Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Тільки за вересень 1935 року на шахтах тресту «Кадіїввугілля» у стахановський рух включилося близько 4 тис. чол. Він швидко поширився по всій країні, став всенародним.
«Стахановський рух є результат усього нашого розвитку на шляхах до соціалізму в нашій країні,- відзначав грудневий (1935 року) Пленум ЦК ВКП(б), що спеціально обговорив питання промисловості й транспорту в зв'язку з стахановським рухом. Стахановський рух означає організацію праці по-новому, раціоналізацію технологічних процесів, правильний розподіл праці у виробництві, звільнення кваліфікованих робітників від другорядної підготовчої роботи, кращу організацію робочого місця, забезпечення значного зростання заробітної плати робітників і службовців».
Завдяки впровадженню стахановських методів праці колективи шахт Кадіївки в наступні роки значно підвищили видобуток вугілля.
За роки Радянської влади на місці брудного селища з вогкими землянками й низькими казармами виросло красиве шахтарське місто Кадіївка. В ньому в 1940 році діяло 140 промислових підприємств, у т. ч. ЗО шахт. Робітники шахт і заводів одержали хороші благоустроєні будинки, для їхніх дітей відкрилися багатоповерхові школи, дитячі садки та ясла. Лише в 1939 році було збудовано 44 088 кв. м житлової площі. В місті з'явилися нові вулиці: Радянська, Мічуріна, Орджонікідзе, К. Лібкнехта. Було прокладено водопровід і каналізацію. Зелені насадження зайняли площу в 167 га. Автобусне й трамвайне сполучення зв'язало центр міста з Ірміним, Брянкою і Голубівкою, станцією Алмазна.
Рік у рік поліпшувалося медичне обслуговування населення, ширилася мережа лікувальних закладів. Ще в 1922 році лікар Г. С. Топровер (тепер професор хірургії в Самаркандському медичному інституті) організував хірургічну допомогу хворим. У розвитку охорони здоров'я в ті роки вносять свій вклад медики А. В. Ага (тепер завідуючий кафедрою І Московського медичного інституту), А. С. Грошиков (колишній директор Кадіївського медичного училища) та ін. Відкриваються дитячі й жіночі консультації. У 1924 році в колишньому будинку інженера Завадського, за 3 км від Кадіївки, відкривається туберкульозний санаторій «Червоний шахтар».
До 10-річного ювілею Радянської влади трудящі Кадіївки одержали поліклініку. Було відкрито типову лікарню на 350 ліжок. У 1940 році в Кадіївському районі функціонували дев'ять лікарень з сучасним медичним обладнанням на 1240 ліжок. В цих лікарнях працювали понад 80 лікарів і 462 середні медичні працівники.
Після встановлення Радянської влади в Донбасі в Кадіївці почався тривалий і глибокий процес революційних перетворень у культурі. Насамперед партійні й комсомольські організації розпочали боротьбу за ліквідацію неписьменності серед
населення. Важливу роль у цьому відіграли лікнепи - школи для ліквідації неписьменності серед дорослого населення. На підприємствах створювалися різні курси, гуртки, де люди навчалися письма. При школах діяли товариства «Геть неписьменність». Вже в першій половині 1923 року школи лікнепу закінчило 238 чоловік.
У передвоєнні роки в 32 школах Кадіївки навчалося 14 190 дітей трудящих. У місті в 1928 році було відкрито гірничий технікум, який через три роки вперше випустив молодих спеціалістів вугільної промисловості. Фельдшерське і педагогічне училища готували кадри для медицини і народної освіти.
Партійна організація міста, виконком міської Ради депутатів трудящих разом з керівництвом промислових підприємств вжили заходів, спрямованих на те, щоб трудящі могли здобути вищу освіту в Кадіївці. При шахті ім. Ілліча було створено вищий технічний учбовий заклад - шахту-ВТУЗ. 25 лютого 1932 року шахту- ВТУЗ закінчило ЗО чол.- 15 гірничих техніків і 15 гірничих інженерів.
Партійна організація міста піклувалася про підвищення кваліфікації робітників. У 1924 році в Кадіївці працювали три професійні учбові заклади: курси річні й дворічні та гірниче училище, що готували кріпильників, вибійників, гірничих десятників, врубмашиністів та інших спеціалістів для вугільної промисловості.
Долинівське
Сторінка 8 з 16
В. Г. Ткаченко, П. Ю. Синяговський, М. Д. Дюканов та ін. З великою трудовою перемогою поздоровив кадіївців нарком Г. К. Орджонікідзе.Тільки за вересень 1935 року на шахтах тресту «Кадіїввугілля» у стахановський рух включилося близько 4 тис. чол. Він швидко поширився по всій країні, став всенародним.
Завдяки впровадженню стахановських методів праці колективи шахт Кадіївки в наступні роки значно підвищили видобуток вугілля.
За роки Радянської влади на місці брудного селища з вогкими землянками й низькими казармами виросло красиве шахтарське місто Кадіївка. В ньому в 1940 році діяло 140 промислових підприємств, у т. ч. ЗО шахт. Робітники шахт і заводів одержали хороші благоустроєні будинки, для їхніх дітей відкрилися багатоповерхові школи, дитячі садки та ясла. Лише в 1939 році було збудовано 44 088 кв. м житлової площі. В місті з'явилися нові вулиці: Радянська, Мічуріна, Орджонікідзе, К. Лібкнехта. Було прокладено водопровід і каналізацію. Зелені насадження зайняли площу в 167 га. Автобусне й трамвайне сполучення зв'язало центр міста з Ірміним, Брянкою і Голубівкою, станцією Алмазна.
Рік у рік поліпшувалося медичне обслуговування населення, ширилася мережа лікувальних закладів. Ще в 1922 році лікар Г. С. Топровер (тепер професор хірургії в Самаркандському медичному інституті) організував хірургічну допомогу хворим. У розвитку охорони здоров'я в ті роки вносять свій вклад медики А. В. Ага (тепер завідуючий кафедрою І Московського медичного інституту), А. С. Грошиков (колишній директор Кадіївського медичного училища) та ін. Відкриваються дитячі й жіночі консультації. У 1924 році в колишньому будинку інженера Завадського, за 3 км від Кадіївки, відкривається туберкульозний санаторій «Червоний шахтар».
До 10-річного ювілею Радянської влади трудящі Кадіївки одержали поліклініку. Було відкрито типову лікарню на 350 ліжок. У 1940 році в Кадіївському районі функціонували дев'ять лікарень з сучасним медичним обладнанням на 1240 ліжок. В цих лікарнях працювали понад 80 лікарів і 462 середні медичні працівники.
Після встановлення Радянської влади в Донбасі в Кадіївці почався тривалий і глибокий процес революційних перетворень у культурі. Насамперед партійні й комсомольські організації розпочали боротьбу за ліквідацію неписьменності серед
населення. Важливу роль у цьому відіграли лікнепи - школи для ліквідації неписьменності серед дорослого населення. На підприємствах створювалися різні курси, гуртки, де люди навчалися письма. При школах діяли товариства «Геть неписьменність». Вже в першій половині 1923 року школи лікнепу закінчило 238 чоловік.
У передвоєнні роки в 32 школах Кадіївки навчалося 14 190 дітей трудящих. У місті в 1928 році було відкрито гірничий технікум, який через три роки вперше випустив молодих спеціалістів вугільної промисловості. Фельдшерське і педагогічне училища готували кадри для медицини і народної освіти.
Партійна організація міста, виконком міської Ради депутатів трудящих разом з керівництвом промислових підприємств вжили заходів, спрямованих на те, щоб трудящі могли здобути вищу освіту в Кадіївці. При шахті ім. Ілліча було створено вищий технічний учбовий заклад - шахту-ВТУЗ. 25 лютого 1932 року шахту- ВТУЗ закінчило ЗО чол.- 15 гірничих техніків і 15 гірничих інженерів.
Партійна організація міста піклувалася про підвищення кваліфікації робітників. У 1924 році в Кадіївці працювали три професійні учбові заклади: курси річні й дворічні та гірниче училище, що готували кріпильників, вибійників, гірничих десятників, врубмашиністів та інших спеціалістів для вугільної промисловості.