Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Напередодні першої світової війни на Петро-Мар'ївському і Варваропільському рудниках пожвавлюється робітничий рух. Провадились підпільні збори, організовувалися майовки, виступи робітників.
Одним з найбільш масових виступів була майовка у 1912 році, що закінчилася великим мітингом, на якому більшовики закликали шахтарів ще тісніше згуртуватися для боротьби з царизмом.
Імперіалістична війна важким тягарем лягла на плечі трудящих. Погіршились і без того погані умови життя шахтарів. Внаслідок цього, а також великої роботи більшовиків у 1916 році відбуваються масові виступи робітників. Незважаючи на терор і утиски, більшовики організовували страйки, мітинги, збори, на яких закликали робітників до боротьби проти царизму, експлуатації, за підвищення життєвого рівня, проти імперіалістичної війни.
Про події Лютневої революції 1917 року петромар'ївці дізналися 17(4) березня 1917 року. Радісна звістка про повалення царизму швидко облетіла всі робітничі селища. 18(5) березня у Петро-Мар'ївці відбулася багатолюдна демонстрація трудящих. На чолі її йшли більшовики. Всюди лозунги, транспаранти, на яких було написано: «Хай живе свобода І Хай живе 8-го динний робочий день!». Через кілька днів було створено Петро-Мар'ївську рудничну Раду робітничих депутатів. Проте в Раду ввійшло багато меншовиків, які провадили там політику співробітництва з Тимчасовим урядом, виступали проти більшовиків.
У серпні 1917 року на Варваропільському і Петро-Мар'ївському рудниках були створені профспілкові організації, а на всіх шахтах - шахтні комітети, які рішуче втручалися в процес виробництва, в фінансову діяльність, організовували охорону підприємств тощо.
З величезною радістю зустріли петромар'ївці звістку про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді. 26 жовтня (8 листопада) біля будинку головної контори рудоуправління зібралися шахтарі на мітинг. Адміністрація розбіглася. Групі робітників пощастило схопити керуючого Гнама. Його на тачці вивезли і кинули у відвал. Тут же було роззброєно поліцію. Учасники мітингу ухвалили резолюцію, в якій гаряче вітали перемогу революції і висловили готовність захищати її від ворогів.
Наприкінці жовтня 1917 року на засіданні Мар'ївської районної Ради робітничих і солдатських депутатів, що була обрана ще у березні, зразу ж після повалення царизму, було прийнято рішення взяти всю владу до своїх рук. Вітаючи перші декрети Радянської влади, Мар'ївська Рада від імені всіх робітників району заявила, що вона грудьми буде захищати уряд, який створено II Всеросійським з'їздом Рад.
Партійний осередок Петро-Мар'ївки, який після Лютневої революції вийшов з підпілля, налічуючи у 1917 році в своїх рядах 42 члени, провадив'велику роботу по об'єднанню робітників на боротьбу за свої інтереси, за встановлення Радянської влади. В цей самий час ним були ухвалені рішення по зміцненню Ради робітничих і солдатських депутатів і про створення ревкому.
Створюються робітничі дружини, які згодом були реорганізовані у загони Червоної гвардії.
Для боротьби проти контрреволюційних білокозацьких військ Каледіна, які наступали на Донбас, у кінці 1917 і на початку 1918 року було сформовано два червоногвардійські загони, до яких вступило близько 640 робітників Петро-Мар'ївського і Варваропільського рудників. Згодом обидва загони влилися до регулярних частин Червоної Армії і билися з ворогами революції на фронтах громадянської війни.
На початку 1918 року селяни навколишніх сіл (Олександрівни, Василівни, Сокологорівки) розподіляють землі поміщиків.
Первомайськ
Сторінка 4 з 12
Починаючи з 1910 року на всіх шахтах і в робітничих селищах виникають підпільні групи РСДРП. У цей же час утворюється нелегальний партійний осередок і на Петро-Мар'ївському руднику, який у квітні організував розповсюдження прокламацій Алмазно-Юр'ївського районного комітету РСДРП серед робітників Варваропільського і Петро-Мар'ївського рудників. В прокламації говорилося: «Ті робітники, які становили передовий авангард в минулій революції, самі почали вчитися і вчити інших, готуючи робітничий клас і селянство до нового повстання. Незважаючи на зовнішню тишу, там, внизу, в підпіллі, кипить жива і серйозна робота, зростають організовані сили пролетаріату і збільшуються ряди РСДРП. І недалекий той час, коли ці грізні сили вийдуть». Одним з найбільш масових виступів була майовка у 1912 році, що закінчилася великим мітингом, на якому більшовики закликали шахтарів ще тісніше згуртуватися для боротьби з царизмом.
Імперіалістична війна важким тягарем лягла на плечі трудящих. Погіршились і без того погані умови життя шахтарів. Внаслідок цього, а також великої роботи більшовиків у 1916 році відбуваються масові виступи робітників. Незважаючи на терор і утиски, більшовики організовували страйки, мітинги, збори, на яких закликали робітників до боротьби проти царизму, експлуатації, за підвищення життєвого рівня, проти імперіалістичної війни.
Про події Лютневої революції 1917 року петромар'ївці дізналися 17(4) березня 1917 року. Радісна звістка про повалення царизму швидко облетіла всі робітничі селища. 18(5) березня у Петро-Мар'ївці відбулася багатолюдна демонстрація трудящих. На чолі її йшли більшовики. Всюди лозунги, транспаранти, на яких було написано: «Хай живе свобода І Хай живе 8-го динний робочий день!». Через кілька днів було створено Петро-Мар'ївську рудничну Раду робітничих депутатів. Проте в Раду ввійшло багато меншовиків, які провадили там політику співробітництва з Тимчасовим урядом, виступали проти більшовиків.
У серпні 1917 року на Варваропільському і Петро-Мар'ївському рудниках були створені профспілкові організації, а на всіх шахтах - шахтні комітети, які рішуче втручалися в процес виробництва, в фінансову діяльність, організовували охорону підприємств тощо.
З величезною радістю зустріли петромар'ївці звістку про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді. 26 жовтня (8 листопада) біля будинку головної контори рудоуправління зібралися шахтарі на мітинг. Адміністрація розбіглася. Групі робітників пощастило схопити керуючого Гнама. Його на тачці вивезли і кинули у відвал. Тут же було роззброєно поліцію. Учасники мітингу ухвалили резолюцію, в якій гаряче вітали перемогу революції і висловили готовність захищати її від ворогів.
Наприкінці жовтня 1917 року на засіданні Мар'ївської районної Ради робітничих і солдатських депутатів, що була обрана ще у березні, зразу ж після повалення царизму, було прийнято рішення взяти всю владу до своїх рук. Вітаючи перші декрети Радянської влади, Мар'ївська Рада від імені всіх робітників району заявила, що вона грудьми буде захищати уряд, який створено II Всеросійським з'їздом Рад.
Партійний осередок Петро-Мар'ївки, який після Лютневої революції вийшов з підпілля, налічуючи у 1917 році в своїх рядах 42 члени, провадив'велику роботу по об'єднанню робітників на боротьбу за свої інтереси, за встановлення Радянської влади. В цей самий час ним були ухвалені рішення по зміцненню Ради робітничих і солдатських депутатів і про створення ревкому.
Створюються робітничі дружини, які згодом були реорганізовані у загони Червоної гвардії.
Для боротьби проти контрреволюційних білокозацьких військ Каледіна, які наступали на Донбас, у кінці 1917 і на початку 1918 року було сформовано два червоногвардійські загони, до яких вступило близько 640 робітників Петро-Мар'ївського і Варваропільського рудників. Згодом обидва загони влилися до регулярних частин Червоної Армії і билися з ворогами революції на фронтах громадянської війни.
На початку 1918 року селяни навколишніх сіл (Олександрівни, Василівни, Сокологорівки) розподіляють землі поміщиків.