Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
B. Ф. Ярошем. Найближчим помічником Яроша став М. С. Розсильний. Велику допомогу сільським комуністам подавав уродженець Нової Астрахані, завідуючий Старобільським повітовим земельним відділом і член повітового ревкому, комуніст з 1917 року Р. М. Саранa. Ревком організував постачання
частин Червоної Армії продовольством, охороняв революційний порядок.
У червні 1919 року село захопили денікінці. Але в грудні цього ж року Перша Кінна армія під командуванням С. М. Будьонного визволила Нову Астрахань, і Радянська влада утвердилась тут назавжди.
Після переможного закінчення громадянської війни Комуністична партія спрямувала всі зусилля на відбудову народного господарства. В Новій Астрахані цією роботою керував створений на початку 1920 року перший партійний осередок. Секретарем його обрали В. Ф. Симака. Рік по тому партосередок переріс у волосний партійний комітет, до складу якого ввійшли партійні осередки навколишніх сіл Шульгинки, Штормового, Нової Борової. У1921 році створено першу комсомольську організацію. Вона налічувала 30 юнаків і дівчат - жителів Нової Астрахані та навколишніх сіл. Очолив її В. С. Невечеря. Комсомольці, що були ядром частини особливого призначення, разом з комуністами брали участь у розгромі банд, які ще діяли на Старобільщині.
У 1923 році Нова Астрахань стала центром Новоастраханського району Харківської губернії. Районна партійна організація налічувала 15 комуністів. Через рік в районі вже було 92 комуністи.
Як свідчить подвірний перепис, проведений в січні - лютому 1923 року, у Новій Астрахані налічувалося 5847 чоловік населення. 1053 господарства користувалися
6455 десятинами землі. Не стало безземельних селян. Зросла кількість середняцьких господарств, а число куркульських зменшилось до 4 проц. Проте село все ще переживало значні труднощі: понад чверть селянських господарств не мала робочої худоби, не вистачало сільськогосподарського інвентаря. Партосередок спрямував свою політичну й організаторську діяльність на втілення в життя ленінського плану соціалістичного перетворення села. Комуністи роз'яснювали селянам, що для них єдино правильний шлях - це перехід до колективного господарювання. Спочатку почали створюватися товариства спільного обробітку землі. В грудні 1926 року 5 бідняцьких господарств об'єднались у ТСОЗ «Червоний Жовтень». Очолив його селянин П. І. Сімейко. Товариство обробляло 32 га землі. В 1928 році ТСОЗ об'єднував уже 14 дворів і мав у своєму розпорядженні 105 га землі. Держава дала товариству в кредит необхідний сільськогосподарський реманент, а також гроші для купівлі коней. У 1928 році ТСОЗ придбав трактор «Фордзон», 2 молотарки і 2 двигуни до них.
Поряд з перетвореннями в економіці великі зміни відбувались і в культурному житті селян. На початку 20-х років розгорнулася робота по ліквідації неписьменності. Активними організаторами й керівниками гуртків лікнепу були вчителі подружжя Песецькі, лікар Сосновський, селяни Водолазький, Пільтенко, Сивовіл, Жилійов та інші. Гуртки працювали здебільшого в будинках жителів.
Учитися почали всі діти шкільного віку. Сільську початкову школу було реорганізовано в семирічну. Для підвищення кваліфікації вчителів Нової Астрахані та навколишніх сіл окружний відділ народної освіти відкрив у 1924 році тимчасові курсрі сільських учителів.
Пожвавилось культурне життя. В 1924 році повернувся в рідне село демобілізований червоноармієць І. Г. Живаго, який до армії працював завідуючим бібліотекою і керував драматичним гуртком. Він знову організував такий гурток, куди ввійшли вчитель М. Зорін, ветфельдшер М. Сарана, селяни С. і О. Полуніни, Д. Романченко, Г. Куценко та інші. І хоч виступати доводилося просто неба або в сільській гамазеї, глядачів завжди було багато. Через 3 роки новоастраханці власними силами побудували клуб на 300 місць. Його відкриття відбулося до 10-х роковин Великого Жовтня. Драматичний гурток поставив п'єсу «Степан Разін». Відтоді виступи самодіяльних митців стали регулярніші. Селяни побачили п'єси «Родина щіткарів» М. Ірчана, «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «Наталка Полтавка» І. Котляревського та інші. Гурток провадив також широку атеїстичну роботу
Нова Астрахань
Сторінка 4 з 9
лисичанських шахтарів допомогла селянам відновити владу Рад. Знову був створений ревком на чолі з більшовикомB. Ф. Ярошем. Найближчим помічником Яроша став М. С. Розсильний. Велику допомогу сільським комуністам подавав уродженець Нової Астрахані, завідуючий Старобільським повітовим земельним відділом і член повітового ревкому, комуніст з 1917 року Р. М. Саранa. Ревком організував постачання
У червні 1919 року село захопили денікінці. Але в грудні цього ж року Перша Кінна армія під командуванням С. М. Будьонного визволила Нову Астрахань, і Радянська влада утвердилась тут назавжди.
Після переможного закінчення громадянської війни Комуністична партія спрямувала всі зусилля на відбудову народного господарства. В Новій Астрахані цією роботою керував створений на початку 1920 року перший партійний осередок. Секретарем його обрали В. Ф. Симака. Рік по тому партосередок переріс у волосний партійний комітет, до складу якого ввійшли партійні осередки навколишніх сіл Шульгинки, Штормового, Нової Борової. У1921 році створено першу комсомольську організацію. Вона налічувала 30 юнаків і дівчат - жителів Нової Астрахані та навколишніх сіл. Очолив її В. С. Невечеря. Комсомольці, що були ядром частини особливого призначення, разом з комуністами брали участь у розгромі банд, які ще діяли на Старобільщині.
У 1923 році Нова Астрахань стала центром Новоастраханського району Харківської губернії. Районна партійна організація налічувала 15 комуністів. Через рік в районі вже було 92 комуністи.
Як свідчить подвірний перепис, проведений в січні - лютому 1923 року, у Новій Астрахані налічувалося 5847 чоловік населення. 1053 господарства користувалися
6455 десятинами землі. Не стало безземельних селян. Зросла кількість середняцьких господарств, а число куркульських зменшилось до 4 проц. Проте село все ще переживало значні труднощі: понад чверть селянських господарств не мала робочої худоби, не вистачало сільськогосподарського інвентаря. Партосередок спрямував свою політичну й організаторську діяльність на втілення в життя ленінського плану соціалістичного перетворення села. Комуністи роз'яснювали селянам, що для них єдино правильний шлях - це перехід до колективного господарювання. Спочатку почали створюватися товариства спільного обробітку землі. В грудні 1926 року 5 бідняцьких господарств об'єднались у ТСОЗ «Червоний Жовтень». Очолив його селянин П. І. Сімейко. Товариство обробляло 32 га землі. В 1928 році ТСОЗ об'єднував уже 14 дворів і мав у своєму розпорядженні 105 га землі. Держава дала товариству в кредит необхідний сільськогосподарський реманент, а також гроші для купівлі коней. У 1928 році ТСОЗ придбав трактор «Фордзон», 2 молотарки і 2 двигуни до них.
Поряд з перетвореннями в економіці великі зміни відбувались і в культурному житті селян. На початку 20-х років розгорнулася робота по ліквідації неписьменності. Активними організаторами й керівниками гуртків лікнепу були вчителі подружжя Песецькі, лікар Сосновський, селяни Водолазький, Пільтенко, Сивовіл, Жилійов та інші. Гуртки працювали здебільшого в будинках жителів.
Учитися почали всі діти шкільного віку. Сільську початкову школу було реорганізовано в семирічну. Для підвищення кваліфікації вчителів Нової Астрахані та навколишніх сіл окружний відділ народної освіти відкрив у 1924 році тимчасові курсрі сільських учителів.
Пожвавилось культурне життя. В 1924 році повернувся в рідне село демобілізований червоноармієць І. Г. Живаго, який до армії працював завідуючим бібліотекою і керував драматичним гуртком. Він знову організував такий гурток, куди ввійшли вчитель М. Зорін, ветфельдшер М. Сарана, селяни С. і О. Полуніни, Д. Романченко, Г. Куценко та інші. І хоч виступати доводилося просто неба або в сільській гамазеї, глядачів завжди було багато. Через 3 роки новоастраханці власними силами побудували клуб на 300 місць. Його відкриття відбулося до 10-х роковин Великого Жовтня. Драматичний гурток поставив п'єсу «Степан Разін». Відтоді виступи самодіяльних митців стали регулярніші. Селяни побачили п'єси «Родина щіткарів» М. Ірчана, «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «Наталка Полтавка» І. Котляревського та інші. Гурток провадив також широку атеїстичну роботу
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червонопопівка
- Новомикільське
- Новокраснянка
- Невське
- Михайлівка
- Макіївка
- Кудряшівка
- Єпіфанівка
- Голубівка
- Варварівка
- Булгаківка
- Боровеньки