Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В цей час робітники Петро-Мар'ївки брали активну участь у боротьбі проти німецьких окупантів та гетьманців. На території району діяв повстанський загін під командуванням Голяміна і Плисова, в якому було багато робітників з Петро-Мар'ївки. Цей загін своїми діями завдав великих втрат окупантам та їх прибічникам.
В кінці грудня 1918 року в результаті наступу Червоної Армії Петро-Мар'ївку було визволено від німецьких окупантів. Зразу ж тут відновлюється Рада, створюється військово-революційний комітет. На початку 1919 року постановою Української ради народного господарства націоналізуються Варваропільський, Петро-Мар'ївський рудники і ливарномеханічний завод. На кожному з цих підприємств створюються робітничі управління, які взяли на облік устаткування, сировину, організували охорону підприємств тощо.
Місцева Рада, комуністи Петро-Мар'ївки мобілізували всі сили населення на боротьбу з господарською розрухою. Почались роботи по відбудові зруйнованих шахт, ливарно-механічного заводу та інших підприємств.
Весною 1919 року створено першу комсомольську організацію на шахті «Альберт», до складу якої входило 26 комсомольців.
Але недовго тривало мирне будівництво в Петромар'ївці. В червні 1919 року весь Донбас захопили денікінці. Більшовики Петро-Мар'ївки в підпіллі організовують партизанську боротьбу. Вони створили партизанський загін, до складу якого ввійшло багато робітників Варваропільського і Петро-Мар'ївського рудників. Цей загін разом з партизанами Кадіївки, Брянки та інших міст мужньо боровся проти білогвардійців. Партизани робили сміливі наскоки на ворога, завдаючи йому великих втрат. В боях з білогвардійськими бандами Денікіна особливо відзначились робітники Петро-Мар'ївки - Дорофєєв, Коваленко, Дебенко, Долгов та інші.
В кінці грудня 1919 року Перша Кінна армія при підтримці партизанів і робітників визволила Петро-Мар'ївку.
Перехід до мирного будівництва в Петро-Мар'ївці проходив в дуже складній обстановці. Більше половини шахт було затоплено. Устаткування промислових підприємств пограбовано. Не вистачало матеріалів, пального, транспортних засобів, робочої сили, особливо кваліфікованих робітників і спеціалістів. Не вистачало навіть лопат і кирок, шахтарських ламп. Крім того, доводилось із зброєю в руках добивати залишки різних банд, вести боротьбу проти контрреволюціонерів, спекулянтів, провокаторів і всіх таємних і відвертих ворогів робітничо-селянської влади.
Провадиться велика робота по налагодженню видобутку вугілля, відбудові ливарно-механічного заводу та інших підприємств. В 1920 році активну участь у ліквідації банд Махна брав кінний загін особливого призначення, в складі якого було багато петромар'ївців. Проте становище тут, як і в усій країні, було важке. Неврожаї 1920 і 1921 років ще більше загострили труднощі. На допомогу голодуючому населенню Донбаса прийшла вся країна. Сюди завозилось устаткування, продовольство, одяг, та інше.
Велику роботу серед трудящих провадили партійні і комсомольські організації. Вони були головною мобілізуючою силою на відбудові народного господарства, зачинателями всього нового, передового.
Комуністи і комсомольці з ентузіазмом працювали на суботниках і недільниках,
провадили велику роботу по ліквідації неписьменності серед населення, культурномасову роботу.
В березні 1920 року об'єднане рудоуправління «Петроварко» перейменовується в Первомайське рудоуправління, а селище Петро-Мар'ївка в Первомайськ.
У боротьбі з розрухою велику роботу провадили профспілки. На цей час профспілки у Первомайську були очищені від меншовиків. На всіх шахтах було створено шахтні комітети.
Первомайськ
Сторінка 5 з 12
У квітні 1918 року німецькі війська, що були покликані на Україну Центральною радою, зайнявши Харків, швидко просувалися у Донбас. На кінець квітня вони зайняли Петро-Мар'ївку. На тимчасово окупованій загарбниками території України був реставрований буржуазно-поміщицький лад. Зразу ж колишні власники підприємств, що знову одержали їх від німців, повели наступ проти робітників. Вони знижували заробітну плату, збільшували тривалість робочого дня, розганяли профспілкові організації тощо. В кінці грудня 1918 року в результаті наступу Червоної Армії Петро-Мар'ївку було визволено від німецьких окупантів. Зразу ж тут відновлюється Рада, створюється військово-революційний комітет. На початку 1919 року постановою Української ради народного господарства націоналізуються Варваропільський, Петро-Мар'ївський рудники і ливарномеханічний завод. На кожному з цих підприємств створюються робітничі управління, які взяли на облік устаткування, сировину, організували охорону підприємств тощо.
Місцева Рада, комуністи Петро-Мар'ївки мобілізували всі сили населення на боротьбу з господарською розрухою. Почались роботи по відбудові зруйнованих шахт, ливарно-механічного заводу та інших підприємств.
Весною 1919 року створено першу комсомольську організацію на шахті «Альберт», до складу якої входило 26 комсомольців.
Але недовго тривало мирне будівництво в Петромар'ївці. В червні 1919 року весь Донбас захопили денікінці. Більшовики Петро-Мар'ївки в підпіллі організовують партизанську боротьбу. Вони створили партизанський загін, до складу якого ввійшло багато робітників Варваропільського і Петро-Мар'ївського рудників. Цей загін разом з партизанами Кадіївки, Брянки та інших міст мужньо боровся проти білогвардійців. Партизани робили сміливі наскоки на ворога, завдаючи йому великих втрат. В боях з білогвардійськими бандами Денікіна особливо відзначились робітники Петро-Мар'ївки - Дорофєєв, Коваленко, Дебенко, Долгов та інші.
В кінці грудня 1919 року Перша Кінна армія при підтримці партизанів і робітників визволила Петро-Мар'ївку.
Перехід до мирного будівництва в Петро-Мар'ївці проходив в дуже складній обстановці. Більше половини шахт було затоплено. Устаткування промислових підприємств пограбовано. Не вистачало матеріалів, пального, транспортних засобів, робочої сили, особливо кваліфікованих робітників і спеціалістів. Не вистачало навіть лопат і кирок, шахтарських ламп. Крім того, доводилось із зброєю в руках добивати залишки різних банд, вести боротьбу проти контрреволюціонерів, спекулянтів, провокаторів і всіх таємних і відвертих ворогів робітничо-селянської влади.
Провадиться велика робота по налагодженню видобутку вугілля, відбудові ливарно-механічного заводу та інших підприємств. В 1920 році активну участь у ліквідації банд Махна брав кінний загін особливого призначення, в складі якого було багато петромар'ївців. Проте становище тут, як і в усій країні, було важке. Неврожаї 1920 і 1921 років ще більше загострили труднощі. На допомогу голодуючому населенню Донбаса прийшла вся країна. Сюди завозилось устаткування, продовольство, одяг, та інше.
Велику роботу серед трудящих провадили партійні і комсомольські організації. Вони були головною мобілізуючою силою на відбудові народного господарства, зачинателями всього нового, передового.
Комуністи і комсомольці з ентузіазмом працювали на суботниках і недільниках,
провадили велику роботу по ліквідації неписьменності серед населення, культурномасову роботу.
В березні 1920 року об'єднане рудоуправління «Петроварко» перейменовується в Первомайське рудоуправління, а селище Петро-Мар'ївка в Первомайськ.
У боротьбі з розрухою велику роботу провадили профспілки. На цей час профспілки у Первомайську були очищені від меншовиків. На всіх шахтах було створено шахтні комітети.