Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Білокуракине

Сторінка 9 з 11
Гужва. Доярка А. Д. Малюк і бригадир П. А. Піддубний з цього ж колгоспу нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора. П'ятьом передовикам того ж року вручені медалі «За трудову доблесть».
Боротьбу трудівників колгоспів за піднесення економіки очолюють партійні організації. На партійних зборах обговорюються найважливіші питання життя господарств. Так, у червні 1964 року комуністи колгоспу «Дружба» вирішили залучити спеціалістів для вивчення досвіду роботи по-новому. За рішенням парторганізації було створено групу економічного аналізу. Комуністи мобілізували колгоспників на боротьбу за бережливість. Усі ці заходи дали можливість запровадити в наступному році внутрігосподарський розрахунок і грошову оплату праці колгоспників.
За післявоєнні роки в Білокуракиному, яке стало з квітня 1954 року селищем міського типу, наявні невеликі підприємства місцевої промисловості були не тільки відбудовані, але й значно розширені. Підприємства по переробці сільськогосподарської сировини були об'єднані в харчокомбінат. У борошномельному і олійному цехах встановлено нове устаткування. Це дало змогу значно підвищити продуктивність праці та збільшити випуск продукції. Якщо у 1950 році борошномельний цех переробляв за добу 6 тонн зерна, а олійний - 2 тонни соняшнику, то в 1965 році зерна перероблялося 12-14 тонн, а соняшнику - 6-7 тонн.
В майстернях райоб'єднання «Сільгосптехніка» за роки семирічки встановлено потокові лінії для ремонту тракторів і комбайнів, нові токарні, фрезерні і свердлильні верстати.
Для ведення будівництва в колгоспах району створено міжколгоспну будівельну організацію. Тут повністю механізовано первинну обробку лісоматеріалів.
У селищі є хлібоприймальний пункт, молокозавод, комбінат побутового обслуговування, що об'єднує 5 майстерень та інші дрібні підприємства.
Зростання економіки колгоспів, розвиток підприємств сприяли підвищенню матеріального добробуту трудящих. За роки семирічки зріс житловий фонд. На колишньому пустирі виросло містечко з двоповерхових будинків, де справили новосілля понад 100 сімей робітників і службовців. Тут же споруджено дитячий садок-яслі на 120 місць. Крім того, трудящі селища за допомогою державного кредиту спорудили понад 200 індивідуальних будинків. Завдяки цьому виросли нові вулиці - Залізнична, Стадіонна, Світла. Разюче змінився загальний вигляд селища. Новозбудовані будинки не мають нічого спільного з підсліпуватими дореволюційними селянськими хатами. Кожний будинок - цегляний, високий, багатокімнатний, з великими вікнами. Центральні вулиці - Леніна, Кірова, Чапаєва - заасфальтовані. У 1960-1965 роках прокладено 7 км тротуарів, 5 км водопроводу. Селище потопає в зелені. В центрі його знаходиться чудовий парк. Багато квітів висаджують жителі вздовж вулиць і в скверах. У сквері, в центрі села, встановлено пам'ятник В. І. Леніну.
У проведенні робіт по благоустрою Білокуракиного велика заслуга належить селищній Раді, в складі якої налічується 65 депутатів. На сесії Ради в березні 1965 року було ухвалено до 50-річчя Радянської влади побудувати в селищі спортивний зал, закласти сквери, озеленити всі вулиці. Депутати, члени постійної комісії по благоустрою залучили до виконання рішення сесії всіх трудящих селища. 14 комсомольських організацій селища, що налічують 346 членів ВЛКСМ, оголосили будівництво спортзалу ударною будовою і взяли активну участь у його спорудженні. Напередодні 49-ої річниці Жовтневої революції молодь одержала чудовий спортивний
комплекс. Тут займаються волейболісти, баскетболісти, легкоатлети, гімнасти, борці. Проведені роботи і по озелененню селища. Закладено молодіжний сквер на вул. Чапаєва.
З кожним роком розширюється торговельна сітка, збільшується товарооборот. У 1966 році кількість магазинів і ларків досягла 28. За роки семирічки збудовано райунівермаг, чайну, їдальню, меблевий магазин. За післявоєнні роки торговельна мережа не тільки розширилась, але й спеціалізувалась: відкрито книжковий, меблевий, гастрономічний, м'ясо-молочний, дитячий магазини, а також магазини по продажу культтоварів, кулінарних виробів, готового одягу.
Великі зміни в побуті білокуракинців відбулися після підключення на початку 1964 року селища до державної енергосистеми. У будинках