Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Щоб якось прожити і прогодувати сім'ю, селяни змушені були займатися підсобним ремеслом. Вони виготовляли вози, окремі частини для них і продавали їх на ярмарках у багатьох селах і містах. Випалювали також вугілля, яке збували в міських пекарнях, швейних майстернях, шинках. Навесні, під час розливу Сіверського Дінця, борівчани навантажували великі човни колесами, спицями, голоблями, ободами, колодками для коліс, деревним вугіллям і вирушали вниз по ріці за Дон, переважно у Новочеркаськ і Ростов, де й продавали свої вироби.
Зубожілі й розорені селяни змушені були також іти на заробітки на донецькі шахти, фабрики і заводи, батракувати у поміщиків і куркулів. На промислових підприємствах, не маючи ніякої кваліфікації, вони виконували найтяжчу і низькооплачувану роботу.
У 1905 році у Борівському налічувалось понад 400 промислових робітників, з них поденників і чорноробів - 283 чол. працювали у вугільній промисловості і на рудниках, а решта на фабриках і заводах. Різними промислами займалося понад 1000 чоловік.
Процес розшарування селянства в Борівському особливо посилився у першому десятиріччі XX століття. Потрапляючи у кабалу до поміщиків і куркулів, не маючи змоги сплачувати податки та інші платежі, багато селян розорялися, продавали свої наділи майже за безцінь і йшли на заробітки в міста. Це сприяло зростанню куркульських господарств. Тільки два місцевих багатії Воронов і Метьолкін прибрали до своїх рук 450 десятин землі, 5 куркулів - по 50-100 десятин. В той же час 65 селянських господарств мали землі менше однієї десятини, 34 господарства - по 1-3, 95 господарств по 3-7, 177 господарств по 7 - 10 десятин.
Про зубожіння більшої частини селян свідчить той факт, що вже напередодні столипінської реформи у 1905 році із 793 господарств, які були в Борівському, 83 не мали ніякої худоби, 277 - робочої худоби, а 327 господарств мали тільки по одному коню або парі волів. У 190 господарствах не було корів.
Доведені до відчаю малоземеллям, злиднями і безправ'ям, борівські селяни не раз виступали з вимогою, щоб їм повернули відібрані царським урядом 3500 десятин громадської землі, що прилягає до Сіверського Дінця. їх боротьбу за землю очолили односельчани М. Н. Поздняков і М. І. Моргунов.
Перебуваючи на військовій службі в Харкові, Поздняков підтримував зв'язок з місцевою соціал-демократичною групою «Вперед». Після демобілізації з армії він повернувся в Борівське і розгорнув у рідному селі революційну пропаганду. На сільському сході 5 січня 1903 року М. Н. Поздняков запропонував порушити в судовому порядку клопотання про повернення відібраних земель. Весь сход підтримав його. Своїми уповноваженими для ведення цієї справи громада обрала М. Позднякова, П. Нехорошого і П. Дашевського. Але у травні 1903 року цих уповноважених було викликано у Харків до виконуючого обов'язки губернатора Гер- беля і за його наказом «за підбурювання своїх односельчан до розв'язання справи громади про землю поза встановленим законом порядком» - арештовано на сім діб, а М. Н. Позднякова у серпні 1903 року - заслано на два роки в Олонецьку губернію під гласний нагляд поліції.
Це викликало гнів і обурення борівчан. Вони обрали нових повірених (сім чоловік). Гербель розпорядився негайно арештувати і посадити в старобільську тюрму і цих ходаків. Та коли для виконання цього наказу у село прибув становий пристав, борівчани гнівно заявили, що не видадуть їх навіть під загрозою застосування збройної сили. Гербель змушений був скасувати своє розпорядження.
У вересні 1905 року повернувся із заслання М. Н. Поздняков. Під впливом революційних подій, що відбувалися в Росії, Поздняков і Моргунов стали цілком відкрито закликати селян Борівського, щоб розгромити садиби великих землевласників - багатіїв Берестового і Прокоповича, яким належали колишні громадські землі біля Сіверського Дінця. Виступ селян було призначено на 30 жовтня 1905 року. Але напередодні про це стало відомо місцевому попові Мухіну, таємному агентові царської охранки, який доніс місцевим властям про підготовку виступу селян. Щоб виграти час, поки прибуде поліція, Мухін у неділю 30 жовтня затягнув богослужіння. Він став
Борівське
Сторінка 3 з 10
отже, перспектива мати власні, придатні для обробітку поля є для них (селян) питанням першої потреби».Щоб якось прожити і прогодувати сім'ю, селяни змушені були займатися підсобним ремеслом. Вони виготовляли вози, окремі частини для них і продавали їх на ярмарках у багатьох селах і містах. Випалювали також вугілля, яке збували в міських пекарнях, швейних майстернях, шинках. Навесні, під час розливу Сіверського Дінця, борівчани навантажували великі човни колесами, спицями, голоблями, ободами, колодками для коліс, деревним вугіллям і вирушали вниз по ріці за Дон, переважно у Новочеркаськ і Ростов, де й продавали свої вироби.
У 1905 році у Борівському налічувалось понад 400 промислових робітників, з них поденників і чорноробів - 283 чол. працювали у вугільній промисловості і на рудниках, а решта на фабриках і заводах. Різними промислами займалося понад 1000 чоловік.
Процес розшарування селянства в Борівському особливо посилився у першому десятиріччі XX століття. Потрапляючи у кабалу до поміщиків і куркулів, не маючи змоги сплачувати податки та інші платежі, багато селян розорялися, продавали свої наділи майже за безцінь і йшли на заробітки в міста. Це сприяло зростанню куркульських господарств. Тільки два місцевих багатії Воронов і Метьолкін прибрали до своїх рук 450 десятин землі, 5 куркулів - по 50-100 десятин. В той же час 65 селянських господарств мали землі менше однієї десятини, 34 господарства - по 1-3, 95 господарств по 3-7, 177 господарств по 7 - 10 десятин.
Про зубожіння більшої частини селян свідчить той факт, що вже напередодні столипінської реформи у 1905 році із 793 господарств, які були в Борівському, 83 не мали ніякої худоби, 277 - робочої худоби, а 327 господарств мали тільки по одному коню або парі волів. У 190 господарствах не було корів.
Доведені до відчаю малоземеллям, злиднями і безправ'ям, борівські селяни не раз виступали з вимогою, щоб їм повернули відібрані царським урядом 3500 десятин громадської землі, що прилягає до Сіверського Дінця. їх боротьбу за землю очолили односельчани М. Н. Поздняков і М. І. Моргунов.
Перебуваючи на військовій службі в Харкові, Поздняков підтримував зв'язок з місцевою соціал-демократичною групою «Вперед». Після демобілізації з армії він повернувся в Борівське і розгорнув у рідному селі революційну пропаганду. На сільському сході 5 січня 1903 року М. Н. Поздняков запропонував порушити в судовому порядку клопотання про повернення відібраних земель. Весь сход підтримав його. Своїми уповноваженими для ведення цієї справи громада обрала М. Позднякова, П. Нехорошого і П. Дашевського. Але у травні 1903 року цих уповноважених було викликано у Харків до виконуючого обов'язки губернатора Гер- беля і за його наказом «за підбурювання своїх односельчан до розв'язання справи громади про землю поза встановленим законом порядком» - арештовано на сім діб, а М. Н. Позднякова у серпні 1903 року - заслано на два роки в Олонецьку губернію під гласний нагляд поліції.
Це викликало гнів і обурення борівчан. Вони обрали нових повірених (сім чоловік). Гербель розпорядився негайно арештувати і посадити в старобільську тюрму і цих ходаків. Та коли для виконання цього наказу у село прибув становий пристав, борівчани гнівно заявили, що не видадуть їх навіть під загрозою застосування збройної сили. Гербель змушений був скасувати своє розпорядження.
У вересні 1905 року повернувся із заслання М. Н. Поздняков. Під впливом революційних подій, що відбувалися в Росії, Поздняков і Моргунов стали цілком відкрито закликати селян Борівського, щоб розгромити садиби великих землевласників - багатіїв Берестового і Прокоповича, яким належали колишні громадські землі біля Сіверського Дінця. Виступ селян було призначено на 30 жовтня 1905 року. Але напередодні про це стало відомо місцевому попові Мухіну, таємному агентові царської охранки, який доніс місцевим властям про підготовку виступу селян. Щоб виграти час, поки прибуде поліція, Мухін у неділю 30 жовтня затягнув богослужіння. Він став
Дивиться також інші населені пункти району:
- Троїцьке
- Привілля
- Новодружеськ
- Мирна Долина
- Малорязанцеве
- Комишуваха
- Калинове
- Врубівка
- Вовчоярівка
- Березівське
- Білогорівка