Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Частина найбідніших козаків віддавали свій пай в оренду багатим
станичникам і йшла шукати заробітків. У 1895 році в станиці не обробляли свої паї близько 60 господарств - більше 10 проц. всіх домогосподарств козаків.
В той же час в руках козачої верхівки зосереджувались великі земельні масиви. Так, полковник Микитенко, що жив у станиці, мав 400 десятин найродючішої землі на лівому березі Дону. У Микитенка, станичного отамана Малахова, осавула Номікосова та інших багатіїв працювало чимало батраків.
Процес класового розшарування козацтва проходив досить інтенсивно. Наприкінці XIX століття п'ята частина козаків була заможною, а третина - бідняками.
Розшарування супроводжувалось виступами бідноти проти станичної і окружної адміністрації. Так, у 70-х рр. відбувалися хвилювання козаків Станиці Луганської в зв'язку з проведенням заходів по обмеженню прав козацтва. Такі виступи були поодинокими і не носили революційного характеру, проте військова адміністрація стала менше довіряти рядовому козацтву. Як вияв недовіри можна розглядати і те, що у станично-луганських козаків, які повернулися у 1879 році після російсько-турецької війни, відібрали зброю.
Серед тих козаків, які йшли шукати роботу поза межами станиці, багато наймалося на будівництво залізниці Луганськ-Міллерово, на паровозобудівний і патронний заводи у Луганську та на інші підприємства. Деякі ж козаки служили у поміщиків, охороняючи їх земельну власність.
Праця у пролетарському середовищі сприяла пробудженню революційної свідомості. Ще більший вплив на свідомість збіднілих станичників справила революція 1905-1907 рр.
Поширення революційних ідей у Станично-Луганському набирало все більшого розмаху. Одним із заходів боротьби, до яких вдавалася станична верхівка, було позбавлення козацького звання тих, хто брав участь у революції або відкрито співчував їй. У 1906 році козацького звання було позбавлено більше як 20 станичників, у них було відібрано земельний пай.
В період столипінської реакції посилився терор і розправа царизму над революційно настроєними робітниками. У лютому 1907 року царською охранкою було арештовано і кинуто до тюрми за розповсюдження більшовицьких листівок і звернень понад 20 станичників-робітників, у тому числі Андрія Майоренка, Федора Сухаревського, Арефія Зубарєва та інших.
Однак терор і репресії царизму не могли зламати волі народу до боротьби. І в роки реакції у станицю через станичників, що працювали на луганських підприємствах, потрапляли листівки Луганської організації РСДРП.
Царський уряд і місцеві власті байдуже ставилися до страждань народу. В такій великій станиці3 до Великої Жовтневої соціалістичної революції не було жодного медичного закладу. Сотні людей були приречені на смерть під час страшної епідемії холери, що лютувала тут у 1833 р. Великим лихом були захворювання віспою, тифом, чумою, діти хворіли на скарлатину, дифтерит. Відсутність медичної допомоги призводила до того, що ще у 1913 році в Станиці Луганській з кожних 100 новонароджених 43 вмирало.
До другої половини XIX століття жителі Станиці Луганської були майже всі неписьменні. Лише у 70-х рр. тут відкрилося парафіальне училище, яке охоплювало лише 11 -14 проц. хлопчиків і 2-4 проц. дівчаток шкільного віку. Щоб задоволь
нити якось потреби у навчанні більш заможних станичників, у 90-х рр. відкрилися чоловіче і жіноче училища. Але кількість учнів продовжувала залишатись дуже обмеженою. У 1913 році з 1230 дітей шкільного віку, що жили у станиці і навколишніх хуторах, училища відвідувало тільки 100.
Важким тягарем лягла на плечі козацької бідноти перша світова війна. Населення станиці помітно зменшилось. Більшість чоловіків була мобілізована, молодь у пошуках заробітку йшла до міста. Особливо страждали господарства бідняків. Посівна площа у 1915 році скоротилась на
Станично-Луганське
Сторінка 2 з 10
завершилися і після закінчення служби. За існуючим положенням, козак не мав права щоденно носити обмундирування, а повинен був його зберігати для оглядів. Але у Шереметова не було іншого одягу, і він змушений був носити обмундирування щодня, за що не раз потрапляв під арешт. Потрапили у кабалу за великих витрат, пов'язаних зі спорядженням на військову службу, і Г. К. Сапельников, Я. Лахметов та багато інших.Частина найбідніших козаків віддавали свій пай в оренду багатим
В той же час в руках козачої верхівки зосереджувались великі земельні масиви. Так, полковник Микитенко, що жив у станиці, мав 400 десятин найродючішої землі на лівому березі Дону. У Микитенка, станичного отамана Малахова, осавула Номікосова та інших багатіїв працювало чимало батраків.
Процес класового розшарування козацтва проходив досить інтенсивно. Наприкінці XIX століття п'ята частина козаків була заможною, а третина - бідняками.
Розшарування супроводжувалось виступами бідноти проти станичної і окружної адміністрації. Так, у 70-х рр. відбувалися хвилювання козаків Станиці Луганської в зв'язку з проведенням заходів по обмеженню прав козацтва. Такі виступи були поодинокими і не носили революційного характеру, проте військова адміністрація стала менше довіряти рядовому козацтву. Як вияв недовіри можна розглядати і те, що у станично-луганських козаків, які повернулися у 1879 році після російсько-турецької війни, відібрали зброю.
Серед тих козаків, які йшли шукати роботу поза межами станиці, багато наймалося на будівництво залізниці Луганськ-Міллерово, на паровозобудівний і патронний заводи у Луганську та на інші підприємства. Деякі ж козаки служили у поміщиків, охороняючи їх земельну власність.
Праця у пролетарському середовищі сприяла пробудженню революційної свідомості. Ще більший вплив на свідомість збіднілих станичників справила революція 1905-1907 рр.
Поширення революційних ідей у Станично-Луганському набирало все більшого розмаху. Одним із заходів боротьби, до яких вдавалася станична верхівка, було позбавлення козацького звання тих, хто брав участь у революції або відкрито співчував їй. У 1906 році козацького звання було позбавлено більше як 20 станичників, у них було відібрано земельний пай.
В період столипінської реакції посилився терор і розправа царизму над революційно настроєними робітниками. У лютому 1907 року царською охранкою було арештовано і кинуто до тюрми за розповсюдження більшовицьких листівок і звернень понад 20 станичників-робітників, у тому числі Андрія Майоренка, Федора Сухаревського, Арефія Зубарєва та інших.
Однак терор і репресії царизму не могли зламати волі народу до боротьби. І в роки реакції у станицю через станичників, що працювали на луганських підприємствах, потрапляли листівки Луганської організації РСДРП.
Царський уряд і місцеві власті байдуже ставилися до страждань народу. В такій великій станиці3 до Великої Жовтневої соціалістичної революції не було жодного медичного закладу. Сотні людей були приречені на смерть під час страшної епідемії холери, що лютувала тут у 1833 р. Великим лихом були захворювання віспою, тифом, чумою, діти хворіли на скарлатину, дифтерит. Відсутність медичної допомоги призводила до того, що ще у 1913 році в Станиці Луганській з кожних 100 новонароджених 43 вмирало.
До другої половини XIX століття жителі Станиці Луганської були майже всі неписьменні. Лише у 70-х рр. тут відкрилося парафіальне училище, яке охоплювало лише 11 -14 проц. хлопчиків і 2-4 проц. дівчаток шкільного віку. Щоб задоволь
нити якось потреби у навчанні більш заможних станичників, у 90-х рр. відкрилися чоловіче і жіноче училища. Але кількість учнів продовжувала залишатись дуже обмеженою. У 1913 році з 1230 дітей шкільного віку, що жили у станиці і навколишніх хуторах, училища відвідувало тільки 100.
Важким тягарем лягла на плечі козацької бідноти перша світова війна. Населення станиці помітно зменшилось. Більшість чоловіків була мобілізована, молодь у пошуках заробітку йшла до міста. Особливо страждали господарства бідняків. Посівна площа у 1915 році скоротилась на
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широкий
- Чугинка
- Червоний Жовтень
- Тепле
- Передільське
- Нижньотепле
- Миколаївка
- Красна Талівка
- Комишне
- Герасимівка
- Верхньобогданівка
- Верхня Вільхова
- Велика Чернігівка
- Валуйське
- Петрівка