Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З першого дня Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. трудящі міста, як і всі радянські люди, піднялись на заклик Комуністичної партії і Радянського уряду на захист своєї Батьківщини. Було створено два полки народного ополчення; до міського військкомату весь час надходили заяви від патріотів - жителів міста з проханням відправити їх на фронт добровольцями. Робітник мартенівського цеху металургійного заводу, учасник громадянської війни, молодший командир запасу І. А. Пінчук писав: «Прошу прийняти мене в ряди Робітничо-Селянської Червоної Армії добровольцем. Я, не шкодуючи життя, піду громити німецьких фашистів». У заяві робітника металургійного заводу Н. Ядалова говорилося:
«Хоч я і молодий член ЛКСМУ, але почуття патріотизму в мене великі. Зобов'язуюсь воювати з фашистськими ордами, як і належить більшовикам».
Трудівники міста, ставши солдатами, героїчно билися на фронтах і багато з них віддало своє життя в ім'я свободи і щастя радянських людей. Посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу мужньому захиснику Севастополя 20-річному комунарцю П. М. Липовенку. Ім'ям героя-комсомольця названа одна з вулиць міста Комунарська, встановлено меморіальну дошку на будинку школи, де вчився П. М. Липовенко. Часто до матері героя В. А. Липовенко приходять піонери і комсомольці, щоб віддати данину поваги беззавітній мужності земляка.
Комунарці з любов'ю і вдячністю ставляться до славних захисників Батьківщини. На металургійному заводі працює оператором у листопрокатному цеху № 2 Герой Радянського Союзу комуніст І. С. Депутатов, а повний кавалер ордена Слави старший сержант В. М. Кривоногов - шофером автобази. В місті живе учасник боїв за визволення Луганщини Почесний громадянин Комунарська полковник запасу Д. І. Малков. На бойових традиціях героїв виховується молоде покоління.
Великий вклад у перемогу над фашистською Німеччиною внесли трудівники міста. Замість чоловіків, які пішли зі зброєю в руках захищати Батьківщину, на підприємства прийшли жінки, пенсіонери і підлітки, які разом з кадровими робітниками показували зразки самовідданої праці.
Металургійний завод давав чавун, прокат, якісну сталь, необхідну для виробництва бойової техніки, зброї та боєприпасів. Ще перед війною випуск спеціальних якісних сталей на заводі досяг 85 проц. загального виробництва сталі. У винятково стислі строки в майстернях заводу було організовано виробництво безпосередньо воєнної продукції. Партійна організація підняла весь колектив металургів на виконання і перевиконання виробничих завдань. Уже наприкінці червня 1941 року мартенівський цех давав щодня сталі на 15-20 проц. більше, ніж до війни.
10 жовтня 1941 року фашистські літаки скинули перші бомби на місто. Повітряним нападом ворог сподівався розладнати роботу промислових підприємств і, насамперед, металургійного заводу. Проте, незважаючи на бомбардування, трудівники міста виконували воєнні замовлення. Щодня за місцем призначення відправлялися ешелони з готовою продукцією.
Фронт наближався до Донбасу. Перед партійною організацією міста постало складне і важке завдання евакуювати жителів і найважливіші промислові підприємства у східні райони країни. В жовтні 1941 року було проведено першу евакуацію.
В грудні 1941 року лінія фронту пролягала за 20-30 км від міста. Трудівники міста самовіддано працювали у тяжких умовах прифронтової смуги. Після робочої зміни йшли на будівництво оборонних споруд, брали участь у бойових операціях.
Героїчними ділами в перші місяці війни відзначився винищувальний батальйон, створений з трудящих Алчевська під командуванням Білоуса. Група бійців цього батальйону на чолі з Синяєвим 22 грудня 1941 року відправилася в розвідку в село Комишуваху, окуповане вже гітлерівцями. Розвідники в рукопашному бою знищили 8 і взяли в полон 7 фашистів. Повертаючись з операції, вони виявили гітлерівців, що засіли в приміщенні школи. Бійці знищили 45 фашистських солдатів і багато поранили. У
Комунарськ
Сторінка 12 з 19
відповідальним секретарем багатотиражки Алчевського металургійного заводу працював О. О. Авдєєнко, відомий радянський письменник. У З0 - на початку 40-х років частими гостями міського літературного об'єднання були українські письменники А. В. Головко, М. Ф. Чернявський, письменник і літературний критик А. В. Клоччя. «Хоч я і молодий член ЛКСМУ, але почуття патріотизму в мене великі. Зобов'язуюсь воювати з фашистськими ордами, як і належить більшовикам».
Трудівники міста, ставши солдатами, героїчно билися на фронтах і багато з них віддало своє життя в ім'я свободи і щастя радянських людей. Посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу мужньому захиснику Севастополя 20-річному комунарцю П. М. Липовенку. Ім'ям героя-комсомольця названа одна з вулиць міста Комунарська, встановлено меморіальну дошку на будинку школи, де вчився П. М. Липовенко. Часто до матері героя В. А. Липовенко приходять піонери і комсомольці, щоб віддати данину поваги беззавітній мужності земляка.
Комунарці з любов'ю і вдячністю ставляться до славних захисників Батьківщини. На металургійному заводі працює оператором у листопрокатному цеху № 2 Герой Радянського Союзу комуніст І. С. Депутатов, а повний кавалер ордена Слави старший сержант В. М. Кривоногов - шофером автобази. В місті живе учасник боїв за визволення Луганщини Почесний громадянин Комунарська полковник запасу Д. І. Малков. На бойових традиціях героїв виховується молоде покоління.
Великий вклад у перемогу над фашистською Німеччиною внесли трудівники міста. Замість чоловіків, які пішли зі зброєю в руках захищати Батьківщину, на підприємства прийшли жінки, пенсіонери і підлітки, які разом з кадровими робітниками показували зразки самовідданої праці.
Металургійний завод давав чавун, прокат, якісну сталь, необхідну для виробництва бойової техніки, зброї та боєприпасів. Ще перед війною випуск спеціальних якісних сталей на заводі досяг 85 проц. загального виробництва сталі. У винятково стислі строки в майстернях заводу було організовано виробництво безпосередньо воєнної продукції. Партійна організація підняла весь колектив металургів на виконання і перевиконання виробничих завдань. Уже наприкінці червня 1941 року мартенівський цех давав щодня сталі на 15-20 проц. більше, ніж до війни.
10 жовтня 1941 року фашистські літаки скинули перші бомби на місто. Повітряним нападом ворог сподівався розладнати роботу промислових підприємств і, насамперед, металургійного заводу. Проте, незважаючи на бомбардування, трудівники міста виконували воєнні замовлення. Щодня за місцем призначення відправлялися ешелони з готовою продукцією.
Фронт наближався до Донбасу. Перед партійною організацією міста постало складне і важке завдання евакуювати жителів і найважливіші промислові підприємства у східні райони країни. В жовтні 1941 року було проведено першу евакуацію.
В грудні 1941 року лінія фронту пролягала за 20-30 км від міста. Трудівники міста самовіддано працювали у тяжких умовах прифронтової смуги. Після робочої зміни йшли на будівництво оборонних споруд, брали участь у бойових операціях.
Героїчними ділами в перші місяці війни відзначився винищувальний батальйон, створений з трудящих Алчевська під командуванням Білоуса. Група бійців цього батальйону на чолі з Синяєвим 22 грудня 1941 року відправилася в розвідку в село Комишуваху, окуповане вже гітлерівцями. Розвідники в рукопашному бою знищили 8 і взяли в полон 7 фашистів. Повертаючись з операції, вони виявили гітлерівців, що засіли в приміщенні школи. Бійці знищили 45 фашистських солдатів і багато поранили. У