Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Жителі села Н. М. Зайцева, Т. П. Чередниченко і У. С. Колісниченко зберегли життя багатьом радянським військовополоненим, яким пощастило втекти з табору, переховували їх, постачали їм їжу і одяг.
Білокуракинці не давали гітлерівцям хліба та інших продуктів, зривали обмолот хліба, ховались від примусового вивезення в Німеччину .
Майже сім місяців тривала фашистська неволя. 19 січня 1943 року частини 172-ї стрілецької дивізії визволили Білокуракине.
Жителі села свято шанують пам'ять тих, хто віддав життя за їх визволення. На могилі героїв Великої Вітчизняної війни вони спорудили пам'ятник. Біля його підніжжя завжди багато вінків і квітів.
Білокуракинці пишаються своїми героїчними земляками. Понад 300 жителів села загинули смертю хоробрих на фронтах Великої Вітчизняної війни. За мужність і відвагу, виявлені в боях проти фашистських загарбників і в тилу ворога, понад 1800 білокуракинців нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.
Великий бойовий шлях пройшов командир ескадрону капітан Л. І. Похила. Він був учасником оборони Сталінграда, визволення міст і сіл України. Під його командуванням кавалеристи здійснили кілька сміливих рейдів у тил ворога. Бойові подвиги Л. І. Похили відзначені орденом Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни І ступеня, орденами Вітчизняної війни II ступеня та Богдана Хмельницького III ступеня.
Начальник штабу артилерійського дивізіону капітан О. П. Варава брав участь в обороні Ленінграда, в штурмі Кенігсберга. Груди відважного воїна прикрашають ордени Вітчизняної війни І і II ступенів, Червоної Зірки, медалі «За оборону Ленінграда», «За взяття Кенігсберга», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «За перемогу над Японією».
За участь у підпільній боротьбі проти гітлерівських загарбників на території Білокуракиного Г. М. Квашніна, Л. С. Ладнай, Н. Ф. Піштаренко і Л. Ф. Любченко нагороджені медаллю «За бойові заслуги». Кількох урядових нагород удостоєні лейтенант медичної служби В. П. Куценко, партизан П. І. Форостян, який боровся з ворогом на Смоленщині і Брянщині, та багато інших.
Ворог завдав селу Білокуракиному і району величезної шкоди. Окупанти пограбували колгоспи і МТС, забрали 732 коней, 477 корів, 567 волів, 1156 свиней, зруйнували приміщення державних і громадських організацій, лікарню, Будинок культури, бібліотеки.
Переборюючи великі труднощі, жителі села почали відновлювати зруйноване ворогом господарство. Трудящі інших радянських республік подали їм в цьому велику допомогу. Із східних районів країни прибуло 6 тракторів, маточне поголів'я худоби, ковальське вугілля, залізо. Культурно-освітні заклади Куйбишевської області надіслали до сільської бібліотеки понад 5000 книжок.
Весняно-польові роботи в 1943 році проводились у дуже тяжких умовах: поля обробляти доводилось переважно коровами, ранні культури колгоспники сіяли ручним способом, а посівний матеріал у поле доставляли на візках. Тільки завдяки самовідданій праці трудівників села сівбу було проведено вчасно.
Трудовий героїзм виявили працівники МТС. За почином комуністів і комсомольців вони налагодили ремонт сільськогосподарської техніки в той час, коли майстерні ще не були відбудовані. Незважаючи на холод, ремонтники працювали просто неба по 12-14 годин на добу.
Протягом 1943-1944 рр. були відбудовані машинно-тракторна станція, млин, промкомбінат і харчокомбінат, лікарня, школа, бібліотека та інші культурно-побутові заклади. В 1947 році посівні площі в колгоспах досягли довоєнного рівня.
Білокуракине
Сторінка 7 з 11
Білокуракинці не примирилися з фашистськими порядками, багато з них стали на шлях активної боротьби проти ворога. Комсомолки Л. С. Ладнай, Г. М. Ткаченко (тепер Квашніна), Н. Ф. Піштаренко та інші розповсюджували серед населення зведення Радінформбюро, в яких розповідалась правда про становище на фронтах. На початку січня 1943 року дівчата прикріпили на могилі радянських воїнів червоне полотнище з написом: «Спіть спокійно, дорогі товариші. Червона Армія відімстить ворогам!». Це викликало переполох серед фашистів і поліцаїв. Однак їм не вдалося знайти тих, хто це зробив. Білокуракинці не давали гітлерівцям хліба та інших продуктів, зривали обмолот хліба, ховались від примусового вивезення в Німеччину .
Майже сім місяців тривала фашистська неволя. 19 січня 1943 року частини 172-ї стрілецької дивізії визволили Білокуракине.
Жителі села свято шанують пам'ять тих, хто віддав життя за їх визволення. На могилі героїв Великої Вітчизняної війни вони спорудили пам'ятник. Біля його підніжжя завжди багато вінків і квітів.
Білокуракинці пишаються своїми героїчними земляками. Понад 300 жителів села загинули смертю хоробрих на фронтах Великої Вітчизняної війни. За мужність і відвагу, виявлені в боях проти фашистських загарбників і в тилу ворога, понад 1800 білокуракинців нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.
Великий бойовий шлях пройшов командир ескадрону капітан Л. І. Похила. Він був учасником оборони Сталінграда, визволення міст і сіл України. Під його командуванням кавалеристи здійснили кілька сміливих рейдів у тил ворога. Бойові подвиги Л. І. Похили відзначені орденом Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни І ступеня, орденами Вітчизняної війни II ступеня та Богдана Хмельницького III ступеня.
Начальник штабу артилерійського дивізіону капітан О. П. Варава брав участь в обороні Ленінграда, в штурмі Кенігсберга. Груди відважного воїна прикрашають ордени Вітчизняної війни І і II ступенів, Червоної Зірки, медалі «За оборону Ленінграда», «За взяття Кенігсберга», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «За перемогу над Японією».
За участь у підпільній боротьбі проти гітлерівських загарбників на території Білокуракиного Г. М. Квашніна, Л. С. Ладнай, Н. Ф. Піштаренко і Л. Ф. Любченко нагороджені медаллю «За бойові заслуги». Кількох урядових нагород удостоєні лейтенант медичної служби В. П. Куценко, партизан П. І. Форостян, який боровся з ворогом на Смоленщині і Брянщині, та багато інших.
Ворог завдав селу Білокуракиному і району величезної шкоди. Окупанти пограбували колгоспи і МТС, забрали 732 коней, 477 корів, 567 волів, 1156 свиней, зруйнували приміщення державних і громадських організацій, лікарню, Будинок культури, бібліотеки.
Переборюючи великі труднощі, жителі села почали відновлювати зруйноване ворогом господарство. Трудящі інших радянських республік подали їм в цьому велику допомогу. Із східних районів країни прибуло 6 тракторів, маточне поголів'я худоби, ковальське вугілля, залізо. Культурно-освітні заклади Куйбишевської області надіслали до сільської бібліотеки понад 5000 книжок.
Весняно-польові роботи в 1943 році проводились у дуже тяжких умовах: поля обробляти доводилось переважно коровами, ранні культури колгоспники сіяли ручним способом, а посівний матеріал у поле доставляли на візках. Тільки завдяки самовідданій праці трудівників села сівбу було проведено вчасно.
Трудовий героїзм виявили працівники МТС. За почином комуністів і комсомольців вони налагодили ремонт сільськогосподарської техніки в той час, коли майстерні ще не були відбудовані. Незважаючи на холод, ремонтники працювали просто неба по 12-14 годин на добу.
Протягом 1943-1944 рр. були відбудовані машинно-тракторна станція, млин, промкомбінат і харчокомбінат, лікарня, школа, бібліотека та інші культурно-побутові заклади. В 1947 році посівні площі в колгоспах досягли довоєнного рівня.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Шарівка
- Червоноармійське
- Плахо-Петрівка
- Павлівка
- Олексіївка
- Олександрополь
- Лозно-Олександрівка
- Лизине
- Курячівка
- Дем'янівка
- Бунчуківка
- Нещеретове