Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Свій гідний вклад у реконструкцію заводу внесли комсомольці Луганщини. ЦК комсомолу України оголосив об'єкти, на яких працювали молоді робітники, ударними-комсомольськими. На честь їхнього трудового подвигу два потужні агрегати - доменна піч № 5 і мартенівська піч № 10 - названо «Луганськими-комсомольськими».
З року в рік кращало і впорядковувалось місто. Там, де ще недавно був голий степ, з'явилися квартали нових прямих і широких вулиць. Тільки за чотири роки (1954-1957 рр.) У Комунарську виросло 25 вулиць і серед них: Київська, Волгоградська, Московська, Бєлінського, Суворова. За цей час здано в експлуатацію 187 тис. кв. метрів житла. Близько 8 тис. сімей трудящих відсвяткували новосілля. Гордістю комунарців став проспект В. І. Леніна - широка асфальтована магістраль з багатоповерховими будинками.
З великим натхненням зустріли трудящі міста рішення XXI з'їзду КПРС, у роботі якого від міської партійної організації брав участь Герой Соціалістичної Праці М. І. Гриценко. Партійні, профспілкові та комсомольські організації, всі трудівники міста широко обговорили завдання семирічного плану, намітили конкретні шляхи своєї участі в боротьбі за створення матеріально-технічної бази комунізму.
Одним з дійових засобів боротьби за виконання семирічки стало масове змагання за комуністичне ставлення до праці. Наприкінці 1958 року на підприємствах міста за звання колективів комуністичної праці змагалося 70 бригад і змін, а через рік - 336 бригад, або 5785 чоловік.
На металургійному заводі успішно впроваджувалися прогресивні методи відновлювання і виготовлення деталей металургійного устаткування способом автоматичної наплавки. Над цією проблемою металурги працювали спільно з ученими інституту ім. Патона. Великий економічний ефект дає наплавна бронзи на сталеву основу деталей, що раніш виготовлялися суцільнолитими. Завод у 1961 році одержав другу премію на Виставці досягнень народного господарства СРСР за успіхи в галузі наплавки.
На кожному підприємстві зростали ряди передовиків, які показували зразок комуністичного ставлення до праці. Право називатися колективом комуністичної праці завоювали колективи 6 цехів, двох доменних печей і 147 бригад. Одним з них стала бригада сталевара мартенівської печі № 4 О. І. Луговського, депутата Верховної Ради УРСР. Цей колектив не раз домагався рекордних швидкісних плавок. За роки семирічки комуніст О. І. Луговський із своїми товаришами виплавив близько 20 тис. т надпланової сталі. Всі сталевари бригади вчаться, підвищують свої загальноосвітні і технічні знання. За досягнуті успіхи у виконанні завдань семирічки О. І. Луговському в березні 1966 року присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Понад 200 металургів нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Ордена Леніна удостоєно апаратника коксохімічного заводу О. М. Долгополова, старшого оператора металургійного заводу О. К. Зайцева, сталевара І. В. Зеленського, першого секретаря міського комітету КП України О. П. Пастушенка, газівника доменного цеху, делегата XXIII з'їзду КП України Г. О. Максюченка та інших.
Яскравим показником підвищення творчої активності трудящих Комунарська є збільшення кількості раціоналізаторських пропозицій. Тільки на металургійному заводі - близько 1500 раціоналізаторів.
Постійне піклування Комуністичної партії, Радянського уряду, самовіддана праця робітників, інженерно-технічних працівників і службовців дали чудові наслідки. Підприємства міста успішно виконали семирічні завдання. Колектив коксохімічного заводу ще в 1963 році досяг рівня продуктивності праці, запланованого на 1965 рік. Трудівники заводу будівельних конструкцій майже на півтора року раніш строку завершили семирічку.
Про зростання промисловості Комунарська красномовно свідчать такі дані: виробництво чавуну в 1965 році зросло в порівнянні з 1950 роком майже вчетверо, сталі - більш як у 15 раз, прокату - в 21, електроенергії - в З0 раз.
Збільшився випуск будівельних матеріалів, предметів народного споживання та іншої продукції.
Комунарськ
Сторінка 15 з 19
Верховної Ради Української РСР, обласної і міської Рад депутатів трудящих, членом обкому, міськкому і бюро міськкому партії. П. А. Гмиря - Почесний громадянин Комунарська.Свій гідний вклад у реконструкцію заводу внесли комсомольці Луганщини. ЦК комсомолу України оголосив об'єкти, на яких працювали молоді робітники, ударними-комсомольськими. На честь їхнього трудового подвигу два потужні агрегати - доменна піч № 5 і мартенівська піч № 10 - названо «Луганськими-комсомольськими».
З великим натхненням зустріли трудящі міста рішення XXI з'їзду КПРС, у роботі якого від міської партійної організації брав участь Герой Соціалістичної Праці М. І. Гриценко. Партійні, профспілкові та комсомольські організації, всі трудівники міста широко обговорили завдання семирічного плану, намітили конкретні шляхи своєї участі в боротьбі за створення матеріально-технічної бази комунізму.
Одним з дійових засобів боротьби за виконання семирічки стало масове змагання за комуністичне ставлення до праці. Наприкінці 1958 року на підприємствах міста за звання колективів комуністичної праці змагалося 70 бригад і змін, а через рік - 336 бригад, або 5785 чоловік.
На металургійному заводі успішно впроваджувалися прогресивні методи відновлювання і виготовлення деталей металургійного устаткування способом автоматичної наплавки. Над цією проблемою металурги працювали спільно з ученими інституту ім. Патона. Великий економічний ефект дає наплавна бронзи на сталеву основу деталей, що раніш виготовлялися суцільнолитими. Завод у 1961 році одержав другу премію на Виставці досягнень народного господарства СРСР за успіхи в галузі наплавки.
На кожному підприємстві зростали ряди передовиків, які показували зразок комуністичного ставлення до праці. Право називатися колективом комуністичної праці завоювали колективи 6 цехів, двох доменних печей і 147 бригад. Одним з них стала бригада сталевара мартенівської печі № 4 О. І. Луговського, депутата Верховної Ради УРСР. Цей колектив не раз домагався рекордних швидкісних плавок. За роки семирічки комуніст О. І. Луговський із своїми товаришами виплавив близько 20 тис. т надпланової сталі. Всі сталевари бригади вчаться, підвищують свої загальноосвітні і технічні знання. За досягнуті успіхи у виконанні завдань семирічки О. І. Луговському в березні 1966 року присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Понад 200 металургів нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Ордена Леніна удостоєно апаратника коксохімічного заводу О. М. Долгополова, старшого оператора металургійного заводу О. К. Зайцева, сталевара І. В. Зеленського, першого секретаря міського комітету КП України О. П. Пастушенка, газівника доменного цеху, делегата XXIII з'їзду КП України Г. О. Максюченка та інших.
Яскравим показником підвищення творчої активності трудящих Комунарська є збільшення кількості раціоналізаторських пропозицій. Тільки на металургійному заводі - близько 1500 раціоналізаторів.
Постійне піклування Комуністичної партії, Радянського уряду, самовіддана праця робітників, інженерно-технічних працівників і службовців дали чудові наслідки. Підприємства міста успішно виконали семирічні завдання. Колектив коксохімічного заводу ще в 1963 році досяг рівня продуктивності праці, запланованого на 1965 рік. Трудівники заводу будівельних конструкцій майже на півтора року раніш строку завершили семирічку.
Про зростання промисловості Комунарська красномовно свідчать такі дані: виробництво чавуну в 1965 році зросло в порівнянні з 1950 роком майже вчетверо, сталі - більш як у 15 раз, прокату - в 21, електроенергії - в З0 раз.
Збільшився випуск будівельних матеріалів, предметів народного споживання та іншої продукції.