Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
залякували тих, хто вступив, або збирався вступити до артілі, саботували хлібозаготівлі, поширювали різні ворожі чутки. Але це не зупинило комуністів, комсомольців, сільських активістів. У другій половині 1929 року основна маса селян свідомо стала на шлях колективного господарювання. На початок 1930 року в селі вже існувало два колгоспи. Щоб перешкодити проведенню суцільної колективізації, куркулі перейшли до прямого шкідництва. Вони навіть зробили спробу заразити артільну худобу сапом. Незаможницький актив під
керівництвом партійної організації перейшов у рішучий наступ проти куркулів. У 1932 році було повністю завершено кооперування бідняцьких і середняцьких господарств. Після розукрупнення колгоспу «Гасло культури» в селі стало 8 артілей.
Винятково важливу роль у зміцненні колективних господарств відіграло створення в Білокуракиному у 1932 році машинно-тракторної станції. Спочатку вона мала лише примітивну майстерню по ремонту сільськогосподарського реманенту, кілька тракторів та невеликий склад пального і мастильних матеріалів. Першим директором МТС був посланець робітничого класу - двадцятип'ятитисячний комуніст А. П. Жолтиков.
Загальне захоплення трудівників полів викликало прибуття в квітні 1934 року партії нових тракторів ХТЗ. На цей час закінчилось будівництво типової машинно- тракторної майстерні та допоміжних споруд. Наполегливо опановували нову техніку перші сільські трактористи Д. П. Гринько, А. Д. Лавренко, О. Т. Гладченко, А. С. Ча- ленко. Вже в 1934 році вони довели виробіток на кожний трактор до 800-850 га умовної оранки і зекономили по 200-280 кг пального і мастильних матеріалів.
Механізатори Білокуракинської МТС палко підтримали заклик знатної трактористки країни П. М. Ангеліної про розгортання соціалістичного змагання за високий виробіток на трактор. Великого успіху в 1935 році добилась бригада, очолювана І. Т. Остроглядом. Механізатори виробили на кожний трактор по 1258 га умовної оранки, зекономивши при цьому 5 проц. пального. За свій трудовий подвиг бригадир І. Т. Острогляд і його заступник Г. Т. Сухоставський були нагороджені орденом Леніна, 7 членів бригади - орденом Трудового Червоного Прапора, 1 - орденом «Знак пошани». В наступному, 1936 році, бригада І. Т. Острогляда виробила на кожний трактор по 1928 гектарів умовної оранки.
Приклад передовиків наслідувало багато трудівників села. Широко розгорталось змагання за одержання високих урожаїв, за збільшення продуктивності тваринництва. Значних успіхів досягли колгоспники сільськогосподарських артілей «Червоний прапор» та ім. Петровського.
Велике значення для дальшого розвитку села мало закінчення в 1937 році будівництва залізничної магістралі Москва - Донбас, яка проходить через Білокуракине. Вона зв'язала загублене колись у глухому степу село з великими промисловими і культурними центрами країни. Встановлення залізничного зв'язку сприяло і розвитку економіки села. На початку 1939 року на станції Білокуракине завершили будівництво першої черги хлібоприймального пункту, в тому ж році тут почали прокладати шосейну дорогу від станції до Старобільська. Розширилась місцева промисловість. Створений харчокомбінат переробляв фрукти і овочі, виготовляв кондитерські вироби, безалкогольні напої. З місцевої сировини промкомбінат виготовляв цеглу, гончарні і столярні вироби, валянки. Промартіль, організована в 1938 році, займалась пошиттям одягу і взуття, ремонтом металевих виробів.
За передвоєнні роки економіка колгоспів значно зміцніла. Цього було досягнуто завдяки впровадженню механізації, підвищенню культури землеробства. Якщо при створенні колгоспів на полях працював лише один трактор, то в 1940 році тут працювало близько двадцяти машин. Колгоспи «Червоний прапор», «Соціалістичний Донбас» та ім. Петровського придбали
Білокуракине
Сторінка 5 з 11
У 1928 році бідняки почали створювати товариства по спільному обробітку землі. Таких товариств було три. Наприкінці року вони об'єдналися в один колгосп під назвою «Гасло культури». Його очолив сільський активіст Т. М. Заєць. Першими в колгосп пішли бідняки. За короткий строк до колективу вступило понад 70 бідняцьких господарств. Проте молодій артілі довелося спочатку подолати чималі труднощі. Вона була організаційно слабкою, не досить технічно озброєною. В її господарстві працював лише один трактор «Фордзон». Куркулі провадили шалену агітацію проти колгоспу. Вони керівництвом партійної організації перейшов у рішучий наступ проти куркулів. У 1932 році було повністю завершено кооперування бідняцьких і середняцьких господарств. Після розукрупнення колгоспу «Гасло культури» в селі стало 8 артілей.
Винятково важливу роль у зміцненні колективних господарств відіграло створення в Білокуракиному у 1932 році машинно-тракторної станції. Спочатку вона мала лише примітивну майстерню по ремонту сільськогосподарського реманенту, кілька тракторів та невеликий склад пального і мастильних матеріалів. Першим директором МТС був посланець робітничого класу - двадцятип'ятитисячний комуніст А. П. Жолтиков.
Загальне захоплення трудівників полів викликало прибуття в квітні 1934 року партії нових тракторів ХТЗ. На цей час закінчилось будівництво типової машинно- тракторної майстерні та допоміжних споруд. Наполегливо опановували нову техніку перші сільські трактористи Д. П. Гринько, А. Д. Лавренко, О. Т. Гладченко, А. С. Ча- ленко. Вже в 1934 році вони довели виробіток на кожний трактор до 800-850 га умовної оранки і зекономили по 200-280 кг пального і мастильних матеріалів.
Механізатори Білокуракинської МТС палко підтримали заклик знатної трактористки країни П. М. Ангеліної про розгортання соціалістичного змагання за високий виробіток на трактор. Великого успіху в 1935 році добилась бригада, очолювана І. Т. Остроглядом. Механізатори виробили на кожний трактор по 1258 га умовної оранки, зекономивши при цьому 5 проц. пального. За свій трудовий подвиг бригадир І. Т. Острогляд і його заступник Г. Т. Сухоставський були нагороджені орденом Леніна, 7 членів бригади - орденом Трудового Червоного Прапора, 1 - орденом «Знак пошани». В наступному, 1936 році, бригада І. Т. Острогляда виробила на кожний трактор по 1928 гектарів умовної оранки.
Приклад передовиків наслідувало багато трудівників села. Широко розгорталось змагання за одержання високих урожаїв, за збільшення продуктивності тваринництва. Значних успіхів досягли колгоспники сільськогосподарських артілей «Червоний прапор» та ім. Петровського.
Велике значення для дальшого розвитку села мало закінчення в 1937 році будівництва залізничної магістралі Москва - Донбас, яка проходить через Білокуракине. Вона зв'язала загублене колись у глухому степу село з великими промисловими і культурними центрами країни. Встановлення залізничного зв'язку сприяло і розвитку економіки села. На початку 1939 року на станції Білокуракине завершили будівництво першої черги хлібоприймального пункту, в тому ж році тут почали прокладати шосейну дорогу від станції до Старобільська. Розширилась місцева промисловість. Створений харчокомбінат переробляв фрукти і овочі, виготовляв кондитерські вироби, безалкогольні напої. З місцевої сировини промкомбінат виготовляв цеглу, гончарні і столярні вироби, валянки. Промартіль, організована в 1938 році, займалась пошиттям одягу і взуття, ремонтом металевих виробів.
За передвоєнні роки економіка колгоспів значно зміцніла. Цього було досягнуто завдяки впровадженню механізації, підвищенню культури землеробства. Якщо при створенні колгоспів на полях працював лише один трактор, то в 1940 році тут працювало близько двадцяти машин. Колгоспи «Червоний прапор», «Соціалістичний Донбас» та ім. Петровського придбали
Дивиться також інші населені пункти району:
- Шарівка
- Червоноармійське
- Плахо-Петрівка
- Павлівка
- Олексіївка
- Олександрополь
- Лозно-Олександрівка
- Лизине
- Курячівка
- Дем'янівка
- Бунчуківка
- Нещеретове