Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Борівське

внаслідок чого багато родин лишилося без годувальників. Збільшились податки, і селянам, щоб сплатити їх, доводилось продавати навіть насінний матеріал. Для армії було реквізовано 80 коней. Будучи неспроможними підтримувати своє господарство, багато борівчан йшло на заробітки в Лисичанськ, на вугільні шахти Донбасу.
Повалення самодержавства в лютому 1917 року борівські селяни зустріли загальним схваленням. Вони почали громити маєтки, захоплювати землі багатіїв, проводити масову порубку їх лісів. Місцеві власті, боячись розплати народу, втекли з слободи.
В селі було створено волосний селянський комітет, який розподілив захоплені землі не на ревізьку душу, а на кожного їдця.
Однак радість селян була передчасною. В квітні у село повернувся Берестовий із загоном т. зв. «народної міліції», яка стала канчуками і прикладами гвинтівок бити селян і виганяти їх з земель багатіїв, примусила повернути все, що було взято з їх маєтків. Крім того, за порубку лісу, користування пасовищами та іншими угіддями Берестовий пред'явив Борівському волосному комітетові позов на велику суму, виплата якої зовсім розорила б селян. Від нового лиха їх врятувала Велика Жовтнева соціалістична революція.
В кінці жовтня 1917 року в Борівському стало відомо, що на виборах в Луганську Раду робітничих і солдатських депутатів більшовики отримали близько 70 процентів депутатських місць і фактично взяли владу в свої руки. Ввечері 25 жовтня у хаті робітника А. 11. Толокольникова зібралися сільські більшовики: О. Сиротін, К. Лисенко, П. Нехороший, В. Попов та інші. Вони обговорили питання про скликання у Борівському мітингу трудящих. Ранком 26 жовтня 1917 року за сигналом дзвону сотні людей зібралися на майдані у центрі села. Сюди прийшли мешканці не тільки Борівського, а й хуторів Воронова і Метьолкіна. У мітингу взяв участь також матрос-більшовик К. Попов, надісланий Луганським комітетом РСДРП(б).
Палку промову на мітингу виголосив О. І. Сиротін. Він з великою переконливістю говорив про те, що Тимчасовий уряд і його лакеї - меншовики і есери - не виражають інтересів робітничо-селянських мас. Від імені Харківського комітету РСДРП(б) О. І. Сиротін закликав селян йти за більшовиками, за Леніним.
За пропозицією більшовика І. І. Нехорошого мітинг ухвалив таку резолюцію: «Ми, робітники й селяни села Борівського Старобільського повіту Харківської губернії, на своїх зборах обговорили сучасне становище і вважаємо, що Тимчасовий уряд, як і Центральна рада, не стоять на варті інтересів трудящих. Вони більше піклуються про добробут поміщиків і буржуазії. А тому вимагаємо замінити цю владу більшовиками...».
Не встиг Нехороший дочитати резолюцію, як до столу президії підійшов залізничник О. П. Лисенко і щось стурбовано сказав. Це була звістка про те, що 25 жовтня Тимчасовий уряд скинуто, а влада перейшла до рук Петроградської Ради робітничих і солдатських депутатів. В цей же день трудівники села обрали військово-революційний комітет у
складі К. Д. Єлізарова (голова), О. І. Сиротіна, І. Т. Лисенка, Ф. П. Нехорошого, Д. І. Телебенєва і Т. Р. Ворошилова.
На початку 1918 року в Борівському було організовано осередок РСДРП(б). До його складу входили комуністи: Ф. П. Нехороший, Т. Р. Ворошилов, О. П. Нехороший, П. М. Дєдов, О. Ф. Нехороша та інші - всього - 8 чол. Очолював партосередок Ф. П. Нехороший. З ініціативи комуністів Т. Ворошилова, П. Коломийцева, М. Болтова, Л. Лебеденко і Г. Толокольникова у Борівському було організовано соціалістичну спілку селянської молоді. Головою обрано Г. Толокольникова.
У лютому 1918 року, коли німецькі імперіалісти в змові з Центральною Радою вдерлися на Україну, Луганський комітет РСДРП(б) звернувся до робітників і селян із відозвою добровільно вступити у бойові загони для захисту революції.
На заклик партії у березні 1918 року для боротьби з німецькими окупантами у Луганську було сформовано 1-й Луганський соціалістичний загін під командуванням К. Є. Ворошилова. У цей загін влилося і 36 борівчан на чолі з О. І. Сиротіним. В їх числі були більшовики І. І. Нехороший, М. І. Коломійцев, І. Т. Лисенко, Д. М. Попов, М. Я. Митрофанов, Д. І. Телебенєв,