Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На шахтах Луганщини широко застосовувалися прогресивні методи видобутку вугілля. Так, інженер голубівської шахти № 22 К. Карташов і начальник шахти М. Касауров розробили і вперше в нашій країні застосували метод безперервного видобутку вугілля.
Цей метод дав чудові результати. Якщо раніше місячна продуктивність врубових машин становила 2,5-3 тис. тонн, то завдяки новій системі роботи з тієї ж лави видавали на-гора 5100 тонн.
ЗО березня 1931 року С. В. Косіор, який виступав на пленумі райпарткому в Кадіївці, охарактеризував метод К. Карташова як блискучий, що може дати величезний результат і дасть змогу подвоїти і навіть потроїти продуктивність машин.
31 серпня 1935 року О. Стаханов, вибійник шахти «Центральна-Ірміне», вирубав за зміну 102 тонни вугілля, що становило понад 14 змінних норм. Цим рекордом видобутку вугілля О. Стаханов поклав початок новому етапові соціалістичного змагання - стахановському рухові. Луганщина стала своєрідним університетом передових методів праці.
У О. Стаханова були численні послідовники. На тій же шахті «Центральна- Ірміне» 3 вересня 1935 року парторг дільниці М. Дюканов нарубав за зміну 115 тонн вугілля. Слідом за ним комсомолець М. Концедалов нарубав 125 тонн вугілля за зміну.
Чудовою працею прославив Луганщину начальник дільниці Голубівської шахти № 22-6 ім. Кірова М. Є. Гвоздирьков. Цей вмілий організатор колективної стахановської роботи вперше у практиці вугільної промисловості застосував бага- тоциклічний графік роботи. В результаті цього за добу по всій довжині лави знімався не один шар вугілля (цикл), як це було раніше, а два, три і навіть більше.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1939 року колектив шахти № 22-6 ім. Кірова був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, а М. Є. Гвоздирьков - орденом Леніна.
Стахановський рух в роки п'ятирічки набрав всенародного характеру і став однією з найважливіших умов, що забезпечили дострокове виконання другого п'ятирічного плану. У вугільній промисловості Донбасу, наприклад, у 1938 році кожний п'ятий шахтар працював по-новому. Нові методи праці почали застосовуватися в усіх виробничих процесах вуглевидобутку. Рух новаторів охоплює й інші галузі виробництва. На Донецькому содовому заводі («Донсода») ім. В. І. Леніна народився рух за збільшення зйому продукції з апаратів. Цей рух був високо оцінений урядом. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 травня 1939 року велика група передовиків заводу «Донсода» була нагороджена орденами і медалями.
В роки третьої п'ятирічки змагання набирає дальшого розвитку. Зростання творчої ініціативи шахтарів і постійне впровадження нової, високопродуктивної техніки дало можливість уже в 1940 році збільшити видобуток вугілля проти 1913 року в 4,5 раза.
За роки довоєнних п'ятирічок промислові підприємства області були докорінно реконструйовані. Було збудовано 70 нових шахт, 2 електростанції, в багато разів зросла металургійна, коксохімічна і машинобудівна промисловість. Луганський паровозобудівний завод ім. Жовтневої революції займав перше місце в Європі і давав 70 проц. (у переведенні на потужність) усіх паровозів країни. Напередодні Великої Вітчизняної війни в області налічувалося 7460 промислових підприємств, на яких працювало 257 тис. робітників.
Значних успіхів у роки довоєнних п'ятирічок досягло сільське господарство. Соціалістичне перетворення села вимагало великої допомоги міст. Трудящі посилали в села бригади по ремонту сільськогосподарської техніки, подавали допомогу в збиранні врожаю, обладнанні майстерень, ферм, червоних кутків. Тільки за роки першої п'ятирічки партійні організації Луганського округу послали на постійну роботу на село 627, а комсомольські - 2227 чоловік, які відіграли важливу роль у боротьбі за соціалістичну реконструкцію сільського господарства. Вже в 1929-1930 рр. у Луганському округу в колгоспи вступила переважна більшість селян.
Луганськa область
Сторінка 21 з 37
В 1932 році у місті Первомайську О. І. Бахмутський сконструював перший у світі вугільний комбайн, впровадження якого поклало початок технічній революції у Донбасі.На шахтах Луганщини широко застосовувалися прогресивні методи видобутку вугілля. Так, інженер голубівської шахти № 22 К. Карташов і начальник шахти М. Касауров розробили і вперше в нашій країні застосували метод безперервного видобутку вугілля.
ЗО березня 1931 року С. В. Косіор, який виступав на пленумі райпарткому в Кадіївці, охарактеризував метод К. Карташова як блискучий, що може дати величезний результат і дасть змогу подвоїти і навіть потроїти продуктивність машин.
31 серпня 1935 року О. Стаханов, вибійник шахти «Центральна-Ірміне», вирубав за зміну 102 тонни вугілля, що становило понад 14 змінних норм. Цим рекордом видобутку вугілля О. Стаханов поклав початок новому етапові соціалістичного змагання - стахановському рухові. Луганщина стала своєрідним університетом передових методів праці.
У О. Стаханова були численні послідовники. На тій же шахті «Центральна- Ірміне» 3 вересня 1935 року парторг дільниці М. Дюканов нарубав за зміну 115 тонн вугілля. Слідом за ним комсомолець М. Концедалов нарубав 125 тонн вугілля за зміну.
Чудовою працею прославив Луганщину начальник дільниці Голубівської шахти № 22-6 ім. Кірова М. Є. Гвоздирьков. Цей вмілий організатор колективної стахановської роботи вперше у практиці вугільної промисловості застосував бага- тоциклічний графік роботи. В результаті цього за добу по всій довжині лави знімався не один шар вугілля (цикл), як це було раніше, а два, три і навіть більше.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1939 року колектив шахти № 22-6 ім. Кірова був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, а М. Є. Гвоздирьков - орденом Леніна.
Стахановський рух в роки п'ятирічки набрав всенародного характеру і став однією з найважливіших умов, що забезпечили дострокове виконання другого п'ятирічного плану. У вугільній промисловості Донбасу, наприклад, у 1938 році кожний п'ятий шахтар працював по-новому. Нові методи праці почали застосовуватися в усіх виробничих процесах вуглевидобутку. Рух новаторів охоплює й інші галузі виробництва. На Донецькому содовому заводі («Донсода») ім. В. І. Леніна народився рух за збільшення зйому продукції з апаратів. Цей рух був високо оцінений урядом. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 травня 1939 року велика група передовиків заводу «Донсода» була нагороджена орденами і медалями.
В роки третьої п'ятирічки змагання набирає дальшого розвитку. Зростання творчої ініціативи шахтарів і постійне впровадження нової, високопродуктивної техніки дало можливість уже в 1940 році збільшити видобуток вугілля проти 1913 року в 4,5 раза.
За роки довоєнних п'ятирічок промислові підприємства області були докорінно реконструйовані. Було збудовано 70 нових шахт, 2 електростанції, в багато разів зросла металургійна, коксохімічна і машинобудівна промисловість. Луганський паровозобудівний завод ім. Жовтневої революції займав перше місце в Європі і давав 70 проц. (у переведенні на потужність) усіх паровозів країни. Напередодні Великої Вітчизняної війни в області налічувалося 7460 промислових підприємств, на яких працювало 257 тис. робітників.
Значних успіхів у роки довоєнних п'ятирічок досягло сільське господарство. Соціалістичне перетворення села вимагало великої допомоги міст. Трудящі посилали в села бригади по ремонту сільськогосподарської техніки, подавали допомогу в збиранні врожаю, обладнанні майстерень, ферм, червоних кутків. Тільки за роки першої п'ятирічки партійні організації Луганського округу послали на постійну роботу на село 627, а комсомольські - 2227 чоловік, які відіграли важливу роль у боротьбі за соціалістичну реконструкцію сільського господарства. Вже в 1929-1930 рр. у Луганському округу в колгоспи вступила переважна більшість селян.