Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Станично-Луганське

Сторінка 3 з 10
40 проц., 43 проц. господарств, які не мали необхідного тягла і робочих рук, майже повністю розорились.
Все більш і більш станичників на фронті і в тилу починають замислюватись над своїм становищем. Відповіді на свої запитання вони знаходять на сторінках більшовицької преси. Хоча за читання газети «Окопная правда» і були заарештовані козаки з Станиці Луганської Степан Норов і Денис Пшеничний, які служили у 27 козачому полку, все ж козаки її читали. Відмовились воювати за чужі їм інтереси жителі Станиці Луганської Дмитро Федичев, Тихон Сухаревський, Іван Чибрисов та інші.
По-різному зустріли у станиці звістку про повалення самодержавства. Біднота сподівалася на зміни, а багатії побоювались їх. Але Тимчасовий уряд, що прийшов до влади, і не думав розв'язувати земельне питання, припиняти війну. Ще більш виразно виявилося розмежування населення Станиці Луганської, як і всього козацтва, під час корніловського заколоту. В. І. Ленін так характеризував становище на Дону в цей час: «Є тільки вказівки на те, що більшість бідноти і середнього козацтва більш схильна до демократії і лише офіцерство з верхами заможного козацтва цілком кор- ніловське».
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції у Петрограді вселила в серця трудових козаків Станиці Луганської впевненість, що їх становище поліпшиться, тому вони стали на сторону Радянської влади.
8 січня 1918 року за ініціативою більшовиків у станиці Кам'янській було скликано з'їзд представників козацьких частин, що повернулися з фронту. Були на цьому з'їзді і представники з Станиці Луганської. З'їзд одностайно ухвалив оголосити війну контрреволюційному генералу Каледіну, який 9 листопада 1917 року повідомив про створення військового «уряду» Донської області, і взяти владу на Дону в свої руки. З палкою промовою на з'їзді від імені найбіднішого козацтва Станиці Луганської виступив делегат С. І. Стехін. Він заявив, що більшість станичників цілком на боці Радянської влади і готова відстоювати її до переможного кінця.
Незважаючи на запеклий опір контрреволюції, на Дону вже у лютому 1918 року в північних станицях, у тому числі і в Станиці Луганській, встановлюється Радянська влада. Тут було обрано станичну Раду козацьких і селянських депутатів. Станичний отаман і його прихвосні втекли до Новочеркаська. Активними організаторами нового життя у станиці були С. І. Стехін, С. І. Верчаков, П. М. Мінченко. Одночасно а обранням Ради у станиці створюється перший комуністичний осередок у складі 16 комуністів. Секретарем партосередку було обрано М. Т. Пономарьовa.
Багато жителів станиці із зброєю в руках стали на захист Радянської влади. Станичники Калінін, Шеїн і Крючков ввійшли до складу створеного під командуванням Ф. Подтьолкова і М. Кривошликова загону, метою якого було підняти козацтво Верхнього Дону на боротьбу проти білогвардійської контрреволюції. Однак загонові не вдалося виконати поставлене завдання. Весь він 11 травня був знищений козаками-заколотниками.
На початку травня 1918 року австро-німецькі окупанти при підтримці отамана Краснова зайняли Станицю Луганську і навколишні хутори. Станичний комуністич
ний осередок пішов у підпілля. Але й після цього населення відчувало його спрямовуючу руку. Комуністи закликали станичників саботувати розпорядження загарбників, вселяли в людей віру, що Червона Армія скоро вижене окупантів з рідної землі.
Після краху німецької окупації в Станиці Луганській відновлюється Радянська влада, але в травні 1919 року станицю зайняла «добровольча» армія Денікіна. Над десятками борців за народну владу була вчинена дика розправа. Особливо знущалися білогвардійці над сім'ями козаків, які боролися в лавах Червоної Армії.
25 грудня підрозділи Воронезького полку Червоної Армії підійшли до Станиці Луганської. Зав'язався жорстокий бій. Денікінці запекло оборонялися, але до вечора були вибиті з станиці.
Відновлюється станична Рада козацьких і селянських депутатів, головою якої був обраний С. М. Кормильченко, виразник інтересів станичної бідноти. Понад сто безземельних і безкінних козаків та іногородніх одержали землю, реманент, тяглову силу. Загальна площа землі, виділеної із станичних табунних земель, становила 745 десятин.