Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Троїцьке

Сторінка 3 з 8
Ще гірше становище було в Циганівці. Тут перша земська школа з'явилася в 1901 році, а до цього небагатьох дітей вчив у себе вдома церковний староста, людина зла і жорстока.
Перша вчителька Циганівської земської школи О. П. Шматова належала до прогресивних людей свого часу. Селянських дітей вона вчила з великою любов'ю, ставилась до них по-материнськи, влаштовувала для
них новорічні ялинки, вечори, поширювала серед селян заборонену літературу.
Шкільні приміщення були тісними і непристосованими, в них могло навчатися не більше 150 учнів. Тому більша частина дітей лишалася поза школою.
За даними перепису населення Росії 1897 року, в Троїцькій слободі було всього письменних 24,3 проц. чоловіків і 4,4 проц. жінок.
Перша світова війна принесла розорення і нові страждання жителям слободи. Понад 200 чоловіків мобілізували в армію і відправили на фронт. Селянські господарства залишилися без чоловічих робочих рук. Тимчасом зростали повинності і податки, різко піднімалися ціни на товари першої потреби.
У березні 1917 року в Троїцьку прийшла звістка про революційні події в Петрограді, про повалення ненависного царського самодержавства. Під керівництвом Валуйської повітової організації більшовиків у слободі створюється бойова група з селян-бідняків і солдатів-фронтовиків, яка очолила боротьбу за свободу. Керував цією групою бідняк С. І. Кравченко (1885-1947 рр.), який пройшов сувору школу на фронтах імперіалістичної війни і вступив у партію більшовиків у 1917 році. Він був першим комуністом серед жителів Троїцької. Згодом із зброєю в руках він відстоював завоювання Великого Жовтня, брав активну участь у соціалістичному будівництві.
Члени революційної групи захищали інтереси найбідніших селян, викривали антинародну суть політики буржуазного Тимчасового уряду, роз'яснювали землякам, що тільки партія більшовиків бореться за права трудящих.
Перемога Жовтневої революції в Петрограді, Москві і Воронежі забезпечила перехід влади до Рад робітничих і селянських депутатів по всіх повітах Воронезької губернії. Перший Воронезький губернський селянський з'їзд, який відбувся 28- 31 грудня 1917 року, гаряче вітав соціалістичну революцію. Повітові і волосні з'їзди Рад, що відбулися у січні 1918 року, закріпили встановлення Радянської влади в поселеннях Воронезької губернії.
Під керівництвом Валуйської повітової організації більшовиків у Троїцькій на початку 1918 року було створено волосний ревком, до складу якого ввійшли С. І. Кравченко (голова), М. П. Слісаренко, А. С. Кирносенко та інші. Ревком здійснював ленінський декрет про націоналізацію землі. Близько 2,5 тис. десятин землі, що належали куркулям і церкві, було розподілено між селянами. Навесні 1918 року ревком націоналізував олійний завод і млини Мірошниченка.
Але у квітні 1918 року Троїцьку слободу захопили німецькі окупанти. Для боротьби з ворогом був організований червоногвардійський загін. Ним керували члени ревкому.
Троїцькі червоногвардійці разом з загоном, що прибув із станції Уразово, вступили в бій з німецькими військами. Але під тиском переважаючих сил ворога червоно гвардійці змушені були відступити до Валуйок. За вчинений опір окупанти спалили в слободі понад 10 дворів.
Наприкінці листопада 1918 року, коли в Німеччині відбулася революція і почалося вигнання німецьких окупантів, в Троїцькій знову розпочав свою діяльність ревком. 8 грудня відбулося перше засідання виконкому Троїцької волосної Ради. Головою виконкому був обраний О. К. Грибенко.
18 грудня 1918 року з участю представників Воронезького губернського комітету РКП(б) відбулися організаційні збори комуністів Троїцької волості. На цих зборам було оформлено створення волосного осередку РКП(б) у складі 10 чоловік. У лютому 1919 року в ньому вже числилося 15 членів партії і 50 співчуваючих.
Більшовицький осередок піднімав бідняцько-середняцькі маси на захист Радянської республіки, під його керівництвом заготовлявся хліб для держави, провадилась культурно-освітня робота серед населення.