Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Вступ СРСР у період будівництва комунізму викликав у радянських людей новий приплив творчої енергії та ініціативи. Виникнення бригад комуністичної праці в дні підготовки до XXI з'їзду КПРС - один з чудових проявів цієї ініціативи.
Серед тих, хто першими відгукнулися і почали розвивати в області патріотичний почин робітників депо Москва-Сортувальна, були: бригади вибійників М. Мамая і П. Польщикова з шахти № 2 «Північна» тресту «Краснодонвугілля», колектив цеху карбаміду Лисичанського хімічного комбінату, бригада прядильниць М. Слонецької з Луганського тонкосуконного комбінату та інші. В цей же час великий загін передових робітників включився в змагання за право називатися ударниками комуністичної праці.
25 листопада 1958 року бюро Луганського обкому КП України схвалило почин перших бригад, іцо включилися в змагання за комуністичну працю, зобов'язало міськкоми, райкоми, а також первинні парторганізації області подати всемірну підтримку «розвідникам майбутнього»2.
Для узагальнення і поширення досвіду передовиків виробництва 12 грудня 1958 року обласний комітет партії провів перший обласний зліт учасників змагання за комуністичну працю. Це сприяло тому, що вже в дні роботи XXI з'їзду КПРС в області налічувалось 825 бригад, дільниць і ферм, що змагалися за право називатися колективами комуністичної праці. З них шість колективів-бригади М. Мамая, П. Польщикова, М. Слонецької та інші-були удостоєні звання колективу комуністичної праці; 600 робітникам і колгоспникам було присвоєно звання ударника комуністичної праці.
Ширшим і яскравішим став рух за комуністичну працю після XXI з'їзду КПРС і XX з'їзду КП України. Включившись у всенародну боротьбу за виконання плану семирічки, трудящі Луганщини виступили з рядом нових починань. Вони гаряче підтримали почин знатної прядильниці В. Гаганової, і вже на 1 січня 1960 року на промислових підприємствах і в сільському господарстві області працювало 912 її послідовників, які перейшли з передових бригад у відстаючі і добилися поліпшення їх роботи.
Масового поширення набрало змагання за «луганську годину», розпочате в 1961 році з ініціативи робітників луганського заводу ім. 20-річчя Жовтня, гірників шахт ім. Ілліча тресту «Ка- діїввугілля» та № 7-8 тресту «Краснолучвугіл- ля», будівельників будуправління № 5 тресту «Луганськпромжитлобуд». Вони зобов'язалися виконувати змінні завдання на годину раніше, а протягом години, що залишалася, виробляти понадпланову продукцію. Рух цей поширився і в інших областях республіки і переріс у змагання за «українську годину».
Ще бурхливіше поширився рух за комуністичну працю після XXII з'їзду КПРС і прийняття нової Програми КПРС. У 1965 році він охопив 84,1 проц. всіх робітників і службовців, у тому числі 6 тис. бригад, 1445 змін, цехів, дільниць. 54 підприємства області на цей час вже завоювали почесне звання комуністичних, 50 тис. чоловік удостоєні звання ударників комуністичної праці.
Значних успіхів добилися трудівники сільського господарства. В період фашистської окупації сільському господарству області було заподіяно величезної шкоди, проте вже в 1950 році воно не тільки досягло довоєнного рівня, але й значно перевершило його. За одержання в 1947, 1948 і 1949 роках багатих урожаїв і за високі показники в тваринництві в першій післявоєнній п'ятирічці 840 передовиків сільського господарства нагороджено орденами та медалями і 14 присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Робітничий клас, колгоспне селянство та інтелігенція області під керівництвом партійних організацій добилися великих успіхів у боротьбі за дострокове виконання семирічного плану. Промислове виробництво за сім років збільшилося на 82 проц. Провідні галузі важкої промисловості - машинобудівна і хімічна - за обсягом випуску продукції перевершили рівень
Луганськa область
Сторінка 26 з 37
У соціалістичному змаганні донецьких гірників найповніше втілилися ленінські принципи змагання - широка гласність, порівнянність результатів, конкретна боротьба мас за виконання взятих зобов'язань. Новаторство втратило свій епізодичний характер і ставало основним і постійним, визначало зміст трудової активності мас. Усе це дало можливість гірникам області видобути в 1957 році 600 тис., а в 1958 році - 800 тис. тонн понадпланового вугілля і перевершити довоєнну продуктивність праці.Вступ СРСР у період будівництва комунізму викликав у радянських людей новий приплив творчої енергії та ініціативи. Виникнення бригад комуністичної праці в дні підготовки до XXI з'їзду КПРС - один з чудових проявів цієї ініціативи.
25 листопада 1958 року бюро Луганського обкому КП України схвалило почин перших бригад, іцо включилися в змагання за комуністичну працю, зобов'язало міськкоми, райкоми, а також первинні парторганізації області подати всемірну підтримку «розвідникам майбутнього»2.
Для узагальнення і поширення досвіду передовиків виробництва 12 грудня 1958 року обласний комітет партії провів перший обласний зліт учасників змагання за комуністичну працю. Це сприяло тому, що вже в дні роботи XXI з'їзду КПРС в області налічувалось 825 бригад, дільниць і ферм, що змагалися за право називатися колективами комуністичної праці. З них шість колективів-бригади М. Мамая, П. Польщикова, М. Слонецької та інші-були удостоєні звання колективу комуністичної праці; 600 робітникам і колгоспникам було присвоєно звання ударника комуністичної праці.
Ширшим і яскравішим став рух за комуністичну працю після XXI з'їзду КПРС і XX з'їзду КП України. Включившись у всенародну боротьбу за виконання плану семирічки, трудящі Луганщини виступили з рядом нових починань. Вони гаряче підтримали почин знатної прядильниці В. Гаганової, і вже на 1 січня 1960 року на промислових підприємствах і в сільському господарстві області працювало 912 її послідовників, які перейшли з передових бригад у відстаючі і добилися поліпшення їх роботи.
Масового поширення набрало змагання за «луганську годину», розпочате в 1961 році з ініціативи робітників луганського заводу ім. 20-річчя Жовтня, гірників шахт ім. Ілліча тресту «Ка- діїввугілля» та № 7-8 тресту «Краснолучвугіл- ля», будівельників будуправління № 5 тресту «Луганськпромжитлобуд». Вони зобов'язалися виконувати змінні завдання на годину раніше, а протягом години, що залишалася, виробляти понадпланову продукцію. Рух цей поширився і в інших областях республіки і переріс у змагання за «українську годину».
Ще бурхливіше поширився рух за комуністичну працю після XXII з'їзду КПРС і прийняття нової Програми КПРС. У 1965 році він охопив 84,1 проц. всіх робітників і службовців, у тому числі 6 тис. бригад, 1445 змін, цехів, дільниць. 54 підприємства області на цей час вже завоювали почесне звання комуністичних, 50 тис. чоловік удостоєні звання ударників комуністичної праці.
Значних успіхів добилися трудівники сільського господарства. В період фашистської окупації сільському господарству області було заподіяно величезної шкоди, проте вже в 1950 році воно не тільки досягло довоєнного рівня, але й значно перевершило його. За одержання в 1947, 1948 і 1949 роках багатих урожаїв і за високі показники в тваринництві в першій післявоєнній п'ятирічці 840 передовиків сільського господарства нагороджено орденами та медалями і 14 присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Робітничий клас, колгоспне селянство та інтелігенція області під керівництвом партійних організацій добилися великих успіхів у боротьбі за дострокове виконання семирічного плану. Промислове виробництво за сім років збільшилося на 82 проц. Провідні галузі важкої промисловості - машинобудівна і хімічна - за обсягом випуску продукції перевершили рівень