Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Зміни в селі відбулися помітні, але життя висувало нові завдання. 14 січня 1928 року районні партійні збори, відповідно до резолюції XV з'їзду партії, прийняли рішення про початок широкої колективізації в районі. Це рішення гаряче підтримали не тільки бідняки, а й середняки. ТСОЗ «Червоний
Жовтень» став ядром першого в селі колгоспу. Незважаючи на опір куркульства, колективізація в Новій Астрахані пройшла організовано. В артілі об'єдналися 90 проц. господарств. До 1930 року створюється 4 колгоспи на базі перших сільськогосподарських об'єднань. На прикладі колгоспу ім. Клари Цеткін видно, що вони собою являли. В цій артілі об'єдналося 91 господарство. Було усуспільнено 740 га землі, 4 пари волів, 42 робочих коня, 25 кінних плугів, 40 борін, 6 жниварок, 4 кінні сівалки. Вже в перший рік колективного господарювання тут одержали врожай у 2-3 рази вищий, ніж у дореволюційний час.
Велике значення для дальшого організаційнотгосподарського зміцнення колгоспів мало створення в 1932 році в Новій Астрахані машинно-тракторної станції.
Першим директором її став Я. П. Сидоренко, агрономом - В. Г. Збарський. МТС одержала 30 імпортних тракторів, але не було ще трактористів і машини довелось із станції Рубіжне тягти волами. Це викликало злісні глузування з боку недобитого куркульства. Проте труднощі успішно долалися. На заклик райкому партії та райкому комсомолу сільська молодь пішла на курси механізаторів, і вже восени 1932 року перші новоастраханські трактористи Ф. Д. Никифоренко, С. А. Полунін, А. П. Клименко, П. Т. Курочка, П. Н. Куценко виїхали в поле.
За прикладом знатної трактористки країни П. М. Ангеліної в Новій Астрахані багато дівчат сіло за кермо трактора. Комсомолка М. Прокопенко вивела свою машину в поле в 1935 році. Незабаром трудівники села пишалися трактористкою-стахановкою, яка постійно перевиконувала норми виробітку. Її подруга П. Пащенко, яка почала працювати на тракторі ще в 1934 році, також добилася високої продуктивності праці.
До початку 1941 року значно зросла технічна база машинно-тракторної станції. Тут налічувалося 112 вітчизняних тракторів, 34 комбайни, 12 молотарок. Це дало можливість підвищити рівень агротехніки, механізувати основні роботи в рільництві. В садибі МТС виросли капітальні приміщення ремонтних майстерень, електростанція. Постійно діючі курси при МТС перетворились на справжню кузню кадрів механізаторів. Вагомим став колгоспний трудодень. Завдяки зростанню матеріального добробуту, колгоспники змогли спорудити багато нових будинків.
Партійні й комсомольські організації села в передвоєнні роки провадили велику роботу по вихованню молоді в дусі патріотизму. Організовувались урочисті проводи призовників у Червону Армію, молодь оволодівала оборонними спеціальностями. Новоастраханці пишалися своїм земляком - танкістом С. Т. Дубенком, якого нагородили орденом Червоної Зірки за мужність і відвагу, виявлені в боях з японськими загарбниками на озері Хасан. У 1938 році він повернувся з армії. Це був перший орденоносець на селі. Герой-танкіст став для односельчан прикладом і в праці. Очолювана ним тракторна бригада міцно тримала першість у соціалістичному змаганні. Ім'я бригадира С. Т. Дубенка часто прикрашало районну Дошку пошани. В 1939 році жителі Нової Астрахані обрали С. Т. Дубенка депутатом Луганської обласної Ради депутатів трудящих.
Значно підвищився освітній і культурний рівень жителів села. Було майже повністю ліквідовано неписьменність. У 1937 році семирічну школу перетворено на десятирічну. На спогад про перший випуск десятикласники посадили в центрі села парк, який тепер - улюблене місце відпочинку трудящих.
Багато вихованців школи пішли вчитися далі - у вузи, військові училища. За великі заслуги у справі комуністичного виховання молоді та активну громадську діяльність кращих учителів середньої школи І. Я. Макаренка та І. П. Особова в 1939 році нагороджено медалями «За трудову відзнаку» і «За трудову доблесть».
Дедалі ширше розгорталась робота сільського клубу. В роботі драматичного, хорового і танцювального гуртків брали участь понад 700 юнаків і дівчат.
Нова Астрахань
Сторінка 5 з 9
серед населення, пропагував нові сучасні пісні. Все це сприяло тому, що клуб і відкрита в 1922 році бібліотека стали центром культурного життя села.Зміни в селі відбулися помітні, але життя висувало нові завдання. 14 січня 1928 року районні партійні збори, відповідно до резолюції XV з'їзду партії, прийняли рішення про початок широкої колективізації в районі. Це рішення гаряче підтримали не тільки бідняки, а й середняки. ТСОЗ «Червоний
Велике значення для дальшого організаційнотгосподарського зміцнення колгоспів мало створення в 1932 році в Новій Астрахані машинно-тракторної станції.
Першим директором її став Я. П. Сидоренко, агрономом - В. Г. Збарський. МТС одержала 30 імпортних тракторів, але не було ще трактористів і машини довелось із станції Рубіжне тягти волами. Це викликало злісні глузування з боку недобитого куркульства. Проте труднощі успішно долалися. На заклик райкому партії та райкому комсомолу сільська молодь пішла на курси механізаторів, і вже восени 1932 року перші новоастраханські трактористи Ф. Д. Никифоренко, С. А. Полунін, А. П. Клименко, П. Т. Курочка, П. Н. Куценко виїхали в поле.
За прикладом знатної трактористки країни П. М. Ангеліної в Новій Астрахані багато дівчат сіло за кермо трактора. Комсомолка М. Прокопенко вивела свою машину в поле в 1935 році. Незабаром трудівники села пишалися трактористкою-стахановкою, яка постійно перевиконувала норми виробітку. Її подруга П. Пащенко, яка почала працювати на тракторі ще в 1934 році, також добилася високої продуктивності праці.
До початку 1941 року значно зросла технічна база машинно-тракторної станції. Тут налічувалося 112 вітчизняних тракторів, 34 комбайни, 12 молотарок. Це дало можливість підвищити рівень агротехніки, механізувати основні роботи в рільництві. В садибі МТС виросли капітальні приміщення ремонтних майстерень, електростанція. Постійно діючі курси при МТС перетворились на справжню кузню кадрів механізаторів. Вагомим став колгоспний трудодень. Завдяки зростанню матеріального добробуту, колгоспники змогли спорудити багато нових будинків.
Партійні й комсомольські організації села в передвоєнні роки провадили велику роботу по вихованню молоді в дусі патріотизму. Організовувались урочисті проводи призовників у Червону Армію, молодь оволодівала оборонними спеціальностями. Новоастраханці пишалися своїм земляком - танкістом С. Т. Дубенком, якого нагородили орденом Червоної Зірки за мужність і відвагу, виявлені в боях з японськими загарбниками на озері Хасан. У 1938 році він повернувся з армії. Це був перший орденоносець на селі. Герой-танкіст став для односельчан прикладом і в праці. Очолювана ним тракторна бригада міцно тримала першість у соціалістичному змаганні. Ім'я бригадира С. Т. Дубенка часто прикрашало районну Дошку пошани. В 1939 році жителі Нової Астрахані обрали С. Т. Дубенка депутатом Луганської обласної Ради депутатів трудящих.
Значно підвищився освітній і культурний рівень жителів села. Було майже повністю ліквідовано неписьменність. У 1937 році семирічну школу перетворено на десятирічну. На спогад про перший випуск десятикласники посадили в центрі села парк, який тепер - улюблене місце відпочинку трудящих.
Багато вихованців школи пішли вчитися далі - у вузи, військові училища. За великі заслуги у справі комуністичного виховання молоді та активну громадську діяльність кращих учителів середньої школи І. Я. Макаренка та І. П. Особова в 1939 році нагороджено медалями «За трудову відзнаку» і «За трудову доблесть».
Дедалі ширше розгорталась робота сільського клубу. В роботі драматичного, хорового і танцювального гуртків брали участь понад 700 юнаків і дівчат.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червонопопівка
- Новомикільське
- Новокраснянка
- Невське
- Михайлівка
- Макіївка
- Кудряшівка
- Єпіфанівка
- Голубівка
- Варварівка
- Булгаківка
- Боровеньки