Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Середня густота населення - 104 чоловіка на кв. км (у 10 разів вища від середньої густоти по СРСР). Луганщина належить до найгустіше населених областей Радянської України. Основні риси розміщення населення області зумовлюються географією її промислового виробництва. Близько трьох чвертей населення живе в правобережній, дуже розвинутій у промисловому відношенні частині області. Порівняно рідко населене сільськогосподарське лівобережжя. Села звичайно розташовані в долинах річок, рідше на вододілах.
У національному складі населення переважають українці - 57,8 проц. і росіяни - 38,7 проц. Тут живуть і працюють представники багатьох інших народів Радянського Союзу: білоруси, євреї, татари, молдавани та інші.
В містах і селищах міського типу живе 84,9 проц. всього населення, проти 65,8 проц. в 1939 році. В області 14 міст обласного підпорядкування, 20 міст районного підпорядкування і 98 селищ міського типу. Сітка міст і селищ дуже густа в індустріально розвинутому правобережжі, де вони часто межують одне з одним, утворю
ючи ніби одне велике місто. Зростання міст і селищ в роки Радянської влади зумовлюється бурхливим розвитком усіх галузей промисловості і особливо вугільної, машинобудівної, металургійної і хімічної. Чисельність міського населення збільшилася внаслідок переміщення значного числа жителів села в сферу промислового виробництва, припливу переселенців з інших областей країни, перетворення багатьох сіл у селища міського типу, а також внаслідок природного приросту.
Археологічні пам'ятки свідчать, що територія Луганської області була освоєна людьми ще за часів раннього палеоліту. Кам'яні знаряддя мустьєрської епохи (100- 40 тне. років тому) знайдені поблизу села Колесниківки Станично-Луганського району1 та в межах Луганська. В околицях села Весела Гора Слов'яносербського району виявлено знахідки пізнього палеоліту (40-10 тис. років тому). Поселення мезолітичних мисливців та рибалок (10-8 тис. років тому) досліджені в околицях селища Петрівка Станично-Луганського району.
В межах області на Сіверському Донці та його притоках виявлено близько 20 поселень епохи неоліту (6-4 тисячоліття до н. е.). Найбільш важливим з них є поселення біля села Підгорівки Старобільського району.
В наступні за палеолітом часи в епоху міді-бронзи (III - початок І тисячоліття до н. е.) територію сучасної Луганщини заселяли скотарсько-землеробські племена. З цього часу до нас дійшло багато курганних могильників (біля селища Комишуваха Лисичанського району, в Луганську та інших місцях) і поселень (селище Борівське Лисичанського району, село Кондрашівка Станично-Луганського району), скарби металевих виробів (село Кримське Слов'яносербського району, село Райгородка Новоайдарського району) і міднорудні шахти (селище Калинове Лисичанського району)4.
В Луганській області відомі також пам'ятки скіфських часів (VII-III століття до н. е.), наприклад, кургани біля села Кам'янки та пов'язане з виплавкою заліза поселення біля села Городище Перевальського району. Біля селища Нижня Дуванка Сватівського району розкопані кургани сарматського часу (II століття до н. е. - II століття н. є.)5.
В області виявлено поселення та могильники так званої Салтівської культури (VIII-X століття н. е.), яку залишили нащадки сарматів - алани. Найбільш відомі з них є могильник біля села Нещеретового Білокуракинського району та городище біля селища Петрівка Станично-Луганського району.
Протягом X-XIV століть територія Луганської області була заселена різними кочовими народностями. Про цей період в історії Луганщини свідчать курганні поховання та кам'яні баби, встановлені на курганах та висотах.
У 1185 році по території краю зробив похід проти половців новгород-сіверський князь Ігор Святославич. Тут же відбувся і бій його дружини з половцями, що закінчився поразкою руського війська і полоненням Ігоря.
Коли ж настало перемир'я, між Руссю і кочовиками велася інтенсивна торгівля. Русь починає справляти величезний вплив на господарство і культуру кочовиків. Завдяки цьому деякі племена переходять до осілого життя, починають займатися землеробством. Кочовики селилися, як правило, поблизу кордонів Древньоруської держави, ставали її підданими. В
Луганськa область
Сторінка 4 з 37
про неухильне піднесення матеріального добробуту і культурного рівня радянських людей.Середня густота населення - 104 чоловіка на кв. км (у 10 разів вища від середньої густоти по СРСР). Луганщина належить до найгустіше населених областей Радянської України. Основні риси розміщення населення області зумовлюються географією її промислового виробництва. Близько трьох чвертей населення живе в правобережній, дуже розвинутій у промисловому відношенні частині області. Порівняно рідко населене сільськогосподарське лівобережжя. Села звичайно розташовані в долинах річок, рідше на вододілах.
В містах і селищах міського типу живе 84,9 проц. всього населення, проти 65,8 проц. в 1939 році. В області 14 міст обласного підпорядкування, 20 міст районного підпорядкування і 98 селищ міського типу. Сітка міст і селищ дуже густа в індустріально розвинутому правобережжі, де вони часто межують одне з одним, утворю
ючи ніби одне велике місто. Зростання міст і селищ в роки Радянської влади зумовлюється бурхливим розвитком усіх галузей промисловості і особливо вугільної, машинобудівної, металургійної і хімічної. Чисельність міського населення збільшилася внаслідок переміщення значного числа жителів села в сферу промислового виробництва, припливу переселенців з інших областей країни, перетворення багатьох сіл у селища міського типу, а також внаслідок природного приросту.
Археологічні пам'ятки свідчать, що територія Луганської області була освоєна людьми ще за часів раннього палеоліту. Кам'яні знаряддя мустьєрської епохи (100- 40 тне. років тому) знайдені поблизу села Колесниківки Станично-Луганського району1 та в межах Луганська. В околицях села Весела Гора Слов'яносербського району виявлено знахідки пізнього палеоліту (40-10 тис. років тому). Поселення мезолітичних мисливців та рибалок (10-8 тис. років тому) досліджені в околицях селища Петрівка Станично-Луганського району.
В межах області на Сіверському Донці та його притоках виявлено близько 20 поселень епохи неоліту (6-4 тисячоліття до н. е.). Найбільш важливим з них є поселення біля села Підгорівки Старобільського району.
В наступні за палеолітом часи в епоху міді-бронзи (III - початок І тисячоліття до н. е.) територію сучасної Луганщини заселяли скотарсько-землеробські племена. З цього часу до нас дійшло багато курганних могильників (біля селища Комишуваха Лисичанського району, в Луганську та інших місцях) і поселень (селище Борівське Лисичанського району, село Кондрашівка Станично-Луганського району), скарби металевих виробів (село Кримське Слов'яносербського району, село Райгородка Новоайдарського району) і міднорудні шахти (селище Калинове Лисичанського району)4.
В Луганській області відомі також пам'ятки скіфських часів (VII-III століття до н. е.), наприклад, кургани біля села Кам'янки та пов'язане з виплавкою заліза поселення біля села Городище Перевальського району. Біля селища Нижня Дуванка Сватівського району розкопані кургани сарматського часу (II століття до н. е. - II століття н. є.)5.
В області виявлено поселення та могильники так званої Салтівської культури (VIII-X століття н. е.), яку залишили нащадки сарматів - алани. Найбільш відомі з них є могильник біля села Нещеретового Білокуракинського району та городище біля селища Петрівка Станично-Луганського району.
Протягом X-XIV століть територія Луганської області була заселена різними кочовими народностями. Про цей період в історії Луганщини свідчать курганні поховання та кам'яні баби, встановлені на курганах та висотах.
У 1185 році по території краю зробив похід проти половців новгород-сіверський князь Ігор Святославич. Тут же відбувся і бій його дружини з половцями, що закінчився поразкою руського війська і полоненням Ігоря.
Коли ж настало перемир'я, між Руссю і кочовиками велася інтенсивна торгівля. Русь починає справляти величезний вплив на господарство і культуру кочовиків. Завдяки цьому деякі племена переходять до осілого життя, починають займатися землеробством. Кочовики селилися, як правило, поблизу кордонів Древньоруської держави, ставали її підданими. В