянський металургійний заводи було націоналізовано. На підприємствах створювалися робітничі управління.
У квітні 1919 року в Кадіївці створено комсомольську організацію. Серед перших комсомольців були молоді робітники А. Усенко, І. Бєлозоров, А. Мишко, М. Бєлоусов, С. Морозов, С. Дубинін, О. Меленушкін-Дорофєєв, О. Новосьолов і А. Сисоєв. Комсомольці стали бойовими помічниками партійної організації, активно включилися в роботу по будівництву нового життя.
Весною 1919 року над Донбасом знову згустилися хмари - наступали денікінці. Мирна праця була перервана.
Кадіївці активно виступили на боротьбу з ворогом. Всі, хто міг носити зброю, виявили бажання піти на фронт. Шахтарі-добровольці вливалися в частини Червоної Армії. В червні 1919 року денікінці вступили в Кадіївку. І знову почалася кривава розправа над комуністами, революційними робітниками, над усіма, хто підтримував Радянську владу.
Жорстокий антинародний режим Денікіна зустрів рішучу відсіч народних мас. У тилу денікінських військ під керівництвом більшовиків розгорнувся могутній партизанський рух. У Кадіївці, Голубівці діяв партизанський загін «Голубівська бойова дружина» під командуванням М. А. Сошникова. Своїми раптовими нападами народні месники завдавали значної шкоди білогвардійським частинам.
27 грудня 1919 року частини Першої Кінної армії, дружно підтримані партизанами й робітниками, визволили Кадіївку від денікінців.
Тяжку картину являв собою Кадіївський рудник. Шахти були напівзатоплені, стояли заводи. Багато робітників розійшлося по країні, шукаючи заробітку й хліба.
Партія більшовиків мобілізувала всі сили на боротьбу з розрухою, голодом і хворобами. Відновлюються органи Радянської влади. Запроваджується загальна трудова повинність. Гірники Кадіївки й навколишніх сіл разом з трудармійцями відкачували з шахт воду, відбудовували стволи, штреки, видобували вугілля. Проводилися суботники й недільники. У квітні 1920 року в місті було проведено «тиждень трудового фронту», що закінчився 1 травня участю всіх жителів Кадіївки у Всеросійському суботнику.
Партія організувала всенародну допомогу Донбасові. З Пітера та інших міст у Кадіївку надсилаються машини, устаткування, промтовари, хліб, харчі. У відповідь на всенародне піклування гірники Кадіївки рік у рік збільшують видобуток вугілля. Якщо в 1921 році по Кадіївському шахтоуправлінню він дорівнював 195 тис. тонн, то в 1926 році збільшився до 663 тис. тонн.
У 1925-1926 рр. Кадіївка перевершила довоєнний рівень видобутку вугілля. Відбудовний період закінчився.
Коли наша країна приступила до здійснення програми соціалістичної індустріалізації, певну роль у створенні важкої промисловості відіграла
Долинівське
Сторінка 6 з 16
29 квітня 1918 року Кадіївку захопили німецько-кайзерівські війська. Як і по всій Україні, в місті було встановлено режим кривавого терору й колоніального грабування. Знову посилюється сваволя підприємців, ліквідуються всі демократичні організації робітничого класу, під страхом смертної кари забороняються робітничі збори й мітинги, революційна агітація. На початку 1918 року окупантів було вигнано з Донбасу. В Кадіївці в лютому 1919 року було проведено вибори до Рад, відновлювалися профспілки. Партійний комітет мобілізовував трудящих на відбудову зруйнованих у період окупації підприємств.
За постановою Української Ради Народного Господарства на початку 1919 року всі шахти Кадіївського рудника, коксохімічний і Алмазнянський металургійний заводи було націоналізовано. На підприємствах створювалися робітничі управління.
У квітні 1919 року в Кадіївці створено комсомольську організацію. Серед перших комсомольців були молоді робітники А. Усенко, І. Бєлозоров, А. Мишко, М. Бєлоусов, С. Морозов, С. Дубинін, О. Меленушкін-Дорофєєв, О. Новосьолов і А. Сисоєв. Комсомольці стали бойовими помічниками партійної організації, активно включилися в роботу по будівництву нового життя.
Весною 1919 року над Донбасом знову згустилися хмари - наступали денікінці. Мирна праця була перервана.
Кадіївці активно виступили на боротьбу з ворогом. Всі, хто міг носити зброю, виявили бажання піти на фронт. Шахтарі-добровольці вливалися в частини Червоної Армії. В червні 1919 року денікінці вступили в Кадіївку. І знову почалася кривава розправа над комуністами, революційними робітниками, над усіма, хто підтримував Радянську владу.
Жорстокий антинародний режим Денікіна зустрів рішучу відсіч народних мас. У тилу денікінських військ під керівництвом більшовиків розгорнувся могутній партизанський рух. У Кадіївці, Голубівці діяв партизанський загін «Голубівська бойова дружина» під командуванням М. А. Сошникова. Своїми раптовими нападами народні месники завдавали значної шкоди білогвардійським частинам.
27 грудня 1919 року частини Першої Кінної армії, дружно підтримані партизанами й робітниками, визволили Кадіївку від денікінців.
Тяжку картину являв собою Кадіївський рудник. Шахти були напівзатоплені, стояли заводи. Багато робітників розійшлося по країні, шукаючи заробітку й хліба.
Партія більшовиків мобілізувала всі сили на боротьбу з розрухою, голодом і хворобами. Відновлюються органи Радянської влади. Запроваджується загальна трудова повинність. Гірники Кадіївки й навколишніх сіл разом з трудармійцями відкачували з шахт воду, відбудовували стволи, штреки, видобували вугілля. Проводилися суботники й недільники. У квітні 1920 року в місті було проведено «тиждень трудового фронту», що закінчився 1 травня участю всіх жителів Кадіївки у Всеросійському суботнику.
Партія організувала всенародну допомогу Донбасові. З Пітера та інших міст у Кадіївку надсилаються машини, устаткування, промтовари, хліб, харчі. У відповідь на всенародне піклування гірники Кадіївки рік у рік збільшують видобуток вугілля. Якщо в 1921 році по Кадіївському шахтоуправлінню він дорівнював 195 тис. тонн, то в 1926 році збільшився до 663 тис. тонн.
У 1925-1926 рр. Кадіївка перевершила довоєнний рівень видобутку вугілля. Відбудовний період закінчився.
Коли наша країна приступила до здійснення програми соціалістичної індустріалізації, певну роль у створенні важкої промисловості відіграла