Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Борівське

Сторінка 4 з 10
читати царський маніфест від 17 жовтня 1905 року, виголошувати з приводу цього вірнопідданські повчання. Тим часом у Борівське прибув загін поліції, який не дав можливості селянам вчинити напад.
Але М. Н. Поздняков, М. І. Моргунов та інші революційно настроєні селяни не мирилися з цим становищем. Вони продовжували готувати напад на маєтки багатих землевласників. Як повідомляв старобільський повітовий справник, «агітація Позднякова і Моргунова мала такий великий вплив на місцеве селянське населення, що на Борівському сільському сході 20 листопада 1905 року було прийнято ряд ухвал, які закликали до непокори властям і цілковитої перебудови як побуту селян, так і взагалі державного ладу Росії».
Повітові власті вживають рішучих заходів, щоб у Борівському не допустити заворушення. В ніч з 10 на 11 грудня 1905 року півескадрон драгунів і стражники на чолі з старобільським повітовим справником увірвалися в хутір Воронове, оточили будинок, де жив М. Н. Поздняков. Зламавши двері, вони арештували його. Сусід Позднякова Сопов пострілом з рушниці підняв тривогу. Понад 80 чоловік, озброївшись колами та вилами, кинулися на захист свого вожака. Драгуни почали стріляти і поранили кількох селян. Тієї ж ночі було заарештовано Моргунова і разом з Поздняковим відправлено у старобільську тюрму, а в квітні 1906 року їх було вислано під гласний нагляд поліції у віддалені місця Вологодської губернії. [ Повернувшись із заслання, вони продовжували революційну діяльність. Поздняков брав активну участь у встановленні Радянської влади в селі Верхньому. У 1921 році його обрали головою комуни «Гігант» у селі Біла гора. Але тюрми і заслання підірвали здоров'я. У 1922 році Поздняков помер від туберкульозу.
Гнані голодом і злиднями, десятки селянських сімей Борівського покидали рідне село і їхали шукати щастя на вільні землі у Східний Сибір, Оренбурзьку губернію та інші віддалені місцевості. Тільки в 1904-1908 рр. з Борівського переселилося 58 сімей, або 349 чоловік.
Селяни страждали також від різних епідемій. У Борівському був лише один фельдшер, який лікував у себе вдома. Тяжко хворих доводилося возити за 15-20 верст у слободу Муратову, де знаходилася земська лікарська дільниця, у Лисичанськ в лікарню содового заводу. Нерідко по дорозі хворі помирали. Мешканці села постійно хворіли на пропасницю. Часто тут спалахували епідемії інфекційних хвороб. У 1914 році зареєстровано понад 160 випадків захворювання на віспу. Від дифтерії, скарлатини, кору та інших хвороб щороку помирали сотні дітей. З 298 чол., що померли в Борівському у 1914 році,- 254 чол. (понад 85проц.) були діти віком до 10 років. В Борівській волості смертність була найвищою в усьому Старобільському повіті (51,1 процента).
Перша школа у селі була відкрита лише у 1881 році на пожертвування церковного старости. Але незабаром кошти вичерпалися, і цей т. зв. учбовий заклад було закрито аж до 1889 року.
У 1886 році земство відкрило другу школу, яка містилася у церковній сторожці - дерев'яній хаті під солом'яною покрівлею.
Старожили добре пам'ятають, як учителька О. О. Усикова ходила по хатах і збирала учнів на заняття. Взимку до школи ходило 40-45 дітей, а на кінець року залишалося 10-15 учнів. Так, в 1900 році із загального числа 55 учнів 40 покинули заняття до закінчення навчального року. Такий великий відсів пояснювався тим, що діти були зайняті на господарських роботах.
В 1905 році з 4620 мешканців села було тільки 357 письменних. З 463 хлопчиків віком 7-13 років у школі вчилися 69, а з 269 дівчаток віком 7-11 років - тільки 21.
В наступні роки становище з освітою майже не поліпшилось. У 1908 році в Борівському налічувалось близько 600 дітей віком від 8-11 років, але дві третини їх не відвідували школи, приміщення шкіл були тісними, непридатними для занять.
Кількість учнів майже в два рази перевищувала допустиму педагогічну норму в т. зв. класах. ? В обох школах села працювало тільки 4 вчителі. Лише у 1910-1912 рр. було побудовано нові приміщення земського училища на 4 класи і церковнопарафіальної школи на 3 класи.
Під час першої світової війни борівчани зазнали нових поневірянь. Більш як 500 чоловіків було мобілізовано в армію. В 1916 році царський уряд скасував відстрочку від призову тих, в сім'ях яких не було працездатних,