Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Станично-Луганське

Сторінка 6 з 10
овочів. Тому з самого початку в артілі велику увагу звернули на організацію зрошування. За допомогою колективів луганських підприємств, що брали шефство, було збудовано зрошувальну сітку. У 30-х роках в колгоспі вже поливали 150 га земель. На кожному з них збирали в середньому по 200-230 цнт овочів.
Значна увага приділялася в артілі й розвитку тваринництва. Збільшувалось колгоспне стадо, підвищувалась його продуктивність. Якщо при організації колгоспу було усуспільнено тільки 10 корів, то на початку 1936 року на молочно-товарній фермі було 200 голів великої рогатої худоби, у т. ч. 55 дійних корів. Крім того, була пасіка на 325 бджолосімей.
Велику допомогу одержував колгосп від створеної у 1931 році МТС. На плечі машин була перекладена така трудомістка робота, як оранка. У 1936 році на озброєнні МТС було 111 тракторів, 18 комбайнів.
Активними будівниками нового життя були комсомольці. У 1936 році в станиці було 5 комсомольських організацій, які об'єднували 60 членів. Найчисленнішою була комсомольська організація колгоспу. Молоді колгоспники організували ударні бригади.
Міцнів колгосп, зростали його доходи. У 1940 році його доход становив 328 тис. крб. У колгоспі за передвоєнні роки зросли справжні майстри сільськогосподарського виробництва. Серед них - учасник Всесоюзної сільськогосподарської виставки бригадир рільничої бригади М. О. Козирєв.
Працювала також у станиці районна колгоспна школа, яка готувала полеводів, тваринників, ветфельдшерів, пасічників і рахівників; при МТС - курси трактористів.
На початку 30-х років у станиці було збудовано паровозне і вагонне депо. Тут працювало понад 600 робітників. У передвоєнні роки значно розширились цехи, зросла їх матеріальна база.
У ті роки, як і тепер, майже половина населення Станиці Луганської працювала на луганських підприємствах, головним чином на паровозобудівному заводі ім. Жовтневої революції. Багато жителів трудились також у створеному в 1936 році промкомбінаті по виробництву черепиці, в районних організаціях, у сфері побутового обслуговування.
Зростала станиця. У 1939 році її населення становило 8870 чоловік. Поступово змінювався і її вигляд. Вона з 1938 року стала селищем міського типу. На вулицях виростали добротні житлові і громадські будівлі.
Дбаючи про здоров'я радянських людей, держава асигнувала кошти на будівництво лікарняного містечка. Напередодні першотравневих свят у 1936 році відкрилась нова районна лікарня.
Майже повністю була ліквідована неписьменність серед дорослого населення. 800 юнаків і дівчат навчалося у відкритій в 30-х рр. середній школі, для якої було споруджено нове приміщення.
Серед новобудов почесне місце займав районний Будинок культури, де з 1936 року демонструвалися звукові кінофільми. Тут також працював гурток художньої самодіяльності, влаштовувалися лекції та вечори. Книжковий фонд районної бібліотеки у 1940 році перевищив 8 тис. примірників.
У селищі працювали раймаг, райпродмаг, дві хлібні крамниці, пекарня тощо.
З перших днів Великої Вітчизняної війни багато станичників пішло на фронт в ряди Діючої армії. Протягом липня-грудня 1941 року, коли фронт наближався до Донбасу, в районі було створено три загони народного ополчення, до яких входили і жителі Станично-Луганського.
Близько року Станично-Луганське, як і сам Луганськ, було прифронтовим тилом. Жителі, які залишились удома, в основному жінки і підлітки, своєю працею на колгоспних полях, у заводських цехах допомагали чоловікам, батькам і братам кувати перемогу над ворогом.
16 липня 1942 року гітлерівці вдерлись у селище. Вони «хазяйнували» тут майже півроку. В серпні 1942 року на околиці селища було створено табір для радянських військовополонених, в якому томилось понад триста бійців і командирів Червоної Армії. У грудні 1942 року, незадовго до свого відступу, фашисти розстріляли 242 військовополонених.
20 січня 1943 року селище було визволене від фашистів. Гітлерівські загарбники вигнали у фашистське рабство 1240 жителів, залишили після себе 106 зруйнованих будинків, пограбували колгосп, установи. Загальний збиток, завданий селищу окупантами, становив близько 1 млн. карбованців.
Жителі селища свято шанують пам'ять тих, хто віддав своє життя за свободу і незалежність нашої Батьківщини. У центрі селища в затінку парку - дорогі