Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В передвоєнному 1940 році з 7200 робітників металургійного заводу, що змагалися (всього на заводі працювало 9000 чоловік), 4500 були стахановцями і ударниками. Від робітників металургійного заводу не відставали трудівники коксохімічного заводу та інших підприємств міста.
З моменту пуску після консервації і до червня 1941 року металургійний завод дав країні 7,2 млн. т чавуну, 2,8 млн. т сталі, 2,7 млн. т прокату. В чорній металургії Півдня завод посідав одне з провідних місць. Його продукцію експортували в Угорщину, Голландію, Іран, США, Туреччину, Швецію, Японію та інші країни.
В роки довоєнних п'ятирічок Алчевськ дуже змінився. Урядова комісія по будуванню міст Донбасу в 1930 році запланувала спорудити нове місто на території, прилеглій до південного берега балки Довжик, з одночасним упорядкуванням старих районів.
У 1932 році в Алчевську розпочато будівництво багатоповерхових будинків, мережі культурно-побутового обслуговування, широко розгорнулася робота по впорядкуванню вулиць і площ, спорудженню водопроводу, каналізації, електроосвітлення. На місці колишньої «товкучки» виріс красивий благоустроєний парк ім. 1 Травня, з'явилися сквери біля заводоуправління металургійного заводу, головпоштамту.
В місті була лікарня на 100 ліжок і поліклініка. В лікарні і поліклініці працювало 32 лікарі і 150 працівників середнього медичного персоналу, тобто вдесятеро більше, ніж перед Великою Жовтневою соціалістичною революцією. Крім
того, функціонували дитяча консультація, протитуберкульозний диспансер. У 1937 році закінчено будівництво міської лікарні - комплексу на 200 ліжок.
Перед війною в Алчевську налічувалося близько 20 дитячих садків і ясел. Тільки в дитячих садках металургійного заводу виховувалося 475 дітей.
На базі колишнього комерційного училища в 1919 році в Алчевську відкрито профшколу підвищеного типу ім. В. Г. Короленка (нині школа № 10). У 1925 році створено фабрично-заводське училище (ФЗУ) з трирічним строком навчання, в якому навчалося близько тисячі юнаків і дівчат. У 1940 році його перетворено на ремісниче училище. В 1941 році в Алчевську функціонувало 13 шкіл - 7 середніх, 3 неповних середніх і 3 початкових, в яких навчалося понад 5 тис. дітей. Працювали вечірня школа робітничої молоді, педагогічне училище, вечірній металургійний технікум.
У місті були три кінотеатри, літній кіномайданчик, Палац культури ім. Карла Маркса, Палац піонерів, кілька клубів, працювало 17 червоних кутків, три бібліотеки: міська, партійна і металургійного заводу. У кожній квартирі було радіо.
В Алчевську створюється самодіяльний драматичний колектив, організатором і керівником якого був член КПРС з 1917 року Д. М. Долженко. Драмгуртківці- комсомольці ставили п'єси Максима Горького, водевілі А. П. Чехова, п'єси А. В. Луначарського. Спектаклі самодіяльних артистів користувалися великою популярністю в населення, з успіхом проходили театралізовані виступи «Синьої блузи». В передвоєнні роки призи на обласних оглядах художньої самодіяльності одержував хоровий колектив алчевських металургів. До Алчевська часто приїздили на гастролі трупи Ленінградського театру опери та балету, театрів Києва, Донецька, Луганська.
Газета металургійного заводу «За металл» - найстаріша в області заводська багатотиражкa. Багато сил і енергії віддала їй Н. К. Сердюк, яка працювала редактором і відповідальним секретарем редакції. З 1930 року в Алчевську почала виходити районна газета «Большевистский путь».
В різний час у місті починали свій трудовий шлях відомі діячі культури УРСР і СРСР. До революції на заводі ДЮМО працював Павло Безпощадний (літературний псевдонім російського радянського поета П. Г. Іванова). Активну участь у революційних подіях 1917 року в Алчевську брав І. О. Горош - відомий згодом як радянський письменник Гонімов. На початку 20-х років в Алчевському районі починав свою трудову діяльність молодий учитель І. С. Паторжинський - пристрасний любитель співу. Алчевський районний відділ народної освіти відрядив Паторжинського в червні 1921 року до Катеринослава в консерваторію для продовження освіти. І. С. Паторжинський став відомим співаком, народним артистом СРСР. У 1930-1931 рр.
Комунарськ
Сторінка 11 з 19
радянські органи. М. Д. Кудрявцева алчевці обрали депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання.В передвоєнному 1940 році з 7200 робітників металургійного заводу, що змагалися (всього на заводі працювало 9000 чоловік), 4500 були стахановцями і ударниками. Від робітників металургійного заводу не відставали трудівники коксохімічного заводу та інших підприємств міста.
З моменту пуску після консервації і до червня 1941 року металургійний завод дав країні 7,2 млн. т чавуну, 2,8 млн. т сталі, 2,7 млн. т прокату. В чорній металургії Півдня завод посідав одне з провідних місць. Його продукцію експортували в Угорщину, Голландію, Іран, США, Туреччину, Швецію, Японію та інші країни.
У 1932 році в Алчевську розпочато будівництво багатоповерхових будинків, мережі культурно-побутового обслуговування, широко розгорнулася робота по впорядкуванню вулиць і площ, спорудженню водопроводу, каналізації, електроосвітлення. На місці колишньої «товкучки» виріс красивий благоустроєний парк ім. 1 Травня, з'явилися сквери біля заводоуправління металургійного заводу, головпоштамту.
В місті була лікарня на 100 ліжок і поліклініка. В лікарні і поліклініці працювало 32 лікарі і 150 працівників середнього медичного персоналу, тобто вдесятеро більше, ніж перед Великою Жовтневою соціалістичною революцією. Крім
того, функціонували дитяча консультація, протитуберкульозний диспансер. У 1937 році закінчено будівництво міської лікарні - комплексу на 200 ліжок.
Перед війною в Алчевську налічувалося близько 20 дитячих садків і ясел. Тільки в дитячих садках металургійного заводу виховувалося 475 дітей.
На базі колишнього комерційного училища в 1919 році в Алчевську відкрито профшколу підвищеного типу ім. В. Г. Короленка (нині школа № 10). У 1925 році створено фабрично-заводське училище (ФЗУ) з трирічним строком навчання, в якому навчалося близько тисячі юнаків і дівчат. У 1940 році його перетворено на ремісниче училище. В 1941 році в Алчевську функціонувало 13 шкіл - 7 середніх, 3 неповних середніх і 3 початкових, в яких навчалося понад 5 тис. дітей. Працювали вечірня школа робітничої молоді, педагогічне училище, вечірній металургійний технікум.
У місті були три кінотеатри, літній кіномайданчик, Палац культури ім. Карла Маркса, Палац піонерів, кілька клубів, працювало 17 червоних кутків, три бібліотеки: міська, партійна і металургійного заводу. У кожній квартирі було радіо.
В Алчевську створюється самодіяльний драматичний колектив, організатором і керівником якого був член КПРС з 1917 року Д. М. Долженко. Драмгуртківці- комсомольці ставили п'єси Максима Горького, водевілі А. П. Чехова, п'єси А. В. Луначарського. Спектаклі самодіяльних артистів користувалися великою популярністю в населення, з успіхом проходили театралізовані виступи «Синьої блузи». В передвоєнні роки призи на обласних оглядах художньої самодіяльності одержував хоровий колектив алчевських металургів. До Алчевська часто приїздили на гастролі трупи Ленінградського театру опери та балету, театрів Києва, Донецька, Луганська.
Газета металургійного заводу «За металл» - найстаріша в області заводська багатотиражкa. Багато сил і енергії віддала їй Н. К. Сердюк, яка працювала редактором і відповідальним секретарем редакції. З 1930 року в Алчевську почала виходити районна газета «Большевистский путь».
В різний час у місті починали свій трудовий шлях відомі діячі культури УРСР і СРСР. До революції на заводі ДЮМО працював Павло Безпощадний (літературний псевдонім російського радянського поета П. Г. Іванова). Активну участь у революційних подіях 1917 року в Алчевську брав І. О. Горош - відомий згодом як радянський письменник Гонімов. На початку 20-х років в Алчевському районі починав свою трудову діяльність молодий учитель І. С. Паторжинський - пристрасний любитель співу. Алчевський районний відділ народної освіти відрядив Паторжинського в червні 1921 року до Катеринослава в консерваторію для продовження освіти. І. С. Паторжинський став відомим співаком, народним артистом СРСР. У 1930-1931 рр.