Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Успішно відбудовувалося також і інше велике підприємство міста - коксохімічний завод. До 1 травня 1944 року будівельники і трудівники заводу закінчили відбудову потужної коксової батареї № 3. В серпні 1944 року повністю було відбудовано коксову батарею № 2, вуглефабрику, парокотельні, машинно-конденсаційний цех та інші виробничі об'єкти.
Відбудовували житлові будинки, лікарні, школи, дитячі, культурні та інші установи. До 1945 року було відбудовано близько З0 тис. кв. метрів житлової площі. Значних успіхів домігся колектив тресту «Ворошиловськбуд». У вересні 1944 року тресту було присуджено перехідний Червоний прапор ВЦРПС і Наркомбуду, вручено премію.
Переможне закінчення Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. надихнуло населення міста на нові трудові подвиги. Чудову трудову перемогу одержали трудящі коксохімічного заводу в 1945 році: колектив третьої коксової батареї вийшов на третє місце в змаганні серед коксохіміків країни.
В травні 1946 року комунарці урочисто відзначили 50-річчя з дня заснування металургійного заводу. Завод нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінили самовіддану працю робітників, інженерно-технічних працівників, нагородивши багатьох з них орденами і медалями. Ордена Леніна удостоєно директора заводу П. А. Гмирю, майстра ковальського цеху Й. Д. Тельнова, майстра доменного цеху І. О. Савченка. Серед нагороджених орденом Трудового Червоного Прапора були перший секретар міськкому КП(б) України П. С. Лактіонов, головний інженер заводу Л. Д. Юпко, зварювальник П. Є. Калашников.
Самовіддано працювали комунарці в роки четвертої п'ятирічки. Підприємства міста реконструювалися на базі найновіших досягнень науки і техніки. Широкого
розмаху набуло будівництво житла, шкіл, лікарень, культурно-побутових об'єктів. За роки четвертої п'ятирічки було збудовано 63 000 кв. метрів житлової площі.
В п'ятій п'ятирічці на металургійному заводі один за одним ставали до ладу нові великі промислові об'єкти: середньолистовий і товстолистовий прокатні стани, потужна доменна піч № 3, нові мартенівські печі, блюмінг-слябінг.
1955-1958 роки були для металургів Комунарська знаменними тим, що їм припала честь першими в країні освоювати дві найбільші в Європі мартенівські печі. В ці роки стали до ладу 1350-кубові домни, листопрокатний стан «2800».
Великих успіхів добилися і колективи інших підприємств Комунарська.
У наполегливій праці й навчанні на кожному підприємстві міста формувалися і виросли колективи висококваліфікованих робітників та інженерно-технічних працівників. За видатні трудові досягнення орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено муляра С. І. Журавльова і бригадира монтажників К. О. Прошака.
Понад 20 років працював на заводі М. І. Фомін. Він пройшов шлях від різнороба до майстра сталеваріння високого класу, став справжнім хазяїном мартена. За роки роботи на заводі він власними руками виплавив півмільйона тонн сталі! Це вдвоє більше, ніж виробив Алчевський завод у 1913 році.
Тепер М. І. Фомін - пенсіонер, але його учні продовжують славні трудові традиції. Імена сталеварів В. Плугаря, О. Захарова, П. Петрушева, І. Назаренка відомі всій Україні. Тих, хто вчився майстерності у М. І. Фоміна, можна зустріти і на Криворізькому металургійному заводі ім. В. І. Леніна, і на Магнітці, на Орсько-Халилівському комбінаті, і на інших підприємствах країни.
Чудові зразки високопродуктивної праці показували бригадир будівельної бригади І. Є. Радецький, майстер прокатного стану В. Ф. Ступаков, майстер доменної печі М. І. Гриценко, сталевар М. І. Фомін. У 1958 році їм присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Цього високого звання тоді ж було удостоєно директора металургійного заводу П. А. Гмирю. З 1937 року він керував заводом. Не раз обирався членом ЦК КП України, депутатом
Комунарськ
Сторінка 14 з 19
Вже в 1944 році відбудовано доменну піч № 5, дві мартенівські печі - п'яту і четверту, багато цехів заводу. В цьому ж році у Всесоюзному соціалістичному змаганні металургів країни колектив Ко- мунарського металургійного заводу посів третє місце. Відбудовували житлові будинки, лікарні, школи, дитячі, культурні та інші установи. До 1945 року було відбудовано близько З0 тис. кв. метрів житлової площі. Значних успіхів домігся колектив тресту «Ворошиловськбуд». У вересні 1944 року тресту було присуджено перехідний Червоний прапор ВЦРПС і Наркомбуду, вручено премію.
Переможне закінчення Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. надихнуло населення міста на нові трудові подвиги. Чудову трудову перемогу одержали трудящі коксохімічного заводу в 1945 році: колектив третьої коксової батареї вийшов на третє місце в змаганні серед коксохіміків країни.
В травні 1946 року комунарці урочисто відзначили 50-річчя з дня заснування металургійного заводу. Завод нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінили самовіддану працю робітників, інженерно-технічних працівників, нагородивши багатьох з них орденами і медалями. Ордена Леніна удостоєно директора заводу П. А. Гмирю, майстра ковальського цеху Й. Д. Тельнова, майстра доменного цеху І. О. Савченка. Серед нагороджених орденом Трудового Червоного Прапора були перший секретар міськкому КП(б) України П. С. Лактіонов, головний інженер заводу Л. Д. Юпко, зварювальник П. Є. Калашников.
Самовіддано працювали комунарці в роки четвертої п'ятирічки. Підприємства міста реконструювалися на базі найновіших досягнень науки і техніки. Широкого
розмаху набуло будівництво житла, шкіл, лікарень, культурно-побутових об'єктів. За роки четвертої п'ятирічки було збудовано 63 000 кв. метрів житлової площі.
В п'ятій п'ятирічці на металургійному заводі один за одним ставали до ладу нові великі промислові об'єкти: середньолистовий і товстолистовий прокатні стани, потужна доменна піч № 3, нові мартенівські печі, блюмінг-слябінг.
1955-1958 роки були для металургів Комунарська знаменними тим, що їм припала честь першими в країні освоювати дві найбільші в Європі мартенівські печі. В ці роки стали до ладу 1350-кубові домни, листопрокатний стан «2800».
Великих успіхів добилися і колективи інших підприємств Комунарська.
У наполегливій праці й навчанні на кожному підприємстві міста формувалися і виросли колективи висококваліфікованих робітників та інженерно-технічних працівників. За видатні трудові досягнення орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено муляра С. І. Журавльова і бригадира монтажників К. О. Прошака.
Понад 20 років працював на заводі М. І. Фомін. Він пройшов шлях від різнороба до майстра сталеваріння високого класу, став справжнім хазяїном мартена. За роки роботи на заводі він власними руками виплавив півмільйона тонн сталі! Це вдвоє більше, ніж виробив Алчевський завод у 1913 році.
Тепер М. І. Фомін - пенсіонер, але його учні продовжують славні трудові традиції. Імена сталеварів В. Плугаря, О. Захарова, П. Петрушева, І. Назаренка відомі всій Україні. Тих, хто вчився майстерності у М. І. Фоміна, можна зустріти і на Криворізькому металургійному заводі ім. В. І. Леніна, і на Магнітці, на Орсько-Халилівському комбінаті, і на інших підприємствах країни.
Чудові зразки високопродуктивної праці показували бригадир будівельної бригади І. Є. Радецький, майстер прокатного стану В. Ф. Ступаков, майстер доменної печі М. І. Гриценко, сталевар М. І. Фомін. У 1958 році їм присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Цього високого звання тоді ж було удостоєно директора металургійного заводу П. А. Гмирю. З 1937 року він керував заводом. Не раз обирався членом ЦК КП України, депутатом