Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Станично-Луганське

Сторінка 4 з 10
У цей час створюються Ради і в навколишніх хуторах. 27 березня 1920 року в Станиці Луганській відбувся з'їзд представників хутірських Рад. Він прийняв постанову про створення шкіл по ліквідації неписьменності, відкриття клубів та хат-читалень. На з'їзді були прийняті звернення і привітання Всеросійському козачому з'їзду. Представники хутірських Рад підтвердили свою вірність революції і Радянському урядові.
У посушливий 1920 рік станичники ще раз переконалися у тому, що Радянська влада - їх рідна влада. Посуха і післявоєнна розруха особливо згубно відбивалися на господарствах бідняків. Радянська держава вжила невідкладних заходів по забезпеченню таких сімей посівним матеріалом, виділивши станичному виконкому 5 тисяч пудів жита.
Заможна верхівка козаків, відчуваючи, що вони втрачають свою владу, організовує банди, які починають тероризувати сім'ї радянських активістів, населення хуторів.
Для боротьби з цими бандами був створений загін чисельністю 110 чоловік. Загін після кількох боїв проти бандитів 23 вересня 1920 року біля села Верхнє- Тепле остаточно розгромив банду «Каменюки-Терези». Найбідніше козацтво активно допомагало органам Радянської влади знищувати банди. Так, наприклад, 10 листопада 1920 року жителі хутора Нижній Минченок побачили, що до хутора просувається добре озброєна банда. Вони негайно повідомили про це Станично-Луганського воєнкома С. І. Стехіна, який з кількома бійцями загону був па хуторі. Жителі жваво відгукнулись на заклик воєнкома і спільними зусиллями банда була знищенa.
Велику роль у згуртуванні бідняків відіграв комнезам, утворений у грудні 1920 року, на чолі з Семеном Кормильченком. У лютому 1921 року до КНС входило 28 чоловік, з них 9 чоловіків і 19 жінок. А в лютому 1923 року в КНС вже налічувалось 82 члени, серед них було 5 комуністів. Цей комітет немало зробив для поліпшення життя трудового козацтва. Тільки за період 1920-1924 рр. він вилучив у куркулів 628 десятин землі і наділив нею понад 100 бідняцьких господарств. Для ремонту сільськогосподарського реманенту взимку 1920-1921 рр. було відкрито кузню.
Водночас населення станиці починає проявляти великий інтерес до політики Комуністичної партії на селі. Комуністи і комсомольці проводять велику роз'яснювальну роботу серед жителів як Станиці Луганської, так і навколишніх хуторів. Комсомольський осередок був створений весною 1922 року. Першими комсомольцями у станиці були Лев Барбашов, Марія Єршова, брати Слєсареви і Черепахіни.
У березні 1923 року станиця стала центром Станично-Луганського району Луганського округу Донецької губернії. Тут створюються районні організації.
Як і всі трудящі нашої країни, жителі Станиці Луганської з великим сумом зустріли звістку про смерть В. І. Леніна. У своєму звіті окружному комітету незаможних селян станично-луганський КНС писав: «Незаможне селянство до звістки про смерть В. І. Леніна поставилось з сумом і болем у душі, але пройняте величезним прагненням закріпити і здійснити заповіти В. І. Леніна при колективному розумі Комуністичної партії і тісному союзі робітників та селян».
Ленінський кооперативний план знайшов жвавий відгук серед бідняцьких верств населення станиці. На кінець 1924 року партійна і комсомольська організації у Станиці Луганській значно зміцніли. Незабаром після смерті В. І. Леніна партійний осередок збільшився з 17 членів партії до 33, а комсомольський (в районі) з 69 до 218 чоловік. Районний комітет партії особливу увагу приділяє роботі серед козацтва. У постанові райпарткому 4 січня 1926 року говориться: «Вважати необхідним поглиблювати роботу по посиленню зростання організації за рахунок козацтва, ретельно вивчати тих, що подали заяви до партії, і кращих з них приймати».
27 червня 1924 року відбувся районний з'їзд незаможних селян, який закликав усіх членів КНС вступати до споживчих і сільськогосподарських кооперативів і доручив районному КНС вжити заходів до розвитку кооперації. Ці заходи були успішно здійснені.
На весну 1927 року понад 50 сімей вступило до Товариства по спільному обробітку землі. Товариство одержало від держави у кредит трактор «Фордзон», причіпний реманент. Посівна площа ТСОЗу на цей час становила понад 400 га. Найбідніші верстви населення охоче вступали до нього. На 1928 рік товариство вже налічувало 209 господарств.