Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Троїцьке

Сторінка 4 з 8
Коли почався контрреволюційний похід денікінської армії на Москву, волосна партійна організація послала на фронт комуністів Петра Калістратова, Прокопа Сокуренка, Івана Молчанова та інших.
З кінця травня по грудень 1919 року Троїцька слобода була зайнята білогвардійськими військами. Її визволила 4-а кавалерійська дивізія під командуванням О. І. Городовикова, яка входила до складу Першої Кінної армії.
Знову було створено волосний ревком на чолі з А. С. Кирносенком. Відновили роботу партійний осередок і Рада робітничих і селянських депутатів.
Більшість троїцьких і циганівських комуністів перебувала в рядах Червоної Армії. У волосній партійній організації на 1 травня 1920 року було лише 3 члени партії і 5 співчуваючих. Але вона знаходила підтримку бідняцько-середняцьких мас. Завдяки цьому селяни Троїцької волості першими у Валуйському повіті виконали продрозверстку за 1920 рік.
В кінці 1920 року Валуйський повітовий комітет РКСМ створив у Троїцькій осередок комсомолу. Першими в комсомол вступили Іван Бєлявський, Андрій Моргун, Клавдія Пустинникова, Микола Перепелиця та інші. Вожаком молоді став Григорій Маренцев.
Комсомольці були самовідданими бійцями продзагонів, брали активну участь у культурно-освітній і агітаційній роботі. Вони разом з учителями організували драматичний гурток, провадили колективні читання газет і брошур, вели бесіди на політичні та антирелігійні теми.
Партійна і комсомольська організації розгорнули агітаційно-масову роботу серед жінок. Однією з дійових форм цієї роботи були жіночі збори. Тут неписьменні селянки дізнавалися про закони Радянської влади, про те, хто захищає їхні інтереси. Згодом при волвиконкомі був створений спеціальний відділ по роботі серед жінок.
Комуністи й комсомольці були організаторами і безпосередніми учасниками збройної боротьби з куркульськими бандами у 1920-1921 рр. Зухвалі бандитські напади героїчно відбивав створений загін. У нерівному бою з ворогами загинули комуністи П. К. Слісаренко, Т. І. Кушнар, продагент П. В. Кононенко та інші.
Нечисленному троїцькому загону було все важче протистояти куркульським бандам, і волосна партійна організація звернулась за допомогою до Балуйсь кого повітового комітету РКП(б). У квітні 1921 року з Валуйок прибули дві роти червоноармійців. За їх допомогою всі банди у волості були швидко ліквідовані.
Навесні 1922 року закінчився розподіл землі між селянами. На кожного члена сім'ї було виділено по півтори десятини орної землі. Весняні польові роботи в усіх селах Троїцької волості пройшли дружно. Селяни відчули, що вони господарі своєї долі, Радянська влада дала їм землю, стала на захист їхніх інтересів.
Між селянами волості і робітниками міст встановлювалися міцні зв'язки. Цій дружбі в певній мірі сприяла ще Перша Всеросійська сільськогосподарська і кустарно-промислова виставка, відкрита у 1923 році в Москві. Від Троїцької волості на виставку поїхало 5 чоловік: Степан Кравченко, Петро Калашников, Фока Нехотін, Марія Лемзякова і Федір Порєв. Трудящі Москви приймали посланців села як дорогих гостей і братів. Троїцькі хлібороби зустрічалися з робітниками Трьохгорної мануфактури. Ці хвилюючі зустрічі проходили під лозунгом змички міста з селом.
Селяни Троїцької слободи почали об'єднуватися у колективні господарства. Ще в кінці 1919 року за ініціативою комуніста П. А. Калашникова на базі націоналізованих маєтків поміщиків Татаринцева і Голубцова біля села Багачки була організована сільськогосподарська комуна «Братський труд», в якій об'єдналися 35 бідняцьких господарств Троїцької волості. В 1923 році виникає кооператив «Культурний шлях», який орендував млин і займався збутом сільськогосподарської продукції.
З роками розгорнулася велика робота по ліквідації неписьменності серед дорослого населення. При школах, хатах-читальнях, червоних кутках, радянських установах - всюди були організовані школи і гуртки лікнепу. Вчителі А. М. Порєва, К. М. Жуковська, О. Й. Петрова, А. А. Бєлявська, комуністи, комсомольці і радянські активісти загальною кількістю 30 чоловік стали культармійцями. Вони щороку навчали понад 400 чоловік.