Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Стан «600» було оголошено Всесоюзною ударною комсомольською будовою. Його спорудили за рекордно стислий строк - 13 місяців. Споруда нового стану протяглася майже на кілометр, а ширина її досягає 100 метрів.
У будівництві стану брали участь усі трудящі міста. Велику допомогу будівельникам Комунарська подала обласна парторганізація, яка направила на будівництво висококваліфікованих робітників і спеціалістів інших міст та районів області.
В дні будівництва масовий трудовий героїзм був звичайним явищем. Зразок свідомого ставлення до праці показали комсомольсько-молодіжні бригади Героя
Соціалістичної Праці П. П. Стороженка, Д. І. Лісняка, Г. І. Бондаренка та багато інших. 150 будівельників було нагороджено орденами і медалями Союзу РСР.
Метал з маркою КМЗ (Комунарський металургійний завод) пішов на багато новобудов Радянської країни. Він використовувався при спорудженні мостів у Москві, київського метрополітену, газопроводу Ставрополь-Москва, гідроелектростанцій, морських суден, сільськогосподарських машин тощо. Продукцію підприємств міста вивозять у братні соціалістичні країни, а також в Індію, Аргентіну, Ісландію та багато інших країн.
На базі Комунарського металургійного заводу, обладнаного найновішою технікою, проводилась виробнича підготовка кадрів для Череповецького і Криворізького металургійних заводів. Тут вчаться сталевари з країн соціалізму і молодих держав, що визволилися. Металурги Комунарська діляться своїм багатим досвідом з трудящими зарубіжних країн. Цілий рік сталевар О. О. П'яних з групою радянських спеціалістів працював на Бхілайському металургійному комбінаті в Індії. В жовтні 1963 року знатний металург О. І. Луговський на комбінаті Дунауйвароша (Угорська Народна Республіка) спільно із сталеваром Тесариком Ласло в рекордні строки провели плавку сталі, назвавши її плавкою дружби. Директор комбінату Імре Заводі, робітники і керівники дали високу оцінку майстерності О. І. Луговського і висловили побажання докладніше ознайомитися з досвідом комунарських металургів. У наступні роки угорські друзі не раз бували в Комунарську. Свій досвід і знання передавали металургам Болгарії майстер швидкісних плавок В. Ф. Корзинкін, інженер О. П. Криловський та інші трудівники Комунарська.
За роки Радянської влади поряд з металургійним заводом у Комунарську виріс найбільший на Україні коксохімічний завод. Він дає не тільки кокс для доменних печей, але й постачає добрива для сільського господарства. В післявоєнні роки в місті стали до ладу також заводи будівельних конструкцій, залізобетонних виробів, деревообробний, асфальтово-бетонний, домобудівний комбінати.
Велику увагу трудящі міста приділяють перетворенню в життя рішень Вересневого (1965 р.) пленуму ЦК КПРС. Металурги Комунарська перші на Луганщині виступили з цінною ініціативою впровадити у виробництво наукову організацію праці (НОП). Цей почин знайшов широку підтримку на підприємствах області. Трудящі Комунарська разом з усім радянським народом самовіддано працюють, здійснюючи історичні рішення XXIII з'їзду КПРС.
Металурги, коксохіміки, будівельники, всі трудівники міста беруть активну участь у загальнонародній справі піднесення сільського господарства. Вони підтримують тісний зв'язок з колгоспниками і працівниками радгоспів Біловодського району, подають їм допомогу в обладнанні зрошувальних систем, доїльних установок, кормокухонь. У колгоспних і радгоспних клубах регулярно виступають колективи художньої самодіяльності підприємств міста.
Трудівники Комунарська пишаються своїм містом. На місці колись брудного, задимленого селища, в якому не було ні водопроводу, ні каналізації, ні брукованих
вулиць, де в сирих і темних бараках тулилися сім'ї робітників, не маючи елементарних умов для життя і відпочинку, виріс один з упорядкованих, культурних центрів Донбасу. По суті, за післявоєнні роки Комунарськ збудовано заново.
Комунарськ
Сторінка 16 з 19
В 1966 році на Комунарському металургійному заводі здано в експлуатацію великосортний стан «600». Цей унікальний стан за потужністю посідає перше місце в Європі, а за швидкістю прокатування - перше місце в світі.Стан «600» було оголошено Всесоюзною ударною комсомольською будовою. Його спорудили за рекордно стислий строк - 13 місяців. Споруда нового стану протяглася майже на кілометр, а ширина її досягає 100 метрів.
У будівництві стану брали участь усі трудящі міста. Велику допомогу будівельникам Комунарська подала обласна парторганізація, яка направила на будівництво висококваліфікованих робітників і спеціалістів інших міст та районів області.
Соціалістичної Праці П. П. Стороженка, Д. І. Лісняка, Г. І. Бондаренка та багато інших. 150 будівельників було нагороджено орденами і медалями Союзу РСР.
Метал з маркою КМЗ (Комунарський металургійний завод) пішов на багато новобудов Радянської країни. Він використовувався при спорудженні мостів у Москві, київського метрополітену, газопроводу Ставрополь-Москва, гідроелектростанцій, морських суден, сільськогосподарських машин тощо. Продукцію підприємств міста вивозять у братні соціалістичні країни, а також в Індію, Аргентіну, Ісландію та багато інших країн.
На базі Комунарського металургійного заводу, обладнаного найновішою технікою, проводилась виробнича підготовка кадрів для Череповецького і Криворізького металургійних заводів. Тут вчаться сталевари з країн соціалізму і молодих держав, що визволилися. Металурги Комунарська діляться своїм багатим досвідом з трудящими зарубіжних країн. Цілий рік сталевар О. О. П'яних з групою радянських спеціалістів працював на Бхілайському металургійному комбінаті в Індії. В жовтні 1963 року знатний металург О. І. Луговський на комбінаті Дунауйвароша (Угорська Народна Республіка) спільно із сталеваром Тесариком Ласло в рекордні строки провели плавку сталі, назвавши її плавкою дружби. Директор комбінату Імре Заводі, робітники і керівники дали високу оцінку майстерності О. І. Луговського і висловили побажання докладніше ознайомитися з досвідом комунарських металургів. У наступні роки угорські друзі не раз бували в Комунарську. Свій досвід і знання передавали металургам Болгарії майстер швидкісних плавок В. Ф. Корзинкін, інженер О. П. Криловський та інші трудівники Комунарська.
За роки Радянської влади поряд з металургійним заводом у Комунарську виріс найбільший на Україні коксохімічний завод. Він дає не тільки кокс для доменних печей, але й постачає добрива для сільського господарства. В післявоєнні роки в місті стали до ладу також заводи будівельних конструкцій, залізобетонних виробів, деревообробний, асфальтово-бетонний, домобудівний комбінати.
Велику увагу трудящі міста приділяють перетворенню в життя рішень Вересневого (1965 р.) пленуму ЦК КПРС. Металурги Комунарська перші на Луганщині виступили з цінною ініціативою впровадити у виробництво наукову організацію праці (НОП). Цей почин знайшов широку підтримку на підприємствах області. Трудящі Комунарська разом з усім радянським народом самовіддано працюють, здійснюючи історичні рішення XXIII з'їзду КПРС.
Металурги, коксохіміки, будівельники, всі трудівники міста беруть активну участь у загальнонародній справі піднесення сільського господарства. Вони підтримують тісний зв'язок з колгоспниками і працівниками радгоспів Біловодського району, подають їм допомогу в обладнанні зрошувальних систем, доїльних установок, кормокухонь. У колгоспних і радгоспних клубах регулярно виступають колективи художньої самодіяльності підприємств міста.
Трудівники Комунарська пишаються своїм містом. На місці колись брудного, задимленого селища, в якому не було ні водопроводу, ні каналізації, ні брукованих
вулиць, де в сирих і темних бараках тулилися сім'ї робітників, не маючи елементарних умов для життя і відпочинку, виріс один з упорядкованих, культурних центрів Донбасу. По суті, за післявоєнні роки Комунарськ збудовано заново.