Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Останні залпи, які пролунали над Сталінградом, були водночас і прологом до вигнання окупантів з Донбасу. Свободу багатостраждальній землі Донецькій принесли війська Південно-Західного фронту під командуванням генерала армії М. Ф. Ватутіна.
14 лютого 1943 року Луганськ був визволений від німецько-фашистських загарбників.
Місто перебувало під ярмом окупації 7 місяців, точніше 212 днів, але й за цей короткий строк фашисти завдали йому тяжких втрат. Все цінне устаткування, верстати, метал, які луганчани не встигли вивезти в радянський тил, фашисти відправили в Німеччину, а відступаючи з міста, вони перетворили в руїни промислові підприємства і культурно-освітні заклади. Фашисти спалили і зруйнували 1700 житлових будинків, З0 шкіл, краєзнавчий музей і музей революції, драматичний театр, кінотеатри, приміщення педінституту, клуби, лікарні. Шкода, заподіяна гітлерівцями народному господарству міста, становила понад 1 млрд. крб. (у старому масштабі цін).
Наймерзеннішим злочином гітлерівців було вбивство 8 тис. мирних жителів міста, із тому числі жінок, дітей і старих. Більше 10 тис. луганчан, в основному молоді, було насильно вивезено на каторгу в фашистську Німеччину.
Луганчани зразу ж після визволення приступили до відбудови рідного міста. Велику допомогу в цьому подали братні народи Радянського Союзу. З Москви і Ленінграда, Тули і Ярославля, з Азербайджану, Башкирії та інших республік і промислових центрів країни йшли в Луганськ ешелони з устаткуванням для заводів і продовольством для населення. Тільки з Башкирії в
1943-1945 рр. місто одержало три ешелони устаткування, понад 200 вагонів лісу, ешелон нафтопродуктів, верстати, інструменти тощо. Партія і уряд направили сюди із східних районів країни велику групу спеціалістів - інженерів, техніків і кваліфікованих робітників.
Партійні організації міста у важких умовах 1943 року зуміли мобілізувати комуністів, усіх трудящих на якнайшвидшу відбудову підприємств і комунального господарства міста.
В результаті самовідданої праці трудящих уже в ході війни підприємства міста були введені в дію і почали давати продукцію для фронту. Було відбудовано 500 тис. кв. м житлової площі, 35 км трамвайної колії, пущено 10 трамвайних поїздів, почали працювати 27 середніх і неповних середніх шкіл, 2 театри, 5 кінотеатрів, 14 бібліотек.
На завершальному етапі Великої Вітчизняної війни трудящі міста дали для потреб країни, для фронту десятки тисяч тонн металу, багато зброї і боєприпасів.
Тисячі луганчан проявили відвагу і мужність на фронтах Великої Вітчизняної війни, в підпіллі і партизанських загонах. Вірні бойовим традиціям луганського пролетаріату, вони помножили славу батьків активною участю в боях за честь, свободу і незалежність Радянської Батьківщини. За час Великої Вітчизняної війни тисячі луганчан нагороджено орденами і медалями, 12 чоловік удостоєно звання Героя Радянського Союзу. Серед них двічі Герой Радянського Союзу О.Г. Молодчий, прославлений льотчик радянської авіації, який зробив у роки війни кількасот бойових вильотів, головним чином вночі, одним з перших бомбив фашистське лігво - Берлін, Герої Радянського Союзу М. В. Галицький, І. С. Малько, О. М. Рай, В. І. Івченко, О. А. Краснокутський, С. У. Кратінов та інші. Луганчани М. Ф. Кирилюк та О. Є. Сергієнко за участь у визвольній боротьбі народів Європи проти фашизму удостоєні звань почесних громадян іноземних міст.
1946 рік. Завершувалась перебудова народного господарства на мирний лад. Трудящі Луганська разом з усім радянським народом вступають у боротьбу за виконання четвертої п'ятирічки 1946-1950 рр., основне завдання якої полягало в тому,
щоб відбудувати і значно перевершити довоєнний рівень промисловості й сільського господарства.
Відроджуваним шахтам Донбасу потрібне було гірниче і збагачувальне устаткування, залізницям країни - потужні локомотиви. Партійна організація
Луганськ
Сторінка 24 з 36
працювати, вони псували верстати, перешкоджали пуску промислових підприємств. Гітлерівцям не вдалося відновити роботу жодного міського підприємства.Останні залпи, які пролунали над Сталінградом, були водночас і прологом до вигнання окупантів з Донбасу. Свободу багатостраждальній землі Донецькій принесли війська Південно-Західного фронту під командуванням генерала армії М. Ф. Ватутіна.
14 лютого 1943 року Луганськ був визволений від німецько-фашистських загарбників.
Місто перебувало під ярмом окупації 7 місяців, точніше 212 днів, але й за цей короткий строк фашисти завдали йому тяжких втрат. Все цінне устаткування, верстати, метал, які луганчани не встигли вивезти в радянський тил, фашисти відправили в Німеччину, а відступаючи з міста, вони перетворили в руїни промислові підприємства і культурно-освітні заклади. Фашисти спалили і зруйнували 1700 житлових будинків, З0 шкіл, краєзнавчий музей і музей революції, драматичний театр, кінотеатри, приміщення педінституту, клуби, лікарні. Шкода, заподіяна гітлерівцями народному господарству міста, становила понад 1 млрд. крб. (у старому масштабі цін).
Наймерзеннішим злочином гітлерівців було вбивство 8 тис. мирних жителів міста, із тому числі жінок, дітей і старих. Більше 10 тис. луганчан, в основному молоді, було насильно вивезено на каторгу в фашистську Німеччину.
Луганчани зразу ж після визволення приступили до відбудови рідного міста. Велику допомогу в цьому подали братні народи Радянського Союзу. З Москви і Ленінграда, Тули і Ярославля, з Азербайджану, Башкирії та інших республік і промислових центрів країни йшли в Луганськ ешелони з устаткуванням для заводів і продовольством для населення. Тільки з Башкирії в
1943-1945 рр. місто одержало три ешелони устаткування, понад 200 вагонів лісу, ешелон нафтопродуктів, верстати, інструменти тощо. Партія і уряд направили сюди із східних районів країни велику групу спеціалістів - інженерів, техніків і кваліфікованих робітників.
Партійні організації міста у важких умовах 1943 року зуміли мобілізувати комуністів, усіх трудящих на якнайшвидшу відбудову підприємств і комунального господарства міста.
В результаті самовідданої праці трудящих уже в ході війни підприємства міста були введені в дію і почали давати продукцію для фронту. Було відбудовано 500 тис. кв. м житлової площі, 35 км трамвайної колії, пущено 10 трамвайних поїздів, почали працювати 27 середніх і неповних середніх шкіл, 2 театри, 5 кінотеатрів, 14 бібліотек.
На завершальному етапі Великої Вітчизняної війни трудящі міста дали для потреб країни, для фронту десятки тисяч тонн металу, багато зброї і боєприпасів.
Тисячі луганчан проявили відвагу і мужність на фронтах Великої Вітчизняної війни, в підпіллі і партизанських загонах. Вірні бойовим традиціям луганського пролетаріату, вони помножили славу батьків активною участю в боях за честь, свободу і незалежність Радянської Батьківщини. За час Великої Вітчизняної війни тисячі луганчан нагороджено орденами і медалями, 12 чоловік удостоєно звання Героя Радянського Союзу. Серед них двічі Герой Радянського Союзу О.Г. Молодчий, прославлений льотчик радянської авіації, який зробив у роки війни кількасот бойових вильотів, головним чином вночі, одним з перших бомбив фашистське лігво - Берлін, Герої Радянського Союзу М. В. Галицький, І. С. Малько, О. М. Рай, В. І. Івченко, О. А. Краснокутський, С. У. Кратінов та інші. Луганчани М. Ф. Кирилюк та О. Є. Сергієнко за участь у визвольній боротьбі народів Європи проти фашизму удостоєні звань почесних громадян іноземних міст.
1946 рік. Завершувалась перебудова народного господарства на мирний лад. Трудящі Луганська разом з усім радянським народом вступають у боротьбу за виконання четвертої п'ятирічки 1946-1950 рр., основне завдання якої полягало в тому,
щоб відбудувати і значно перевершити довоєнний рівень промисловості й сільського господарства.
Відроджуваним шахтам Донбасу потрібне було гірниче і збагачувальне устаткування, залізницям країни - потужні локомотиви. Партійна організація