Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Середній земельний наділ селян на території теперішньої Луганської області становив 4 десятини на одну ревізьку душу. За кожну десятину цієї землі вони по
винні були виплатити в середньому по 28 крб. сріблом. Тільки селяни села Успенки, що належала поміщикові Номікосову, повинні були виплатити 32 208 крб. сріблом. Не маючи грошей, селяни виплачували за землю поступово, потрапляючи в залежність до того ж поміщика, і змушені були, як і раніше, працювати на нього. Так, селяни села Штерівки, де налічувалося в 1862 році 40 ревізьких душ і жило 200 чоловік, повинні були щороку відробляти у маєтку поміщика Булацеля 11 340 чоловіко- днів. Нестача землі, мала придатність її для ведення сільського господарства, а також робота на поміщика були причинами масового відходу селян на заводи і рудники в Луганськ, Алчевськ, Кадіївку, Лисичанськ та інші промислові центри Донбасу, де вони поповнювали ряди робітничого класу.
За даними офіціальної статистики, в 1898 році в Слов'яносербському повіті з 397 тис. десятин придатної землі дворянам належало 42 проц., міщанам - 9, приватним компаніям і товариствам - 6, казні і церкві - 2,5, колоністам та іноземним підданим - 0,5, а селянам - тільки 40 проц.
Екстенсивна форма землеволодіння зумовлювала низьку врожайність зернових культур. У середньому в 90-х роках XIX століття одна десятина давала: пшениці - 3,5, ячменю - 5, жита - 4, вівса - 4,5 четверті. Неприваблива картина спостерігалася у тваринництві. Скотарство «внаслідок посиленого розорювання земель, а також епізоотій, рік у рік скорочувалося».
Після реформи 1861 року в краї почався швидкий розвиток промислового капіталізму. Цьому сприяла наявність величезних природних багатств, які на початок епохи капіталізму не тільки були розвідані, а й уже розроблялися. Перше дослідження надр краю проведено за вказівкою Петра І в 1721 році под'ячим Г. Г. Капус- тіним у районі нинішнього Лисичанська. Він уперше виявив поклади кам'яного вугілля. Трохи пізніше, в 1747 році, відомий російський рудознавець І. І. Морозов виявив тут руду і збудував перші доменні печі - «домниці», які, однак, скоро було закинуто. В 1790-1794 рр. ці дослідження продовжували гірничий інженер М. П. Аврамов і професор Леванідов.
Перші промислові розробки кам'яного вугілля розпочато в 1790 році в районі Лисячого Байраку (Лисичанськ) для потреб Чорноморського флоту. Дальший розвиток кам'яновугільної промисловості зв'язаний з будівництвом в 1796 році Луганського ливарногар- матного заводу, який постачав гармати і снаряди Чорноморському флотові і фортецям на узбережжі Чорного моря. 4 жовтня 1800 року завод дав перший чавун. Для виплавки металу вперше в Росії було застосовано кокс, випалений у Лисичанську. Луганський завод відіграв велику роль у економічному і культурному розвитку Донбасу.
З його побудовою почалося систематичне видобування вугілля в Донецькому басейні.
У 1882 році селище Луганський завод разом з прилеглим до нього селом Кам'яний Брід офіціально одержує статут міста. Луганськ стає центром Слов'яно- сербського повіту.
У 1840 році при Луганському заводі виникає вчене товариство гірничих інженерів, яке своїми роботами сприяло розвиткові теорії і практики гірничої справи. Його членами було відкрито в Донбасі близько 300
кам'яновугільних і рудних родовищ. Багато з них починають розроблятися, у зв'язку з чим виникають нові населені пункти: Голубівка (Кіровськ), Петро- Мар'ївка (Первомайськ), Шубинка (Кадіївка).
Чимало уваги і сил вивченню краю віддав Є. П. Ковалевський - відомий гірничий інженер, почесний член Петербурзької Академії наук. Він провів перші великі дослідження Донбасу, вперше дав уявлення про нього, як про геологічне єдине ціле, докладно охарактеризував його різні корисні копалини.
У 1888 році Лисичанськ, Голубівку та інші місця відвідав видатний російський учений Д. І. Менделєєв. Він обслідував ці місця, щоб з'ясувати можливості розвитку в Донбасі кам'яновугільної промисловості. Вивчаючи тут природні багатства, Д. І. Менделєєв висунув ідею підземної газифікації
Луганськa область
Сторінка 6 з 37
землеволодіння і весь тягар викупних платежів і податків було перекладено на плечі селян.Середній земельний наділ селян на території теперішньої Луганської області становив 4 десятини на одну ревізьку душу. За кожну десятину цієї землі вони по
За даними офіціальної статистики, в 1898 році в Слов'яносербському повіті з 397 тис. десятин придатної землі дворянам належало 42 проц., міщанам - 9, приватним компаніям і товариствам - 6, казні і церкві - 2,5, колоністам та іноземним підданим - 0,5, а селянам - тільки 40 проц.
Екстенсивна форма землеволодіння зумовлювала низьку врожайність зернових культур. У середньому в 90-х роках XIX століття одна десятина давала: пшениці - 3,5, ячменю - 5, жита - 4, вівса - 4,5 четверті. Неприваблива картина спостерігалася у тваринництві. Скотарство «внаслідок посиленого розорювання земель, а також епізоотій, рік у рік скорочувалося».
Після реформи 1861 року в краї почався швидкий розвиток промислового капіталізму. Цьому сприяла наявність величезних природних багатств, які на початок епохи капіталізму не тільки були розвідані, а й уже розроблялися. Перше дослідження надр краю проведено за вказівкою Петра І в 1721 році под'ячим Г. Г. Капус- тіним у районі нинішнього Лисичанська. Він уперше виявив поклади кам'яного вугілля. Трохи пізніше, в 1747 році, відомий російський рудознавець І. І. Морозов виявив тут руду і збудував перші доменні печі - «домниці», які, однак, скоро було закинуто. В 1790-1794 рр. ці дослідження продовжували гірничий інженер М. П. Аврамов і професор Леванідов.
Перші промислові розробки кам'яного вугілля розпочато в 1790 році в районі Лисячого Байраку (Лисичанськ) для потреб Чорноморського флоту. Дальший розвиток кам'яновугільної промисловості зв'язаний з будівництвом в 1796 році Луганського ливарногар- матного заводу, який постачав гармати і снаряди Чорноморському флотові і фортецям на узбережжі Чорного моря. 4 жовтня 1800 року завод дав перший чавун. Для виплавки металу вперше в Росії було застосовано кокс, випалений у Лисичанську. Луганський завод відіграв велику роль у економічному і культурному розвитку Донбасу.
З його побудовою почалося систематичне видобування вугілля в Донецькому басейні.
У 1882 році селище Луганський завод разом з прилеглим до нього селом Кам'яний Брід офіціально одержує статут міста. Луганськ стає центром Слов'яно- сербського повіту.
У 1840 році при Луганському заводі виникає вчене товариство гірничих інженерів, яке своїми роботами сприяло розвиткові теорії і практики гірничої справи. Його членами було відкрито в Донбасі близько 300
кам'яновугільних і рудних родовищ. Багато з них починають розроблятися, у зв'язку з чим виникають нові населені пункти: Голубівка (Кіровськ), Петро- Мар'ївка (Первомайськ), Шубинка (Кадіївка).
Чимало уваги і сил вивченню краю віддав Є. П. Ковалевський - відомий гірничий інженер, почесний член Петербурзької Академії наук. Він провів перші великі дослідження Донбасу, вперше дав уявлення про нього, як про геологічне єдине ціле, докладно охарактеризував його різні корисні копалини.
У 1888 році Лисичанськ, Голубівку та інші місця відвідав видатний російський учений Д. І. Менделєєв. Він обслідував ці місця, щоб з'ясувати можливості розвитку в Донбасі кам'яновугільної промисловості. Вивчаючи тут природні багатства, Д. І. Менделєєв висунув ідею підземної газифікації