Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
До революції на Луганщині не було жодного професіонального театру. Були невеликі клуби в Луганську (гірничо-комерційний і професійний), Лиси- чанську, Старобільську та деяких інших містах, в які мали доступ лише чиновники та інженерно-технічні працівники. Для робітників вони були закриті. Єдиним місцем, відкритим для всіх, була церква.
Луганщина славилася своїми талантами. Тут жили і працювали відомі письменники. В Луганську в 1801 році народився письменник, учений-діалектолог і етно- граф, укладач «Толкового словаря живого великорусского язьїка», який не втратив свого значення і тепер,-В. І. Даль. У селі Новобожедарівці Слов'яносербського повіту, а потім у Луганську жив і вчився український поет М. Ф. Чернявський (1867-1937 рр.), який у своїх віршах яскраво показав тяжку підневільну працю донецьких гірників за царизму. У 80-х роках XIX століття в селі Олексіївці Слов'яносербського повіту завідував земською школою Б. Грінченко - український письменник, упорядник «Словаря української мови». В місті Старобільську (1858- 1863 рр.) жив і працював відомий російський письменник В. М. Гаршин, який на місцевому матеріалі написав чудові твори «Справжня історія Енського земського зібрання» і «Ведмеді». У Луганську народилася Софія Дальня, одна з перших в нашій країні пролетарських поетес, член КПРС з 1903 року, автор творів, пройнятих ненавистю до самодержавства.
З розвитком капіталізму погіршувалося і без того тяжке становище трудящих мас. Безправ'я, політичні утиски, деспотичність самодержавства -все це вело до піднесення класової боротьби. Цьому до певної міри сприяла і пропаганда революційних народницьких ідей, центром якої став Луганськ. Тут у середовищі місцевої робітничої молоді на початку 80-х років утворився невеликий гурток на чолі з М. О. Ожи- говим.
Спочатку цей гурток мав культурницький характер. Його учасники за власні гроші придбали бібліотечку, вивчали революційну літературу, влаштовували дискусії. Особливо гаряче обговорювалося в гуртку питання про тяжке становище робітників - найболючіше і найближче для кожного з його учасників. Діяльність гуртка поступово розширювалась, охоплюючи все більше число робітників, особливо молоді. В 1883 році на зборах гуртка було складено проект клопотання на ім'я царя про передачу Луганського заводу в оренду артілі робітників. Членів гуртка царські власті переслідували, заарештовували, а в квітні 1887 року їх було заслано у Східний Сибір.
У 1898-1900 рр. великі страйки відбуваються на Луганському паровозобудівному заводі, Донецько-Юр'ївському металургійному заводі, на успенській шахті
«Аліса» і ряді інших підприємств. Масовий робітничий рух на Луганщині призвів до виникнення соціал-демократичних гуртків. Перша соціал-демократична організація виникла в 1898 році на Донецько-Юр'ївському металургійному заводі. В 1900 році учні В. І. Леніна К. М. Норинський і В. А. Шелгунов створили на підприємствах Луганська кілька соціал-демократичних гуртків.
Вирішальну роль в ідейному і в організаційному згуртуванні соціал-демократичних груп відіграли газета «Искра», праця В. І. Леніна «Що робити?». Уже в листопаді 1902 року оформлюється Луганський комітет РСДРП. У наполегливій принциповій боротьбі з «економістами» в Луганську перемагає революційна лінія «Искрьі». У квітні 1903 року Луганський комітет увійшов до соціал-демократичного союзу гірничозаводських робітників, який був керівним центром соціал-демократичних організацій Донбасу. Але в зв'язку з тим, що його керівництво після II з'їзду РСДРП скотилося на позиції меншовизму і виступило проти рішень з'їзду, Луганський комітет пориває з союзом усякі зв'язки і посилює боротьбу за перемогу ленінської лінії.
В період першої російської революції Луганська більшовицька організація очолила героїчну боротьбу робітників проти самодержавства. В лютому і липні 1905 року Луганський комітет організував два загальні страйки робітників міста, які з усіх виступів донецького пролетаріату того періоду
Луганськa область
Сторінка 9 з 37
парафіальною. Мало чим відрізнялися від них і земські школи. Програма всіх початкових шкіл була розрахована на те, щоб навчити дітей читати, писати та робити чотири арифметичні дії і, найголовніше, виховати дітей у дусі православної церкви і вірності царському престолові. Середня, а тим більше вища освіта були майже недоступними для дітей робітників і селян. Луганщина славилася своїми талантами. Тут жили і працювали відомі письменники. В Луганську в 1801 році народився письменник, учений-діалектолог і етно- граф, укладач «Толкового словаря живого великорусского язьїка», який не втратив свого значення і тепер,-В. І. Даль. У селі Новобожедарівці Слов'яносербського повіту, а потім у Луганську жив і вчився український поет М. Ф. Чернявський (1867-1937 рр.), який у своїх віршах яскраво показав тяжку підневільну працю донецьких гірників за царизму. У 80-х роках XIX століття в селі Олексіївці Слов'яносербського повіту завідував земською школою Б. Грінченко - український письменник, упорядник «Словаря української мови». В місті Старобільську (1858- 1863 рр.) жив і працював відомий російський письменник В. М. Гаршин, який на місцевому матеріалі написав чудові твори «Справжня історія Енського земського зібрання» і «Ведмеді». У Луганську народилася Софія Дальня, одна з перших в нашій країні пролетарських поетес, член КПРС з 1903 року, автор творів, пройнятих ненавистю до самодержавства.
З розвитком капіталізму погіршувалося і без того тяжке становище трудящих мас. Безправ'я, політичні утиски, деспотичність самодержавства -все це вело до піднесення класової боротьби. Цьому до певної міри сприяла і пропаганда революційних народницьких ідей, центром якої став Луганськ. Тут у середовищі місцевої робітничої молоді на початку 80-х років утворився невеликий гурток на чолі з М. О. Ожи- говим.
Спочатку цей гурток мав культурницький характер. Його учасники за власні гроші придбали бібліотечку, вивчали революційну літературу, влаштовували дискусії. Особливо гаряче обговорювалося в гуртку питання про тяжке становище робітників - найболючіше і найближче для кожного з його учасників. Діяльність гуртка поступово розширювалась, охоплюючи все більше число робітників, особливо молоді. В 1883 році на зборах гуртка було складено проект клопотання на ім'я царя про передачу Луганського заводу в оренду артілі робітників. Членів гуртка царські власті переслідували, заарештовували, а в квітні 1887 року їх було заслано у Східний Сибір.
У 1898-1900 рр. великі страйки відбуваються на Луганському паровозобудівному заводі, Донецько-Юр'ївському металургійному заводі, на успенській шахті
«Аліса» і ряді інших підприємств. Масовий робітничий рух на Луганщині призвів до виникнення соціал-демократичних гуртків. Перша соціал-демократична організація виникла в 1898 році на Донецько-Юр'ївському металургійному заводі. В 1900 році учні В. І. Леніна К. М. Норинський і В. А. Шелгунов створили на підприємствах Луганська кілька соціал-демократичних гуртків.
Вирішальну роль в ідейному і в організаційному згуртуванні соціал-демократичних груп відіграли газета «Искра», праця В. І. Леніна «Що робити?». Уже в листопаді 1902 року оформлюється Луганський комітет РСДРП. У наполегливій принциповій боротьбі з «економістами» в Луганську перемагає революційна лінія «Искрьі». У квітні 1903 року Луганський комітет увійшов до соціал-демократичного союзу гірничозаводських робітників, який був керівним центром соціал-демократичних організацій Донбасу. Але в зв'язку з тим, що його керівництво після II з'їзду РСДРП скотилося на позиції меншовизму і виступило проти рішень з'їзду, Луганський комітет пориває з союзом усякі зв'язки і посилює боротьбу за перемогу ленінської лінії.
В період першої російської революції Луганська більшовицька організація очолила героїчну боротьбу робітників проти самодержавства. В лютому і липні 1905 року Луганський комітет організував два загальні страйки робітників міста, які з усіх виступів донецького пролетаріату того періоду