Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Тривалий час лікарем у селі працював С. Т. Тесля. Чесний і сумлінний, він в умовах тогочасної дійсності намагався хоч якось полегшити життя трудящих. Його дуже поважали селяни. С. Т. Тесля організував ясла-притулок для селянських дітей-сиріт. Благородну діяльність лікаря не могло не оцінити навіть Старобільське повітове земство, яке записало у своїй постанові від 23 вересня 1901 року: «Завідуючому приймальною палатою в слободі Новій Астрахані лікареві С. Т. Теслі скласти подяку за діяльну участь в організації ясел..., дякувати доглядачкам Н. В. Нефедо- вій і Є. В. Мухіній, які взяли безоплатну участь у більш корисній діяльності ясел».
Злидні й безправ'я, що панували в селі, доповнювалися неписьменністю переважної більшості жителів. Лише наприкінці 80-х років XIX століття у Новій Астрахані відкрили церковнопарафіальну школу, в якій дітей навчав диякон. Ті, що закінчили її, ледь-ледь уміли читати й писати. Понад 80 проц. селян були неписьменні. Ще безвідраднішою була картина серед жінок: з кожних 100 жінок лише 4 знали основи грамоти.
Наприкінці XIX століття у Новій Астрахані, населення якої становило 5079 чоловік, відкрито трикласну земську школу. В 1899/1900 навчальному році її відвідувало тільки 116 дітей (81 хлопчик і 35 дівчаток), тобто менше ніж п'ята частина всіх дітей шкільного віку. Протягом року 6 хлопчиків залишили школу - їх віддали в найми.
Багато дітей не могли ходити до школи через те, що не мали необхідного одягу і взуття. Учнів часто відривали від навчання, бо вони мусили бути няньками, чабанами, погоничами.
Нещадна експлуатація і безправ'я викликали невдоволення селян. Вони жадібно ловили чутки про революційні події в країні. Наприкінці грудня 1905 року в село повернувся з Далекого Сходу солдат А. П. Мостовий. Він привіз листівки Читинського та Іркутського комітетів РСДРП і читав їх селянам. Але його звинуватили в державному злочині й арештували.
Глухий протест селян Нової Астрахані проти поміщицького і куркульського гніту, який тамувався протягом багатьох років, вилився у відкриті виступи під час проведення столипінської аграрної реформи. Селяни чинили опір виходам на хутори і відруби. Траплялись і відкриті сутички з представниками влади. Особливо запеклою була ця боротьба в 1913-1915 рр. У 1913 році 67 найзаможніших господарів, які вийшли з громади, зажадали, щоб їм дали відрубні ділянки на південній і західній околицях села. В результаті здійснення цієї вимоги під відруби відійшло б 620 десятин землі (з 8900 десятин), що безпосередньо прилягали до Нової Астрахані. В 1914 році проект затвердила губернська землевпорядна комісія. Це викликало незадоволення селян, які втрачали кращі, близько розташовані землі. Проте власті не зважали на
їхні інтереси. Скарги у повітову, а потім у губернську землевпорядну комісію, а також у сенат не дали бажаних результатів. Про це селяни дізналися в серпні 1914 року.
Не чекаючи рішення сенату, общинники скликали сільський схід. Він пройшов бурхливо. П. Данько, А. Бережний, М. С. Скарга та інші закликали односельчан перешкодити переділу. Після обговорення селяни заявили, що вони ладні швидше вмерти, ніж допустити розмежування, і вирішили переділу громадської землі на 1915 рік не робити. За наказом цього сходу близько 1000 десятин було виорано й засіяно озиминою. 28 вересня 1914 року приїхав землемір. Але на поле слідом за ним вирушили селяни, які не дали нарізати відруби. Землемір не зміг нічого вдіяти і поїхав, а 30 вересня прибув у супроводі поліцейських і під їх охороною закінчив роботу.
Імперіалістична війна, що почалася, не тільки не послабила боротьбу селян, а навпаки - посилила. Особливо активно виступали жінки-солдатки, які
Нова Астрахань
Сторінка 2 з 9
Астрахань і приписані до церковної парафії хутори обслуговував один лікар, який ніяк не міг своєчасно подати допомогу всім хворим. Приймальна палата, відкрита наприкінці XIX століття і розрахована на 4 хворих, не мала власного приміщення. Лікар мусив наймати кімнату в місцевих селян. Незначні асигнування на медичне обслуговування, як визнали Старобільські земські збори в 1903 році, витрачалися на господарські потреби палати, а на харчування хворих лишались мізерні суми. Про те, які малі були ці рештки, можна судити хоча б з того, що в 1902 році на харчування хворих можна було використати лише 13 крб., тобто менше ніж по копійці в день на кожного хворого. Лише в 1912 році в селі збудовано приміщення для лікарні. Злидні й безправ'я, що панували в селі, доповнювалися неписьменністю переважної більшості жителів. Лише наприкінці 80-х років XIX століття у Новій Астрахані відкрили церковнопарафіальну школу, в якій дітей навчав диякон. Ті, що закінчили її, ледь-ледь уміли читати й писати. Понад 80 проц. селян були неписьменні. Ще безвідраднішою була картина серед жінок: з кожних 100 жінок лише 4 знали основи грамоти.
Наприкінці XIX століття у Новій Астрахані, населення якої становило 5079 чоловік, відкрито трикласну земську школу. В 1899/1900 навчальному році її відвідувало тільки 116 дітей (81 хлопчик і 35 дівчаток), тобто менше ніж п'ята частина всіх дітей шкільного віку. Протягом року 6 хлопчиків залишили школу - їх віддали в найми.
Багато дітей не могли ходити до школи через те, що не мали необхідного одягу і взуття. Учнів часто відривали від навчання, бо вони мусили бути няньками, чабанами, погоничами.
Нещадна експлуатація і безправ'я викликали невдоволення селян. Вони жадібно ловили чутки про революційні події в країні. Наприкінці грудня 1905 року в село повернувся з Далекого Сходу солдат А. П. Мостовий. Він привіз листівки Читинського та Іркутського комітетів РСДРП і читав їх селянам. Але його звинуватили в державному злочині й арештували.
Глухий протест селян Нової Астрахані проти поміщицького і куркульського гніту, який тамувався протягом багатьох років, вилився у відкриті виступи під час проведення столипінської аграрної реформи. Селяни чинили опір виходам на хутори і відруби. Траплялись і відкриті сутички з представниками влади. Особливо запеклою була ця боротьба в 1913-1915 рр. У 1913 році 67 найзаможніших господарів, які вийшли з громади, зажадали, щоб їм дали відрубні ділянки на південній і західній околицях села. В результаті здійснення цієї вимоги під відруби відійшло б 620 десятин землі (з 8900 десятин), що безпосередньо прилягали до Нової Астрахані. В 1914 році проект затвердила губернська землевпорядна комісія. Це викликало незадоволення селян, які втрачали кращі, близько розташовані землі. Проте власті не зважали на
їхні інтереси. Скарги у повітову, а потім у губернську землевпорядну комісію, а також у сенат не дали бажаних результатів. Про це селяни дізналися в серпні 1914 року.
Не чекаючи рішення сенату, общинники скликали сільський схід. Він пройшов бурхливо. П. Данько, А. Бережний, М. С. Скарга та інші закликали односельчан перешкодити переділу. Після обговорення селяни заявили, що вони ладні швидше вмерти, ніж допустити розмежування, і вирішили переділу громадської землі на 1915 рік не робити. За наказом цього сходу близько 1000 десятин було виорано й засіяно озиминою. 28 вересня 1914 року приїхав землемір. Але на поле слідом за ним вирушили селяни, які не дали нарізати відруби. Землемір не зміг нічого вдіяти і поїхав, а 30 вересня прибув у супроводі поліцейських і під їх охороною закінчив роботу.
Імперіалістична війна, що почалася, не тільки не послабила боротьбу селян, а навпаки - посилила. Особливо активно виступали жінки-солдатки, які
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червонопопівка
- Новомикільське
- Новокраснянка
- Невське
- Михайлівка
- Макіївка
- Кудряшівка
- Єпіфанівка
- Голубівка
- Варварівка
- Булгаківка
- Боровеньки