Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Борівське

У 1921 році в Борівському створено сільський комсомольський осередок, який очолив Л. Д. Лебеденко. В 1923-1924 рр. він налічував 80 юнаків і дівчат. Комсомольці вели активну боротьбу проти куркульства і бандитизму, допомагали в об'єднанні і згуртуванні бідноти.
Одним з головних завдань культурної революції на селі була ліквідація неписьменності серед дорослого населення. Відразу ж після закінчення громадянської війни у Борівському були організовані гуртки і школи лікнепу, якими керували вчителі та комсомольці. Протягом 1924-1930 рр. навчання в школах лікнепу пройшли 520 мешканців села, а до 1936 року неписьменність була ліквідована повністю.
Успішно було розв'язано питання загального навчання дітей. Якщо у 1922 році школу відвідувало тільки 25 проц., то на кінець відбудовного періоду навчанням охоплено всіх дітей шкільного віку, У 1932 році в школах Борівського навчалося 860 дітей і працювало 37 вчителів. Крім того, функціонувала вечірня професійно-технічна школа, яка готувала кадри робітників - хіміків, слюсарів, електриків.
Одночасно проводилась велика культурно-освітня робота. З ініціативи комсомольців у 1923 році в Борівському було відкрито сільську бібліотеку, яка налічувала 990 книг. У 1926 році почав діяти клуб, створюються червоні кутки, в яких читалися лекції і доповіді, проводилися вечори запитань і відповідей та інші цікаві заходи. Кожної неділі в Борівське приїздили комсомольці заводу «Донсода», які шефствували над селом. Вони організовували вечори відпочинку, читали лекції, виступали з концертами.
У грудні 1929 року в Борівському організовано колгосп «Червоний партизан». В числі ініціаторів створення артілі були І. М. Бабакін, І. О. Орлов, І. С. Адонін, І. І. Воронов, М. С. Сиротін та інші. Головою колективного господарства було обрано старого партизана І. М. Бабакіна. В колгосп вступило 78 сімей. Перед новоствореною сільгоспартіллю виникло немало труднощів. Не вистачало керівних кадрів, технічних засобів, тяглової сили.
В першу весну члени артілі засіяли лише 65 га землі. Для її обробітку в господарстві було тільки 10 пар волів і 8 коней. Але колективна праця згодом принесла членам артілі радість, достаток, щастя. Розподіл наслідків артільного господарювання сприяв дальшому зміцненню колгоспу, до якого вступали все нові сім'ї. Тільки в колективізації бідняки і середняки бачили своє майбутнє. На ланах артілі працювало два трактори, за кермо яких сіли І. О. Брикін та І. І. Воронов. Вони прокладали перші борозни на колгоспних ланах.
З кожним роком зростало артільне господарство. Колгоспний лад виховав у Борівському передовиків, імена яких стали відомі далеко за межами Лисичанського району. Не забудеться прізвище Н. Д. Кожем'якіної, яка в 1935 році одержала по 22 ділових поросят від кожної з 24 закріплених за нею свиноматок, за що була удостоєна медалі «За трудову доблесть». Такою ж медаллю було нагороджено скотаря Д. І. Андрєєва. Н. Д. Кожем'якіна і Д. І. Андрєєв брали участь у II Все
союзному з'їзді колгоспників-ударників, який відбувся у лютому 1935 року в Москві і прийняв новий Статут сільськогосподарської артілі.
На кінець 30-х рр. колгосп значно збільшив посівні площі, було зведено багато господарських і житлових будинків: дитячі ясла, капітальні тваринницькі приміщення та інші будівлі. На фермах налічувалося 170 корів, 100 пар робочих волів, 114 пар коней, понад дві тисячі овець, багато свиней і птиці. На полях працювали три трактори, комбайн та інша сільськогосподарська техніка, яка підносила культуру землеробства, множила багатство артілі. Якщо в 1930 році прибутки колгоспу становили 200 тис. крб., то у 1940 році сільгоспартіль стала мільйонером.
У 1938 році село Борівське було віднесено до категорії селищ міського типу. За роки Радянської влади воно докорінно змінило своє обличчя. Тут було перебудовано 830 і споруджено заново понад 360 будинків.
Але не встигли борівчани здійснити намічені плани, почалася Велика Вітчизняна війна. Віроломний напад фашистської Німеччини на СРСР мешканці селища зустріли з обуренням. Сотні борівчан - чоловіків і жінок стали в ряди захисників любимої Батьківщини. Багато з них у перші дні війни добровільно пішли до Червоної Армії. У боях проти фашистських орд багато з них виявили хоробрість, мужність і відданість рідній Вітчизні.