Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Яскравим проявом комуністичного ставлення до праці було рішення бригадира
Вишневолоцького бавовняного комбінату В. Гагановоі перейти на роботу у відстаючу бригаду, щоб вивести цей колектив у число передових. Першими в Луганську її приклад наслідували бригадир столярів тепловозоскладального цеху заводу ім. Жовтневої революції І. Кладов, бригадир формувальників ливарномеханічного заводу М. Терещук та багато інших, які за короткий час змогли організувати справу так, що дільниці, які раніше були в прориві, подолали відставання.
Патріотичні починання луганчан були високо оцінені Радянським урядом. У 1958 році бригадир прокатників заводу ім. Жовтневої революції, піонер мамаївського руху в машинобудівній промисловості М. А. Крупко був нагороджений орденом Леніна.
Зачинателі руху за комуністичне ставлення до праці в Луганську В. Спаський і М. Слонецька в 1960 році брали участь у роботі першого Всесоюзного зльоту ударників і бригад комуністичної праці в Москві і були удостоєні урядових нагород.
XIX міська партійна конференція, яка відбулася в грудні 1959 року, підбила перші підсумки боротьби трудящих Луганська за виконання рішень XXI з'їзду партії і визначила основні завдання, які мали виконати луганчани в семирічці.
Рішення XXII з'їзду КПРС, прийнята з'їздом нова Програма партії надихнули трудящих Луганська, як і всієї нашої Батьківщини, на нові трудові подвиги, на боротьбу за побудову матеріально-технічної бази комунізму.
Відразу ж після з'їзду тут поширився новий рух - змагання за «луганську годину». Його ініціаторами поряд з гірниками шахти ім. Ілліча тресту «Кадіїввугілля» і шахти № 7-8 тресту «Краснолучвугілля» виступили і колективи трудящих Луганська - будуправління № 5 «Луганськпромжитлобуду» (нині «Луганськжитлобуд») і заводу ім. 20-річчя Жовтня. Вони зобов'язались виконувати змінні завдання на годину раніше строку, а протягом години, що залишатиметься, виробляти понадпланову продукцію у фонд якнайшвидшого створення матеріально-технічної бази комунізму.
Змагання за «луганську годину» стало популярним в усіх галузях промисловості міста і області. Рух поширився і в інших областях республіки і перетворився у змагання за «українську годину». «Луганською назвали цю годину в колисці,- писали в своєму листі гірники шахти «Саксагань» Криворізького залізорудного басейну в газету «Правда Украины»,- але «всиновила» його вся Україна». «Правда» відмічала, що ініціатива луганчан зустріла дружну підтримку також у Сумгаїті, Воскресенську, Башкирії. До душі припала вона і в Болгарії робітникам підприємств Перникського округу. Рух за «луганську годину» сприяв успішному виконанню колективами промислових підприємств і будівельних організацій міста державних планів і соціалістичних зобов'язань. Колективи заводів ім. 20-річчя Жовтня, ім. Рудя, ім. Якубовського, автомобільних клапанів уже в 1963 році досягли по ряду показників рівня виробництва, запланованого на 1965 рік, і виконали завдання семирічки по продуктивності праці.
Особливо великих успіхів добились луганчани в 1964-1965 рр.- завершальних роках семирічки. Завод ім. Жовтневої революції перейшов на серійний випуск тепловозів 2ТЕ-10Л потужністю 3 тис. к. с. в секції, а також тепловоза М-62, призначеного на експорт у країни соціалістичної співдружності.
Трубопрокатники заводу ім. Якубовського почали виробництво поліетиленових труб, які в 7 раз легші за сталеві. Луганська промисловість почала виготовляти більш досконалі види збагачувального устаткування, сантехнічних виробів, лужних акумуляторів, тканин нових артикулів, сучасні моделі взуття і одягу, більш різноманітний асортимент кондитерських виробів.
Гарячий відгук у трудящих Луганська викликали рішення вересневого Пленуму ЦК КПРС і жовтневого Пленуму ЦК КП України (1965 р.). На підприємствах розгорнулась боротьба за найкращу організацію виробництва, економію і ощадливість. Великого поширення набуло змагання
Луганськ
Сторінка 29 з 36
бригада М. Слонецької, першими були удостоєні звання колективів комуністичної праці.Яскравим проявом комуністичного ставлення до праці було рішення бригадира
Вишневолоцького бавовняного комбінату В. Гагановоі перейти на роботу у відстаючу бригаду, щоб вивести цей колектив у число передових. Першими в Луганську її приклад наслідували бригадир столярів тепловозоскладального цеху заводу ім. Жовтневої революції І. Кладов, бригадир формувальників ливарномеханічного заводу М. Терещук та багато інших, які за короткий час змогли організувати справу так, що дільниці, які раніше були в прориві, подолали відставання.
Патріотичні починання луганчан були високо оцінені Радянським урядом. У 1958 році бригадир прокатників заводу ім. Жовтневої революції, піонер мамаївського руху в машинобудівній промисловості М. А. Крупко був нагороджений орденом Леніна.
Зачинателі руху за комуністичне ставлення до праці в Луганську В. Спаський і М. Слонецька в 1960 році брали участь у роботі першого Всесоюзного зльоту ударників і бригад комуністичної праці в Москві і були удостоєні урядових нагород.
XIX міська партійна конференція, яка відбулася в грудні 1959 року, підбила перші підсумки боротьби трудящих Луганська за виконання рішень XXI з'їзду партії і визначила основні завдання, які мали виконати луганчани в семирічці.
Рішення XXII з'їзду КПРС, прийнята з'їздом нова Програма партії надихнули трудящих Луганська, як і всієї нашої Батьківщини, на нові трудові подвиги, на боротьбу за побудову матеріально-технічної бази комунізму.
Відразу ж після з'їзду тут поширився новий рух - змагання за «луганську годину». Його ініціаторами поряд з гірниками шахти ім. Ілліча тресту «Кадіїввугілля» і шахти № 7-8 тресту «Краснолучвугілля» виступили і колективи трудящих Луганська - будуправління № 5 «Луганськпромжитлобуду» (нині «Луганськжитлобуд») і заводу ім. 20-річчя Жовтня. Вони зобов'язались виконувати змінні завдання на годину раніше строку, а протягом години, що залишатиметься, виробляти понадпланову продукцію у фонд якнайшвидшого створення матеріально-технічної бази комунізму.
Змагання за «луганську годину» стало популярним в усіх галузях промисловості міста і області. Рух поширився і в інших областях республіки і перетворився у змагання за «українську годину». «Луганською назвали цю годину в колисці,- писали в своєму листі гірники шахти «Саксагань» Криворізького залізорудного басейну в газету «Правда Украины»,- але «всиновила» його вся Україна». «Правда» відмічала, що ініціатива луганчан зустріла дружну підтримку також у Сумгаїті, Воскресенську, Башкирії. До душі припала вона і в Болгарії робітникам підприємств Перникського округу. Рух за «луганську годину» сприяв успішному виконанню колективами промислових підприємств і будівельних організацій міста державних планів і соціалістичних зобов'язань. Колективи заводів ім. 20-річчя Жовтня, ім. Рудя, ім. Якубовського, автомобільних клапанів уже в 1963 році досягли по ряду показників рівня виробництва, запланованого на 1965 рік, і виконали завдання семирічки по продуктивності праці.
Особливо великих успіхів добились луганчани в 1964-1965 рр.- завершальних роках семирічки. Завод ім. Жовтневої революції перейшов на серійний випуск тепловозів 2ТЕ-10Л потужністю 3 тис. к. с. в секції, а також тепловоза М-62, призначеного на експорт у країни соціалістичної співдружності.
Трубопрокатники заводу ім. Якубовського почали виробництво поліетиленових труб, які в 7 раз легші за сталеві. Луганська промисловість почала виготовляти більш досконалі види збагачувального устаткування, сантехнічних виробів, лужних акумуляторів, тканин нових артикулів, сучасні моделі взуття і одягу, більш різноманітний асортимент кондитерських виробів.
Гарячий відгук у трудящих Луганська викликали рішення вересневого Пленуму ЦК КПРС і жовтневого Пленуму ЦК КП України (1965 р.). На підприємствах розгорнулась боротьба за найкращу організацію виробництва, економію і ощадливість. Великого поширення набуло змагання