Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Ще кращі досягнення червонопартизанських шахтарів були у ювілейному 1967 році. До 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції вони видобули на 115 тис. крб. надпланового палива. Тільки колектив шахти «Провалля» № 2 у тому ж 1967 році видобув понад план 23 тис. тонн антрациту. Такі ж показники праці у гірників гідрошахти «Одеська» № 2. Попереду йдуть гідромоніторники бригади Анатолія Круля, комуніста Бориса Кузьменка та інші.
У ювілейному році змагалися не тільки за тонни видобутку, але й за економію коштів. Внести в Луганський ювілейний фонд якомога більше понадпланової продукції і прибутку - така були мета червонопартизанських шахтарів. Економили вони на кожному робочому місці. Наприклад, бригада Анатолія Рябкова замість дерев'яного застосувала металеве кріплення лави і одержала річної економії близько 40 тис. крб.; бригада А. М. Рогаліна, освоївши новий видобувний агрегат, заощадила на кожній тонні 8 коп. за рахунок зниження собівартості. З 7 до 15 км на годину підвищив швидкість руху підземних електровозів у своїй бригаді А. В. Грязнов, це дало також чималий прибуток державі.
Разом із зростанням трудових успіхів гірників збільшується, стає дедалі красивішим місто в Провальському степу. Двадцять років тому, 1947 року, крім кількох невеликих сіл і залізничної станції на його території стояло лише чотири збірні будиночки - початок вулиці ім. Мічуріна. А 1967 року в Червонопартизанську стало 87 впорядкованих вулиць. Житловий фонд міста на 1 січня 1967 року становив більше 177 тис. кв. метрів. Місто швидко росте за рахунок державного та індивідуального житлового будівництва. До 1956 року на його території не було жодного індивідуального забудовника. У 1956 році їх було 66, у 1957 - 115, у 1958 - 165 і т. д. На 1 січня 1967 року власних будинків у місті було близько З тисяч.
Звичайно, риси справжнього міста Червонопартизанську надають не ці утопаючі у фруктових деревах і декоративному озелененні добротні котеджі, а великі житлові масиви з дво- і п'ятиповерховими будинками, забезпечені водопроводом, каналізацією, центральним опаленням. їх стрункі шеренги простягайся уздовж асфальтових стрічок нових широких вулиць ім. Ю. Гагаріна та Комсомольської. З зеленими насадженнями посередині і вздовж тротуарів, не завантажені автотранспортом, ці вулиці молодого міста влітку схожі на тінисті алеї хорошого парку.
Невпинно зростає і добробут трудящих. Наприклад, середньомісячний заробіток одного робітника на шахті «Червоний партизан» у 1963 році був 180 крб., а в 1966- 204 крб. Жителі міста є власниками 240 легкових автомашин, 1610 мотоциклів і моторолерів. У 1966 році реалізовано на 25 проц. продовольчих і на 15,4 проц. промислових товарів більше, ніж у 1965 році. В 1966 році червонопартизанці придбали 1518 телевізорів, 25 піаніно; в магазині книгокультторгу вони купили політичної, художньої та технічної літератури на 65 тис. крб. Кожна десята сім'я має особисту бібліотеку.
На прикладі Червонопартизанська яскраво видно піклування держави про здоров'я своїх громадян. У системі охорони здоров'я тут працює 213 медичних працівників, з них 25 лікарів. У місті є поліклініка, лікарня на 235 ліжок, три аптеки, два шахтні профілакторії. В семи садках і двох дитячих яслах під постійним медичним наглядом перебувають близько 1200 дітей. Щороку до 60 проц. дітей відпочивають у піонерських таборах, і 10-12 проц. дорослого населення міста виїздить до будинків відпочинку, на курорти.
Невпинно зростають і фонди громадського споживання. В 1965 році з них у середньому на жителя було витрачено по 212 крб., у 1966 році - по 254 карбованці.
Червонопартизанськ - місто, де майже кожний вчиться. У місті працює вісім загальноосвітніх шкіл, у тому числі: дві початкові, восьмирічна, дві середні, школа-інтернат на 920 учнів і дві середні школи для дорослих; професійно-технічне
училище, що готує гірників. У 1966/67 навчальному році в школах міста було 4965 учнів, з них 532 робітники, які вирішили здобути середню освіту. Гірницькі кадри готують гірничопромислове училище № 15. У місті близько 300 заочників технікумів і вузів, неухильно зростає кількість людей з
Червонопартизанськ
Сторінка 5 з 7
завершив перший рік п'ятирічки виконанням плану на 138,7 проц. Не менші показники ударної праці мали і бригадир прохідників шахти № 63 П. Ф. Афонін, і колектив бригади А. М. Рябкова шахти «Червоний партизан» та інші.Ще кращі досягнення червонопартизанських шахтарів були у ювілейному 1967 році. До 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції вони видобули на 115 тис. крб. надпланового палива. Тільки колектив шахти «Провалля» № 2 у тому ж 1967 році видобув понад план 23 тис. тонн антрациту. Такі ж показники праці у гірників гідрошахти «Одеська» № 2. Попереду йдуть гідромоніторники бригади Анатолія Круля, комуніста Бориса Кузьменка та інші.
Разом із зростанням трудових успіхів гірників збільшується, стає дедалі красивішим місто в Провальському степу. Двадцять років тому, 1947 року, крім кількох невеликих сіл і залізничної станції на його території стояло лише чотири збірні будиночки - початок вулиці ім. Мічуріна. А 1967 року в Червонопартизанську стало 87 впорядкованих вулиць. Житловий фонд міста на 1 січня 1967 року становив більше 177 тис. кв. метрів. Місто швидко росте за рахунок державного та індивідуального житлового будівництва. До 1956 року на його території не було жодного індивідуального забудовника. У 1956 році їх було 66, у 1957 - 115, у 1958 - 165 і т. д. На 1 січня 1967 року власних будинків у місті було близько З тисяч.
Звичайно, риси справжнього міста Червонопартизанську надають не ці утопаючі у фруктових деревах і декоративному озелененні добротні котеджі, а великі житлові масиви з дво- і п'ятиповерховими будинками, забезпечені водопроводом, каналізацією, центральним опаленням. їх стрункі шеренги простягайся уздовж асфальтових стрічок нових широких вулиць ім. Ю. Гагаріна та Комсомольської. З зеленими насадженнями посередині і вздовж тротуарів, не завантажені автотранспортом, ці вулиці молодого міста влітку схожі на тінисті алеї хорошого парку.
Невпинно зростає і добробут трудящих. Наприклад, середньомісячний заробіток одного робітника на шахті «Червоний партизан» у 1963 році був 180 крб., а в 1966- 204 крб. Жителі міста є власниками 240 легкових автомашин, 1610 мотоциклів і моторолерів. У 1966 році реалізовано на 25 проц. продовольчих і на 15,4 проц. промислових товарів більше, ніж у 1965 році. В 1966 році червонопартизанці придбали 1518 телевізорів, 25 піаніно; в магазині книгокультторгу вони купили політичної, художньої та технічної літератури на 65 тис. крб. Кожна десята сім'я має особисту бібліотеку.
На прикладі Червонопартизанська яскраво видно піклування держави про здоров'я своїх громадян. У системі охорони здоров'я тут працює 213 медичних працівників, з них 25 лікарів. У місті є поліклініка, лікарня на 235 ліжок, три аптеки, два шахтні профілакторії. В семи садках і двох дитячих яслах під постійним медичним наглядом перебувають близько 1200 дітей. Щороку до 60 проц. дітей відпочивають у піонерських таборах, і 10-12 проц. дорослого населення міста виїздить до будинків відпочинку, на курорти.
Невпинно зростають і фонди громадського споживання. В 1965 році з них у середньому на жителя було витрачено по 212 крб., у 1966 році - по 254 карбованці.
Червонопартизанськ - місто, де майже кожний вчиться. У місті працює вісім загальноосвітніх шкіл, у тому числі: дві початкові, восьмирічна, дві середні, школа-інтернат на 920 учнів і дві середні школи для дорослих; професійно-технічне
училище, що готує гірників. У 1966/67 навчальному році в школах міста було 4965 учнів, з них 532 робітники, які вирішили здобути середню освіту. Гірницькі кадри готують гірничопромислове училище № 15. У місті близько 300 заочників технікумів і вузів, неухильно зростає кількість людей з
Дивиться також інші населені пункти району:
- Провалля
- Олександрівка
- Новоборовиці
- Медвежанка
- Матвіївка
- Ленінське
- Комсомольський
- Калінінський
- Дар'їно-Єрмаківка
- Володарськ
- Благівка
- Бірюкове