Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Наприкінці червня і на початку липня 1942 року проведено другу евакуацію жителів і підприємств міста.
12 липня 1942 року місто окупували німецько-фашистські війська. 14 місяців загарбники чинили жахливі злодіяння. Гітлерівці розстрілювали мирних жителів і військовополонених, виганяли радянських людей у неволю. Окупанти вивезли з Комунарська на каторжні роботи до Німеччини 1231 чоловіка. В місті встановлено жорстокий режим. Особливо посилилися звірства фашистів після їхньої поразки на Волзі в
лютому 1943 року. Тисячі людей було розстріляно і скинуто в шурфи шахт. Тільки біля стовбура шахти № 3 німецькі кати знищили 1100 чоловік.
Однак, незважаючи на фашистські звірства, радянські люди не скорилися. На околицях міста активно діяли підпільники. У поширюваних листівках розповідалася правда про становище на фронтах, про те, що наближається час визволення. Патріоти закликали населення до ще активнішої боротьби проти окупантів.
Безстрашними народними месниками проявили себе бійці партизанського загону Алчевського району, яким командував А. Пискунов. Вони подавали допомогу Радянським військам, провадили розвідку в тилу у фашистів, висаджували у повітря ворожі ешелони. Так, у лютому 1943 року партизани на чолі з А. Пискуновим на роз'їзді Комендантському пустили під укіс військовий ешелон з живою силою і технікою гітлерівців, призначений для боротьби з 8-м кавалерійським корпусом під командуванням генерал-майора М. Борисова, який діяв у тилу фашистів. Партизани в цьому районі зруйнували п'ять кілометрів залізничної колії. У липні 1943 року загін А. Пискунова, оточений переважаючими силами гітлерівців в одній із шахт, майже повністю загинув у нерівному бою з фашистами.
Відступаючи під натиском Радянської Армії, в ніч на 1 вересня 1943 року фашистські недолюдки вчинили жахливе злодіяння: вивели з тюрми гестапо 83 чоловіки, кинули їх у яму і живими спалили. Серед спалених були учасники підпілля О. Д. Копанєв, член партії з 1917 року, борець за владу Рад у Луганську, старий потомствений шахтар І. П. Ковальов, комсомолки Наташа Ігнатова і Дуся Волошина, робітники заводу С. В. Чеканов, І. Й. Скомороха та інші.
2 вересня 1943 року доблесні воїни Південно-Західного фронту 315-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника Д. С. Куропатенка визволили місто від німецько-фашистських окупантів. Перед очима воїнів Радянської Армії постала картина зруйнованого міста: руїни заводів і згарища житлових кварталів. Матеріальна шкода, що її завдали Комунарську окупанти, становила 522 млн. 627 тис. карбованців.
Комунарці свято шанують пам'ять героїв, які загинули в боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини. В місті є п'ять братських могил, де поховано понад 1400 мужніх захисників Вітчизни. На могилах завжди букети квітів. У сквері «Піонерів» на братській могилі споруджено пам'ятник Слави. Тут горить вічний вогонь - знак глибокої вдячності тим, про кого світла пам'ять назавжди збережеться в серцях радянських людей.
У 1965 році на честь 20-річчя розгрому фашистської Німеччини в місті споруджено обеліск Перемоги.
Відбудовні роботи в Комунарську почалися відразу ж після його визволення. Постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 21 серпня 1943 року «Про необхідні заходи по відбудові народного господарства в районах, визволених від німецької окупації» стала програмою дій трудящих.
Роботу по відбудові очолили міський комітет КП України і міська Рада депутатів трудящих. Велику увагу приділено розстановці партійних сил, піклуванню про виробництво будівельних матеріалів з місцевої сировини.
Вся країна допомагала відбудовувати Комунарський металургійний завод. Славно працювала тут
молодь, що приїхала з північних районів Луганщини, Полтавської, Сумської, Харківської, Чернігівської, Київської та інших областей. Великий вклад внесли трудящі Челябінська. Спеціальний будівельно-монтажний загін направили вони в листопаді 1943 року на відбудову металургійного заводу.
Комунарськ
Сторінка 13 з 19
фронтовій газеті Південного фронту «Во славу Родини» було вміщено статтю про героїчний подвиг групи Синяєва під назвою «Сміливий напад розвідників». Винищувальний батальйон міста Алчевська брав також участь у фронтових боях. В одному з боїв бійці захопили у ворога протитанкову гармату, станковий кулемет, багато снарядів, гранат і патронів.Наприкінці червня і на початку липня 1942 року проведено другу евакуацію жителів і підприємств міста.
лютому 1943 року. Тисячі людей було розстріляно і скинуто в шурфи шахт. Тільки біля стовбура шахти № 3 німецькі кати знищили 1100 чоловік.
Однак, незважаючи на фашистські звірства, радянські люди не скорилися. На околицях міста активно діяли підпільники. У поширюваних листівках розповідалася правда про становище на фронтах, про те, що наближається час визволення. Патріоти закликали населення до ще активнішої боротьби проти окупантів.
Безстрашними народними месниками проявили себе бійці партизанського загону Алчевського району, яким командував А. Пискунов. Вони подавали допомогу Радянським військам, провадили розвідку в тилу у фашистів, висаджували у повітря ворожі ешелони. Так, у лютому 1943 року партизани на чолі з А. Пискуновим на роз'їзді Комендантському пустили під укіс військовий ешелон з живою силою і технікою гітлерівців, призначений для боротьби з 8-м кавалерійським корпусом під командуванням генерал-майора М. Борисова, який діяв у тилу фашистів. Партизани в цьому районі зруйнували п'ять кілометрів залізничної колії. У липні 1943 року загін А. Пискунова, оточений переважаючими силами гітлерівців в одній із шахт, майже повністю загинув у нерівному бою з фашистами.
Відступаючи під натиском Радянської Армії, в ніч на 1 вересня 1943 року фашистські недолюдки вчинили жахливе злодіяння: вивели з тюрми гестапо 83 чоловіки, кинули їх у яму і живими спалили. Серед спалених були учасники підпілля О. Д. Копанєв, член партії з 1917 року, борець за владу Рад у Луганську, старий потомствений шахтар І. П. Ковальов, комсомолки Наташа Ігнатова і Дуся Волошина, робітники заводу С. В. Чеканов, І. Й. Скомороха та інші.
2 вересня 1943 року доблесні воїни Південно-Західного фронту 315-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника Д. С. Куропатенка визволили місто від німецько-фашистських окупантів. Перед очима воїнів Радянської Армії постала картина зруйнованого міста: руїни заводів і згарища житлових кварталів. Матеріальна шкода, що її завдали Комунарську окупанти, становила 522 млн. 627 тис. карбованців.
Комунарці свято шанують пам'ять героїв, які загинули в боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини. В місті є п'ять братських могил, де поховано понад 1400 мужніх захисників Вітчизни. На могилах завжди букети квітів. У сквері «Піонерів» на братській могилі споруджено пам'ятник Слави. Тут горить вічний вогонь - знак глибокої вдячності тим, про кого світла пам'ять назавжди збережеться в серцях радянських людей.
У 1965 році на честь 20-річчя розгрому фашистської Німеччини в місті споруджено обеліск Перемоги.
Відбудовні роботи в Комунарську почалися відразу ж після його визволення. Постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 21 серпня 1943 року «Про необхідні заходи по відбудові народного господарства в районах, визволених від німецької окупації» стала програмою дій трудящих.
Роботу по відбудові очолили міський комітет КП України і міська Рада депутатів трудящих. Велику увагу приділено розстановці партійних сил, піклуванню про виробництво будівельних матеріалів з місцевої сировини.
Вся країна допомагала відбудовувати Комунарський металургійний завод. Славно працювала тут
молодь, що приїхала з північних районів Луганщини, Полтавської, Сумської, Харківської, Чернігівської, Київської та інших областей. Великий вклад внесли трудящі Челябінська. Спеціальний будівельно-монтажний загін направили вони в листопаді 1943 року на відбудову металургійного заводу.