Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Троїцьке

Сторінка 6 з 8
ліжок, працювали середня, семирічна і початкова школи, в яких навчалося понад 520 дітей. Порівняно з дореволюційним періодом кількість учнів майже подвоїлась.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, сотні жителів Троїцького і Циганівки пішли до Червоної Армії захищати Батьківщину від фашистських загарбників. Майже з кожної сім'ї хтось перебував на фронті.
Жителі Троїцького в боях на фронтах виявили справжній героїзм і відвагу. Одним із захисників славнозвісного будинку Павлова в Сталінграді був кулеметник гвардії сержант комуніст О. І. Іващенко. Сержант умів знайти до кожного бійця особливий підхід, підтримати у важку хвилину тих, хто розгубився, був безстрашним у бою і нещадним до ворогів, служив прикладом для інших бійців. Кілька разів Іващенко був тяжко поранений, після лікування знову повертався на фронт. Він нагороджений орденом Червоної Зірки. Після демобілізації з Радянської Армії в 1946 році відважний воїн повернувся в рідне селище, де й зараз працює в районній конторі зв'язку.
Іполит Капустянський в роки війни брав участь у боях як льотчик 295-ї авіаційної дивізії. На його особистому рахунку 13 збитих ворожих стерв'ятників. За бойові заслуги нагороджений трьома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1 ступеня, орденом Червоної Зірки, медаллю «За відвагу».
Всього на фронтах Вітчизняної війни билося понад 600 жителів Троїцького, з них близько 250 нагороджено орденами й медалями СРСР.
Троїцьке і Циганівка зазнали фашистського поневолення. Сюди окупанти ввірвалися 8 липня 1942 року. Жителі не корилися ворогові. Вони ховали і знищували продовольство, не давали окупантам пустити в хід олійний завод і млин, переховували бійців, командирів і політпрацівників Червоної Армії, що потрапили в оточення.
Під час фашистської окупації загарбники встановили кривавий режим. Вони закатували і розстріляли 25 чоловік. Серед них був А. С. Кирносенко, старий комуніст, активний учасник боротьби за встановлення Радянської влади і соціалістичного будівництва в Троїцькому. Фашистські кати схопили його і 6 листопада 1942 року разом з іншими радянськими патріотами розстріляли на околиці села. Коли Кирносенка вели на розстріл, він вигукнув: «За Батьківщину! Скоро наші прийдуть і відплатять за нас!».
Від рук фашистських катів загинув комсомолець Степан Барабаш, інженер олійного заводу. На початку липня 1942 року під його керівництвом провадився демонтаж заводу для евакуації, але німецько-фашистські війська раптово прорвали фронт, і заводське обладнання вивезти не вдалося. Тоді Барабаш разом з найстарішими робітниками заводу І. Я. Кравченком та Г. І. Істоміним закопали й замаскували всі найважливіші частини устаткування. Гітлерівці намагалися пустити завод. Вони пропонували Барабашу цінні подарунки, погрожували розстрілом, але комсомолець відмовився керувати відбудовою підприємства. Гестапівці жорстоко побили його, а потім 16 січня 1943 року розстріляли. Разом з ним був розстріляний вчитель Федір Єресько - один з організаторів саботажу на олійному заводі.
На каторжні роботи до Німеччини фашисти вигнали 139 дівчат і юнаків села. Багато з них там і загинуло.
Напередодні втечі німецько-фашистської комендатури із Троїцького понад 40 ув'язнених радянських людей були врятовані від розстрілу завдяки сміливому вчинку підлітків Кості Соболя, Олексія Кального та інших. На будинку, де перебували ув'язнені, юні сміливці ломом збили замок з одних дверей. Роздягнуті і змучені в'язні вийшли на свободу. Коли прибули німецькі кати чинити криваву розправу, вони нікого із засуджених не застали.
Під час відступу фашистів жителі Троїцького і сусідніх сіл разом з червоноармійцями, які переховувалися у них, взялися за зброю. Вони знищили всю охорону обозу однієї німецької артилерійської частини, захопили багато гвинтівок, автоматів, підвід і коней. Олексій Нечипуренко та Олексій Прядко попередили вибух замінованого залізничного мосту на 790-му кілометрі, знищили там двох німецьких солдатів, що намагалися підірвати міст. На станції Лантратове патріотами було затримано 5 паровозів і багато вагонів.
18 січня 1943 року частини 411-ї стрілецької дивізії визволили Троїцьке і села району від німецько-фашистських окупантів.