Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Багато уваги приділялося поліпшенню медичного обслуговування трудящих. Невелику сільську лікарню, збудовану ще у дореволюційні часи, розширили і перетворили в районну. Були відкриті поліклініка і зубопротезний кабінет. В лікарні та поліклінічному відділенні працювало 12 спеціалістів з вищою і середньою медич
ною освітою. Особливе піклування було про матерів і дітей. У дитячій консультації і родильному будинку вони одержували потрібну кваліфіковану допомогу.
Зростання економіки сприяло підвищенню матеріального і культурного рівня життя колгоспників. В результаті здійснення культурної революції, яка почалася ще в перші роки Радянської влади, вже в 30-х роках було повністю ліквідовано неписьменність. У побут села міцно входили радіо, газети, журнали. Щоб задовольнити прагнення сільської молоді до знань, було значно розширено шкільну мережу. У 1936 році одну з семирічних шкіл перетворили на середню, на околицях села додатково було відкрито 4 початкові школи. Виконуючи закон про загальне обов'язкове навчання, партійні, комсомольські, радянські організації села, органи народної освіти добилися, щоб усі діти шкільного віку вчились. Уже в 1940 році в селі навчалося 886 дітей колгоспників, робітників і службовців. У школах працювало 37 учителів з вищою і середньою спеціальною освітою.
Багато років працювала в селі вчителька С. Я. Корнієнко. Вона прибула сюди ще до Великої Жовтневої революції і з того часу невтомно несла знання в маси. Незважаючи на труднощі перших років Радянської влади, вона наполегливо вела боротьбу з неписьменністю серед населення, озброювала знаннями дітей. У 1938 році за багаторічну сумлінну працю по вихованню підростаючого покоління С. Я. Корнієнко було нагороджено орденом Леніна.
У передвоєнні роки розширилась також мережа культурно-освітніх закладів, зміцнилась їх матеріальна база. У 1940 році було завершено спорудження Будинку культури з залом для глядачів на 350 місць. Тут працювали драматичний і хоровий гуртки, домбровий оркестр; майже 150 юнаків і дівчат села брали участь в їх роботі. В репертуарі драматичного гуртка були й досить складні для постановки п'єси: «Назар Стодоля», «Платон Кречет» та інші. Агіткультбригада, створена при Будинку культури, обслуговувала колгоспників Білокуракиного і поблизу розташованих сіл.
У Будинку культури регулярно демонструвались звукові кінофільми. Майже всі жителі села з великим інтересом переглянули кінофільми «Ленін у Жовтні», «Ленін у 1918 році», «Чапаєв», «Трактористи», трилогію про Максима та інші.
В селі було дві бібліотеки, книжковий фонд яких перевищував 12 тис. примірників.
З 1938 року Білокуракине стало районним центром новоутвореної Ворошиловградської області. Населення його в 1939 році становило 5095 чоловік.
Мирну працю жителів Білокуракиного перервав віроломний напад фашистської Німеччини на нашу країну. 23-24 червня 1941 року в колгоспах, на підприємствах і в установах села відбулися мітинги, на яких колгоспники, робітники і службовці висловлювали цілковиту готовність віддати всі сили для розгрому ворога.
Переважна більшість дорослого чоловічого населення пішла в ряди Червоної Армії. Ті, що залишилися в тилу, працювали по-фронтовому. Чоловіків замінили жінки.
Зиму 1941-1942 року фашистські літаки бомбардували Білокуракине, залізничну станцію, хлібоприймальний пункт, житлові будинки. Незважаючи на це, колгоспники ні на одну годину не припиняли роботи, вони працювали на фермах, молотили
хліб, відправляли продукти на фронт, готувались до проведення весняних польових робіт. Весняна сівба 1942 року провадилась у надзвичайно складних умовах: не вистачало техніки, тягла і робочих рук. Частина орної землі залишилась незасіяною.
9 липня 1942 року німецько-фашистські війська захопили Білокуракине. Окупанти встановили режим терору й насильства. Вони розстріляли 126 жителів села, 980 чол. вивезли на каторжні роботи в Німеччину.
Білокуракине
Сторінка 6 з 11
автомашини. Зростало артільне тваринництво. Кожний колгосп мав по чотири ферми, пасіку.Багато уваги приділялося поліпшенню медичного обслуговування трудящих. Невелику сільську лікарню, збудовану ще у дореволюційні часи, розширили і перетворили в районну. Були відкриті поліклініка і зубопротезний кабінет. В лікарні та поліклінічному відділенні працювало 12 спеціалістів з вищою і середньою медич
Зростання економіки сприяло підвищенню матеріального і культурного рівня життя колгоспників. В результаті здійснення культурної революції, яка почалася ще в перші роки Радянської влади, вже в 30-х роках було повністю ліквідовано неписьменність. У побут села міцно входили радіо, газети, журнали. Щоб задовольнити прагнення сільської молоді до знань, було значно розширено шкільну мережу. У 1936 році одну з семирічних шкіл перетворили на середню, на околицях села додатково було відкрито 4 початкові школи. Виконуючи закон про загальне обов'язкове навчання, партійні, комсомольські, радянські організації села, органи народної освіти добилися, щоб усі діти шкільного віку вчились. Уже в 1940 році в селі навчалося 886 дітей колгоспників, робітників і службовців. У школах працювало 37 учителів з вищою і середньою спеціальною освітою.
Багато років працювала в селі вчителька С. Я. Корнієнко. Вона прибула сюди ще до Великої Жовтневої революції і з того часу невтомно несла знання в маси. Незважаючи на труднощі перших років Радянської влади, вона наполегливо вела боротьбу з неписьменністю серед населення, озброювала знаннями дітей. У 1938 році за багаторічну сумлінну працю по вихованню підростаючого покоління С. Я. Корнієнко було нагороджено орденом Леніна.
У передвоєнні роки розширилась також мережа культурно-освітніх закладів, зміцнилась їх матеріальна база. У 1940 році було завершено спорудження Будинку культури з залом для глядачів на 350 місць. Тут працювали драматичний і хоровий гуртки, домбровий оркестр; майже 150 юнаків і дівчат села брали участь в їх роботі. В репертуарі драматичного гуртка були й досить складні для постановки п'єси: «Назар Стодоля», «Платон Кречет» та інші. Агіткультбригада, створена при Будинку культури, обслуговувала колгоспників Білокуракиного і поблизу розташованих сіл.
У Будинку культури регулярно демонструвались звукові кінофільми. Майже всі жителі села з великим інтересом переглянули кінофільми «Ленін у Жовтні», «Ленін у 1918 році», «Чапаєв», «Трактористи», трилогію про Максима та інші.
В селі було дві бібліотеки, книжковий фонд яких перевищував 12 тис. примірників.
З 1938 року Білокуракине стало районним центром новоутвореної Ворошиловградської області. Населення його в 1939 році становило 5095 чоловік.
Мирну працю жителів Білокуракиного перервав віроломний напад фашистської Німеччини на нашу країну. 23-24 червня 1941 року в колгоспах, на підприємствах і в установах села відбулися мітинги, на яких колгоспники, робітники і службовці висловлювали цілковиту готовність віддати всі сили для розгрому ворога.
Переважна більшість дорослого чоловічого населення пішла в ряди Червоної Армії. Ті, що залишилися в тилу, працювали по-фронтовому. Чоловіків замінили жінки.
Зиму 1941-1942 року фашистські літаки бомбардували Білокуракине, залізничну станцію, хлібоприймальний пункт, житлові будинки. Незважаючи на це, колгоспники ні на одну годину не припиняли роботи, вони працювали на фермах, молотили
хліб, відправляли продукти на фронт, готувались до проведення весняних польових робіт. Весняна сівба 1942 року провадилась у надзвичайно складних умовах: не вистачало техніки, тягла і робочих рук. Частина орної землі залишилась незасіяною.
9 липня 1942 року німецько-фашистські війська захопили Білокуракине. Окупанти встановили режим терору й насильства. Вони розстріляли 126 жителів села, 980 чол. вивезли на каторжні роботи в Німеччину.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Шарівка
- Червоноармійське
- Плахо-Петрівка
- Павлівка
- Олексіївка
- Олександрополь
- Лозно-Олександрівка
- Лизине
- Курячівка
- Дем'янівка
- Бунчуківка
- Нещеретове