Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У створенні на далеких і близьких підступах до Донбасу потужних ліній оборони брало участь понад 400 тис. чоловік. За успішне виконання цих робіт понад 2 тис. чоловік було нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.
Велику роботу провели партійні, радянські організації по перебудові на воєнний лад народного господарства. У липні-серпні 1941 року на Луганщині не було жодного підприємства, яке не випускало б воєнної продукції. Не тільки важка індустрія, але й місцева промисловість працювала для фронту. Трудящі самовіддано працювали, щоб забезпечити Червону Армію усім необхідним. Робочі місця чоловіків, що пішли на фронт, займали жінки, підлітки, старики.
У другому півріччі 1941 року понад 50 тис. жінок і дівчат прийшли на підприємства, понад 5 тис. дівчат в області стали трактористами.
У зв'язку з загрозою фашистської окупації Раднарком СРСР і Державний Комітет Оборони визначили конкретні завдання по евакуації. У відповідності з ними у вересні-грудні 1941 року було евакуйовано понад 150 підприємств, відправлено у тилові райони СРСР близько 8 тис. вагонів устаткування і матеріалів, а також евакуйована велика кількість радянських людей.
Ціною великих втрат у живій силі і техніці фашистським військам у липні 1942 року вдалося захопити Луганську область. Тут вони встановили режим терору, безправ'я і сваволі. За час окупації області фашисти замучили, розстріляли, повісили і заживо скинули в шахти близько 100 тис. чоловік, а понад 70 тис. чоловік насильно вивезли на каторжні роботи у Німеччину.
Проте Донецький край лишився нескореним. З перших же днів фашистської окупації на Луганщині розгорілося полум'я народної війни проти окупантів. Організатором і натхненником боротьби проти ненависного ворога була Комуністична партія. Для керівництва роботою підпільних організацій і партизанським рухом були створені підпільний обком партії на чолі з І. М. Яковенком та С. О. Стеценком і 24 підпільні міськкоми та райкоми партії, що об'єднували 735 комуністів.
На території області діяли також підпільний обком комсомолу на чолі з Н. Фесенко і 24 підпільні міськкоми і райкоми комсомолу. Для підпільної роботи було залишено в тилу у ворога 564 комсомольці.
Діяльність партійного і комсомольського підпілля почалася у надзвичайно важких умовах. Багато організацій і партизанських загонів, що не мали достатнього досвіду, зазнали серйозних невдач, провалів. Але це не зломило волі комуністів і комсомольців у боротьбі з ворогом. Уже в період окупації підпільний обком партії створив Марківський підпільний райком партії та 11 підпільних партійних осередків.
Активно діяли під час окупації підпільні партійні організації Луганська, Кадіївки, Краснодона, Антрацита, Іванівни та інших міст і селищ Луганщини.
Безсмертною славою вкрили себе учасники партійно-комсомольського підпілля Краснодона. У тяжких умовах окупації комуністи-підпільники, очолювані П. П. Лютиковим, вели мужню боротьбу з ворогом. Під їх керівництвом була створена і діяла підпільна комсомольська організація «Молода гвардія», комісаром якої був Олег Кошовий, а командиром Іван Туркенич. Подвиг героїв краснодонського підпілля став символом беззавітної відданості Батьківщині, вірності ідеалам Комуністичної партії.
Підпільники надихали трудящих області на боротьбу з німецько-фашистськими загарбниками, викривали брехню гітлерівської пропаганди, роз'яснювали справжнє становище на фронтах Великої Вітчизняної війни, вселяли впевненість у неминучість розгрому німецько-фашистських окупантів. Вони розповсюджували серед населення листівки, газети, які випускалися на місці або надходили з радянського тилу. Тільки у 1942 році з-за лінії фронту було одержано близько мільйона примірників газет і листівок.
Луганськa область
Сторінка 23 з 37
Віроломний напад фашистської Німеччини перервав мирну працю радянських людей. На захист рідної Батьківщини встали тисячі шахтарів, металургів, машинобудівників, залізничників, трудівників колгоспних і радгоспних полів. З 49 тис. членів обласної партійної організації на фронт пішло майже 25 тис. чоловік. На кінець 1941 року в ряди Червоної Армії пішло близько 100 тис. молоді, половина їх - комсомольці. Велику роботу провели партійні, радянські організації по перебудові на воєнний лад народного господарства. У липні-серпні 1941 року на Луганщині не було жодного підприємства, яке не випускало б воєнної продукції. Не тільки важка індустрія, але й місцева промисловість працювала для фронту. Трудящі самовіддано працювали, щоб забезпечити Червону Армію усім необхідним. Робочі місця чоловіків, що пішли на фронт, займали жінки, підлітки, старики.
У другому півріччі 1941 року понад 50 тис. жінок і дівчат прийшли на підприємства, понад 5 тис. дівчат в області стали трактористами.
У зв'язку з загрозою фашистської окупації Раднарком СРСР і Державний Комітет Оборони визначили конкретні завдання по евакуації. У відповідності з ними у вересні-грудні 1941 року було евакуйовано понад 150 підприємств, відправлено у тилові райони СРСР близько 8 тис. вагонів устаткування і матеріалів, а також евакуйована велика кількість радянських людей.
Ціною великих втрат у живій силі і техніці фашистським військам у липні 1942 року вдалося захопити Луганську область. Тут вони встановили режим терору, безправ'я і сваволі. За час окупації області фашисти замучили, розстріляли, повісили і заживо скинули в шахти близько 100 тис. чоловік, а понад 70 тис. чоловік насильно вивезли на каторжні роботи у Німеччину.
Проте Донецький край лишився нескореним. З перших же днів фашистської окупації на Луганщині розгорілося полум'я народної війни проти окупантів. Організатором і натхненником боротьби проти ненависного ворога була Комуністична партія. Для керівництва роботою підпільних організацій і партизанським рухом були створені підпільний обком партії на чолі з І. М. Яковенком та С. О. Стеценком і 24 підпільні міськкоми та райкоми партії, що об'єднували 735 комуністів.
На території області діяли також підпільний обком комсомолу на чолі з Н. Фесенко і 24 підпільні міськкоми і райкоми комсомолу. Для підпільної роботи було залишено в тилу у ворога 564 комсомольці.
Діяльність партійного і комсомольського підпілля почалася у надзвичайно важких умовах. Багато організацій і партизанських загонів, що не мали достатнього досвіду, зазнали серйозних невдач, провалів. Але це не зломило волі комуністів і комсомольців у боротьбі з ворогом. Уже в період окупації підпільний обком партії створив Марківський підпільний райком партії та 11 підпільних партійних осередків.
Активно діяли під час окупації підпільні партійні організації Луганська, Кадіївки, Краснодона, Антрацита, Іванівни та інших міст і селищ Луганщини.
Безсмертною славою вкрили себе учасники партійно-комсомольського підпілля Краснодона. У тяжких умовах окупації комуністи-підпільники, очолювані П. П. Лютиковим, вели мужню боротьбу з ворогом. Під їх керівництвом була створена і діяла підпільна комсомольська організація «Молода гвардія», комісаром якої був Олег Кошовий, а командиром Іван Туркенич. Подвиг героїв краснодонського підпілля став символом беззавітної відданості Батьківщині, вірності ідеалам Комуністичної партії.
Підпільники надихали трудящих області на боротьбу з німецько-фашистськими загарбниками, викривали брехню гітлерівської пропаганди, роз'яснювали справжнє становище на фронтах Великої Вітчизняної війни, вселяли впевненість у неминучість розгрому німецько-фашистських окупантів. Вони розповсюджували серед населення листівки, газети, які випускалися на місці або надходили з радянського тилу. Тільки у 1942 році з-за лінії фронту було одержано близько мільйона примірників газет і листівок.