Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Медичне обслуговування населення було поганим. До революції в Петромар'ївці була одна лікарня на 15 ліжок. 5 тис. жителів обслуговували 1 лікар, два фельдшери і дві сестри милосердя. Від частих епідемій щорічно вмирали десятки і сотні людей.
Першу школу на Петро-Мар'ївському руднику було відкрито в 1903 році, а другу - в селі Олександрівна, в 1910 році. Це були початкові однокласні школи, в яких навчалось в 1913 році 70 учнів. Переважна більшість дітей робітників навчатися не мала можливості, бо з 7-8 років вони змушені були працювати.
Але і в цих тяжких умовах шахтарі не були байдужими до своєї долі, вони тягнулись до знань, культури, займались самоосвітою. Серед робітників все більшу популярність здобувають твори Т. Г. Шевченка, Івана Франка, В. Г. Короленка, М. Горького та інших українських і російських письменників.
У відповідь на нестерпні умови життя і праці росло невдоволення робітників.
Починаючи з 1900 року на шахтах Петро-Мар'ївських і Варваропільських вугільних копалень часто виникали страйки, під час яких шахтарі пред'являли економічні вимоги, зокрема, підвищення заробітної плати, скасування штрафів, поліпшення умов праці. Часто тут відбувалися мітинги, збори, маївки, на яких були робітники не тільки з Петро-Мар'ївських шахт, але й інших. Тут передові робітники, на прикладах виступів робітників в інших містах країни, роз'яснювали необхідність організованіше і цілеспрямованіше боротися за свої права, за поліпшення життєвих умов, проголошувались заклики до повалення царизму.
В цей час виникає мар'ївська соціал-демократична група, до якої входили передові робітники з Варваропільського і Петро-Мар'ївського рудників. Члени цієї групи пропагували соціалістичні ідеї, розповсюджували серед робітників революційну літературу. В 1903 році на Варваропільському і Петро-Мар'ївському рудниках з'являються листівки, що були видані Луганською соціал-демократичною організацією. Так, в одній з листівок говорилося: «Повстаньте, товариші! Об'єднайтесь під лозунгом „Геть самодержавство! Хай живе свобода!"».
В ніч на 28 квітня 1903 року на цих рудниках були розповсюджені прокламації Луганського комітету РСДРП під назвою «Летучий листок», в якій шахтарі закликалися в день 1 Травня продемонструвати єдність рядів робітничого класу в боротьбі з царизмом.
Активну участь у роботі мар'ївської соціал-демократичної групи брали робітники П. Д. Демидов, Ф. В. Міщенко, А. А. Семіряд та інші.
Кривава неділя сколихнула петромар'ївців. У відповідь на розстріл мирної демонстрації в Петербурзі 9 січня 1905 року було проведено масовий мітинг.
На мітинг прибули колони робітників з Мар'ївського, Варваропільського, Золотівського, Петро-Мар'ївського рудників з лозунгами: «Геть самодержавство!», «8-годинний робочий день!». Власті
викликали козаків, які нагаями розігнали учасників мітингу. 150 чоловік було заарештовано.
28 лютого 1905 року робітники Варваропільського рудника застрайкували. Але страйк було придушено викликаними військами і загрозою локауту. Проте, будучи серйозно наляканими заворушеннями серед робітників, шахтовласники змушені були частково задовольнити їх вимоги.
Починаючи з 1906 року посилюється вплив соціал-демократичних організацій. Досить швидко зростає число їх членів. Майовки стали більш організованими і масовими. Особливо організованим був страйк робітників Варваропільських рудників 1 травня 1906 року.
26 квітня 1907 року партійна конференція Алмазно-Юр'ївської організації РСДРП прийняла рішення провести Першотравневі страйки, демонстрації і мітинги на всіх заводах і рудниках. Це рішення підтримали робітники всіх рудників Слов'яносербського повіту. 1 травня 1907 року не вийшли на роботу робітники Петромар'ївського і Золотівського рудників.
У роки реакції робота мар'ївської соціал-демократичної групи дещо послаблюється. Від партійної роботи відійшла деяка, менш стійка частина працівників. Але більшовики не відступили перед розгулом реакції. Ризикуючи життям, вони вели широку роз'яснювальну роботу серед шахтарів Мар'ївського кам'яновугільного району.
Первомайськ
Сторінка 3 з 12
робітників під час так званих нещасних випадків. Ось воно - життя шахтарів».Медичне обслуговування населення було поганим. До революції в Петромар'ївці була одна лікарня на 15 ліжок. 5 тис. жителів обслуговували 1 лікар, два фельдшери і дві сестри милосердя. Від частих епідемій щорічно вмирали десятки і сотні людей.
Але і в цих тяжких умовах шахтарі не були байдужими до своєї долі, вони тягнулись до знань, культури, займались самоосвітою. Серед робітників все більшу популярність здобувають твори Т. Г. Шевченка, Івана Франка, В. Г. Короленка, М. Горького та інших українських і російських письменників.
У відповідь на нестерпні умови життя і праці росло невдоволення робітників.
Починаючи з 1900 року на шахтах Петро-Мар'ївських і Варваропільських вугільних копалень часто виникали страйки, під час яких шахтарі пред'являли економічні вимоги, зокрема, підвищення заробітної плати, скасування штрафів, поліпшення умов праці. Часто тут відбувалися мітинги, збори, маївки, на яких були робітники не тільки з Петро-Мар'ївських шахт, але й інших. Тут передові робітники, на прикладах виступів робітників в інших містах країни, роз'яснювали необхідність організованіше і цілеспрямованіше боротися за свої права, за поліпшення життєвих умов, проголошувались заклики до повалення царизму.
В цей час виникає мар'ївська соціал-демократична група, до якої входили передові робітники з Варваропільського і Петро-Мар'ївського рудників. Члени цієї групи пропагували соціалістичні ідеї, розповсюджували серед робітників революційну літературу. В 1903 році на Варваропільському і Петро-Мар'ївському рудниках з'являються листівки, що були видані Луганською соціал-демократичною організацією. Так, в одній з листівок говорилося: «Повстаньте, товариші! Об'єднайтесь під лозунгом „Геть самодержавство! Хай живе свобода!"».
В ніч на 28 квітня 1903 року на цих рудниках були розповсюджені прокламації Луганського комітету РСДРП під назвою «Летучий листок», в якій шахтарі закликалися в день 1 Травня продемонструвати єдність рядів робітничого класу в боротьбі з царизмом.
Активну участь у роботі мар'ївської соціал-демократичної групи брали робітники П. Д. Демидов, Ф. В. Міщенко, А. А. Семіряд та інші.
Кривава неділя сколихнула петромар'ївців. У відповідь на розстріл мирної демонстрації в Петербурзі 9 січня 1905 року було проведено масовий мітинг.
На мітинг прибули колони робітників з Мар'ївського, Варваропільського, Золотівського, Петро-Мар'ївського рудників з лозунгами: «Геть самодержавство!», «8-годинний робочий день!». Власті
викликали козаків, які нагаями розігнали учасників мітингу. 150 чоловік було заарештовано.
28 лютого 1905 року робітники Варваропільського рудника застрайкували. Але страйк було придушено викликаними військами і загрозою локауту. Проте, будучи серйозно наляканими заворушеннями серед робітників, шахтовласники змушені були частково задовольнити їх вимоги.
Починаючи з 1906 року посилюється вплив соціал-демократичних організацій. Досить швидко зростає число їх членів. Майовки стали більш організованими і масовими. Особливо організованим був страйк робітників Варваропільських рудників 1 травня 1906 року.
26 квітня 1907 року партійна конференція Алмазно-Юр'ївської організації РСДРП прийняла рішення провести Першотравневі страйки, демонстрації і мітинги на всіх заводах і рудниках. Це рішення підтримали робітники всіх рудників Слов'яносербського повіту. 1 травня 1907 року не вийшли на роботу робітники Петромар'ївського і Золотівського рудників.
У роки реакції робота мар'ївської соціал-демократичної групи дещо послаблюється. Від партійної роботи відійшла деяка, менш стійка частина працівників. Але більшовики не відступили перед розгулом реакції. Ризикуючи життям, вони вели широку роз'яснювальну роботу серед шахтарів Мар'ївського кам'яновугільного району.