Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Одразу ж після визволення села відновили свою роботу райком партії і районна
Рада депутатів трудящих. Почала виходити районна газета «Вперед». Партійна організація мобілізувала трудящих на відбудову зруйнованого господарства. Хоч село ще тривалий час перебувало у прифронтовій смузі, люди трудилися самовіддано, щоб внести свій вклад у справу розгрому ворога. Завдяки їх зусиллям був створений шкіряний завод, який працював на місцевій сировині. Вся продукція заводу йшла для потреб фронту. Незабаром почали працювати майстерні МТС, молокозавод, лікарня, середня школа.
На маленькій річці Боровій жителі села спорудили греблю і встановили динамомашину, яка давала струм підприємствам, а також для освітлення. На озері, що утворилося в
результаті будівництва греблі, організували риболовецьке господарство і почали розводити водоплавну птицю.
Жителі Нової Астрахані вже до 15 травня 1943 року здали у фонд Червоної Армії 70 тонн соняшнику, 15 тонн м'яса, 25 360 літрів молока. Крім того, було зібрано і передано для фронтовиків багато теплих речей. За допомогу фронту новоастраханці одержали від Військової Ради 3-ї гвардійської армії подяку й почесні грамоти.
Величезні труднощі довелося долати трудівникам села, щоб відбудувати колгоспи. В усіх артілях після вигнання фашистів залишилося тільки 3 пари волів і 12 корів. Ферми були зруйновані, інвентар пограбований окупантами. Люди виявляли справжній трудовий героїзм, щоб засіяти поля, прогодувати худобу. Особливо відзначилися жінки, які замінили чоловіків. Перед вели бригадири Г. Я. Бережна і Ф. І. Князєва. Гаряче взялися за роботу й трактористи С. П. Бочарник, М. І. Сімейко, І. М. Тур, А. П. Красюк та інші, які вже повернулися в село. С. П. Бочарник замінив загиблого від рук фашистів бригадира С. Т. Дубенка. Бригада знову завоювала першість у районі. Особливо великих успіхів досягли механізатори в 1947 році. Вони виростили й зібрали на площі 152 га по 22,9 цнт озимої пшениці з гектарa.
Трудовий подвиг бригади високо оцінили партія і уряд. С. П. Бочарнику було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, трактористів М. І. Сімейка, І. М. Тура, А. П. Красюка нагороджено орденом Леніна. Голову колгоспу А. М. Романченка теж удостоєно ордена Леніна. Комуніст, учасник Великої Вітчизняної війни, він очолив артіль і в тяжкі роки доклав багато зусиль, щоб відбудувати її господарство. Ордени й медалі тоді одержали 17 колгоспників.
Протягом кількох років відбудовано й інші колгоспи села, які теж добилися значних успіхів. Проте господарства були невеликі, що перешкоджало широкому застосуванню техніки в рільництві й тваринництві, а отже й підвищенню рентабельності цих галузей. Щоб створити кращі умови для розвитку господарств, у 1953 році всі 4 колгоспи об'єднались в одну сільськогосподарську артіль ім. В. І. Леніна, яка має понад 5 тис. га орної землі.
Після XX з'їзду КПРС становище колгоспу докорінно змінилося. Велика матеріально-технічна допомога держави, зміцнення артілей кадрами спеціалістів, заходи до підвищення матеріальної заінтересованості колгоспників - все це позитивно вплинуло на розвиток господарства. Завдяки поліпшенню агротехніки значно
зросла врожайність. Якщо в 1953 році, перед об'єднанням колгоспів, валовий збір зерна становив 21 428 цнт, а середня врожайність - 12,2 цнт з га, то в 1958 році валовий збір зерна збільшився до 40 855 цнт (або 17 цнт з га). Значно зросла й продуктивність тваринництва. Наприклад, молока на 100 га сільськогосподарських угідь у 1953 році вироблялося 58 цнт, а в 1958 році - 134,5 центнера.
Виконуючи завдання семирічного плану (1959-1965 рр.), трудівники колгоспу ім. В. І. Леніна в 1964 році довели врожайність зернових до 22 цнт з га, виробництво молока на 100 га сільськогосподарських угідь - до 180,4 цнт. Починаючи з 1954 року неухильно зростають доходи артілі. В 1953 році вони становили 186 тис. крб., а в 1966 році - 387,7 тис. крб. Неподільний фонд у 1967 році збільшився до 1,7 млн. крб. проти 143,6 тис. крб. у 1953 році. За цей час у 10 разів зросла сума капіталовкладень.
Нова Астрахань
Сторінка 7 з 9
майна, відібраного у населення. Загальна сума збитків становила 1 409 117 карбованців.Одразу ж після визволення села відновили свою роботу райком партії і районна
На маленькій річці Боровій жителі села спорудили греблю і встановили динамомашину, яка давала струм підприємствам, а також для освітлення. На озері, що утворилося в
результаті будівництва греблі, організували риболовецьке господарство і почали розводити водоплавну птицю.
Жителі Нової Астрахані вже до 15 травня 1943 року здали у фонд Червоної Армії 70 тонн соняшнику, 15 тонн м'яса, 25 360 літрів молока. Крім того, було зібрано і передано для фронтовиків багато теплих речей. За допомогу фронту новоастраханці одержали від Військової Ради 3-ї гвардійської армії подяку й почесні грамоти.
Величезні труднощі довелося долати трудівникам села, щоб відбудувати колгоспи. В усіх артілях після вигнання фашистів залишилося тільки 3 пари волів і 12 корів. Ферми були зруйновані, інвентар пограбований окупантами. Люди виявляли справжній трудовий героїзм, щоб засіяти поля, прогодувати худобу. Особливо відзначилися жінки, які замінили чоловіків. Перед вели бригадири Г. Я. Бережна і Ф. І. Князєва. Гаряче взялися за роботу й трактористи С. П. Бочарник, М. І. Сімейко, І. М. Тур, А. П. Красюк та інші, які вже повернулися в село. С. П. Бочарник замінив загиблого від рук фашистів бригадира С. Т. Дубенка. Бригада знову завоювала першість у районі. Особливо великих успіхів досягли механізатори в 1947 році. Вони виростили й зібрали на площі 152 га по 22,9 цнт озимої пшениці з гектарa.
Трудовий подвиг бригади високо оцінили партія і уряд. С. П. Бочарнику було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, трактористів М. І. Сімейка, І. М. Тура, А. П. Красюка нагороджено орденом Леніна. Голову колгоспу А. М. Романченка теж удостоєно ордена Леніна. Комуніст, учасник Великої Вітчизняної війни, він очолив артіль і в тяжкі роки доклав багато зусиль, щоб відбудувати її господарство. Ордени й медалі тоді одержали 17 колгоспників.
Протягом кількох років відбудовано й інші колгоспи села, які теж добилися значних успіхів. Проте господарства були невеликі, що перешкоджало широкому застосуванню техніки в рільництві й тваринництві, а отже й підвищенню рентабельності цих галузей. Щоб створити кращі умови для розвитку господарств, у 1953 році всі 4 колгоспи об'єднались в одну сільськогосподарську артіль ім. В. І. Леніна, яка має понад 5 тис. га орної землі.
Після XX з'їзду КПРС становище колгоспу докорінно змінилося. Велика матеріально-технічна допомога держави, зміцнення артілей кадрами спеціалістів, заходи до підвищення матеріальної заінтересованості колгоспників - все це позитивно вплинуло на розвиток господарства. Завдяки поліпшенню агротехніки значно
зросла врожайність. Якщо в 1953 році, перед об'єднанням колгоспів, валовий збір зерна становив 21 428 цнт, а середня врожайність - 12,2 цнт з га, то в 1958 році валовий збір зерна збільшився до 40 855 цнт (або 17 цнт з га). Значно зросла й продуктивність тваринництва. Наприклад, молока на 100 га сільськогосподарських угідь у 1953 році вироблялося 58 цнт, а в 1958 році - 134,5 центнера.
Виконуючи завдання семирічного плану (1959-1965 рр.), трудівники колгоспу ім. В. І. Леніна в 1964 році довели врожайність зернових до 22 цнт з га, виробництво молока на 100 га сільськогосподарських угідь - до 180,4 цнт. Починаючи з 1954 року неухильно зростають доходи артілі. В 1953 році вони становили 186 тис. крб., а в 1966 році - 387,7 тис. крб. Неподільний фонд у 1967 році збільшився до 1,7 млн. крб. проти 143,6 тис. крб. у 1953 році. За цей час у 10 разів зросла сума капіталовкладень.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червонопопівка
- Новомикільське
- Новокраснянка
- Невське
- Михайлівка
- Макіївка
- Кудряшівка
- Єпіфанівка
- Голубівка
- Варварівка
- Булгаківка
- Боровеньки