Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Нова Астрахань

лишилися без годувальників. Виділені їм малопридатні й розташовані далеко від села ділянки землі не могли навіть прогодувати сім'ю. Протягом першого тижня жовтня збиралися бурхливі сходи. 6 жовтня виступи на сході набрали такого гострого характеру, що присутній на ньому земський начальник змушений був піти звідти. Щоб залякати селян, 7 жовтня на схід прибув становий пристав. Але новоастраханці не відмовилися від наміру протидіяти виходу на відруби.
Виступи селян тривали і навесні 1915 року. Марно представники влади закликали їх до порядку. Селяни категорично відмовилися сіяти ярові на відведених їм ділянках, прагнучи будь-що засіяти свої колишні наділи.
Стійкість селян у боротьбі за свої інтереси була результатом того, що їх діями керували агітатори революційної партії. Найактивніші з них - П. Й. Нечитайло, Ф. І. Ткаченко, Т. П. Клименко та А. С. Данько були арештовані. Тільки після цього виступи селян припинилися.
Нічого не змінилось у становищі трудящих Нової Астрахані й після Лютневої революції 1917 року. Як відомо, Тимчасовий уряд і не збирався задовольняти їхні вимоги. Як свідчать документи тих років, селяни Старобільського повіту, до якого входила й Нова Астрахань, не завжди чітко уявляли те, що відбувалося в країні. Солдат Кравченко (житель цього повіту) писав до Петроградської Ради, що, судячи з листів, які він одержує з села, там нічого не змінилося, ніхто з селян не знає, «що це за свобода». До того ж поміщики й куркулі запевняють, що ніколи не віддадуть землі.
У пробудженні класової самосвідомості селян Нової Астрахані велику роль відіграли більшовики Харкова. Наприкінці серпня - на початку вересня 1917 року сюди прибула група агітаторів на чолі з членом агітаційної комісії Харківської Ради робітничих і солдатських депутатів М. К. Бушевим (членом РСДРП з 1905 року). Виступаючи на мітингах перед селянами, агітатори викривали зрадницьку політику Тимчасового уряду, розповідали про мету, яку ставлять перед собою більшовики, про їх ставлення до селянства. Під час мітингу вони роздавали селянам більшовицьку газету «Пролетарий» і збирали кошти для її видання.
Після перемоги Жовтневого збройного повстання у Петрограді в село повернулися солдати й матроси - більшовики П. М. Лісовий, В. Ф. Симак, М. І. Сімейко, Г. Я. Тур, С. Я. Сокирко. Звістку про перемогу соціалістичної революції, яку вони привезли, з радістю зустріли бідніші селяни. З участю більшовиків у грудні 1917 року в Новій Астрахані утворилася Рада селянських і солдатських депутатів, а також військово-революційний комітет і реквізиційна комісія. На чолі
ревному став Т. К. Бережний. До складу його ввійшли Г. Я. Тур, С. Я. Сокирко,
A. Бублик, І. Акименко, П. П. Мостовий. Активну участь у діяльності ревкому брали І. Я. Невечеря, В. Ф. Ярош, О. Г. Бицман та інші.
Першими кроками Ради було втілення в життя ленінського Декрету про землю. Почали перегляд наділів, щоб забезпечити землею тих, хто її не мав і кому її не вистачало. Це викликало шалений опір куркулів. Вони не визнавали Радянську владу і підбурювали малосвідомих селян виступати проти рішень Ради, погрожували смертю активістам, усіма способами намагалися перешкодити збиранню продуктів для промислових районів країни, утискували бідноту. На допомогу селянам Нової Астрахані на початку березня 1918 року прибули робітники-червоногвардійці з рудників Лисичанського району і Старобільська. Але куркулі зненацька напали на них, роззброїли і більшість по-звірячому вбили. Тоді в Нову Астрахань прибули нові загони Червоної гвардії, які придушили заколот, а його учасників арештували. За вироком ревкому, який одностайно схвалили місцеві селяни, організаторів заколоту - 6 куркулів і попа розстріляли.
Роботу, яку розпочали селяни по будівництву нового життя, було перервано через навалу кайзерівських військ на Україну. У квітні 1918 року загарбники окупували Нову Астрахань. Вони насаджували старі порядки, жорстоко розправлялися з населенням, яке підтримувало Радянську владу. У збройній боротьбі з окупантами загинули Г. Я. Тур, А. Бублик, І. Акименко та багато інших новоастраханців.
Після вигнання німецьких окупантів у листопаді 1918 року, скориставшися з того, що кілька членів ревкому загинули, а решта пішла з частинами Червоної Армії, владу в селі захопила куркульська верхівка. Але хазяйнувала вона недовго. 8 січня 1919 року озброєна народна дружина