Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Містки

Сторінка 2 з 9
Населення Містків швидко зростало і в 1897 році перевищило 5 тис. чоловік. Слобода простяглась уздовж річки Борової майже на 8 верст. У ній з'явилися нові крамниці, заїжджий двір, поштова станція, власниками яких були місцеві багатії. Найбагатшим з них був Мороз, якому належали крамниця і поштові станції. Для перевезення поштових вантажів він тримав близько 200 коней.
З проникненням на село капіталістичних відносин і розвитком торгівлі відбувалося дальше розшарування селян. У 1905 році з 917 господарств Містків 13 були безземельними, 39 мали менше як по одній десятині, 178 - від 1 до 7 десятин. Тим часом кожному з 130 куркульських господарств належало по 20-50 десятин, а двом - більше як 100. 447 селян орендували близько 2200 десятин землі у поміщика та куркулів по 7-11 крб. за десятину для посіву ярого хліба і по 8-12 крб. за десятину лукових сіножатей. Сіножаті рідко здавалися в оренду за гроші, а здебільшого за частку скошеного сіна - переважно за одну чверть, тобто 3 копиці - власникові землі, а четверта - орендареві. Багато селян не мали чим обробляти свої наділи. У 59 господарств не було ніякої худоби, у 142 - робочої худоби, а 419 господарств мали тільки пару волів або одного коня.
Збіднілі селяни, не маючи можливості прогодуватися з свого господарства, щороку відправлялись на заробітки до Лисичанска, Рубіжного, Сватової Лучки, на донецькі шахти, на Кубань і Дон або ж наймалися до місцевих багатіїв. Щоліта сотні містківчан батракували в економії поміщика Кир'янова, земельні володіння якого (близько 8 тис.десятин) прилягали до села. За те, щоб скосити, зв'язати у снопи і скласти в копиці хліб з однієї десятини, поміщик платив найманим робітникам 4-5 крб. На косовиці сіна за день роботи косар одержував лише 25-30 коп. Полільниці могли заробити 20-25 копійок.
Після закінчення польових робіт селяни візникували. Вони наймалися до купців перевозити товари до Лисичанська, Сватової Лучки, Старобільська по 7-11 коп. за пуд вантажу. Зокрема багато візників наймалися до старобільського купця Кожухова, який скуповував у Містках пшеницю по 50-70 коп. за пуд, а продавав борошно по 4-5 крб. пуд. З Лисичанська для того ж Кожухова містківчани возили вугілля. Всього додатковим промислом у 1905 році займалися понад 580 чоловік. Крім того, було понад 380 сільськогосподарських робітників, які наймалися на певний строк (місяць, сезон, рік) або ж працювали поденно.
В середовищі сільської бідноти дедалі зростав класовий протест проти злиднів, експлуатації, політичного безправ'я. Під впливом революційних подій 1905-1907 рр. в країні вони повстали проти своїх гнобителів. У 1905 році містківчани підпалили садибу Мороза, шинок Густиліна, хліб на току в економії Кир'янова, пасли худобу на поміщицькій землі. Наступного року селяни Містківської волості ухвалили «...не йти до поміщиків на збирання хліба дешевше 15 крб. за десятину або поденно: чоловікові 3 крб., а жінці 2 крб. на день; не платити дорожче 5 крб. оренди за десятину; не допускати сторонніх на роботу». Проте виступи ці були неорганізованими, і власті їх швидко придушили.
Столипінська реформа зруйнувала селянську громаду. У 1909-1910 рр. з містківської громади вийшло на відруби близько трьох чвертей селян. Вони одержали земельні наділи - по 4 десятини на душу чоловічої статі. Проте багато селян без допомоги громади не могли господарювати, бо не мали тягла, пасовищ, реманенту. Вони частково або цілком продавали земельні ділянки, а самі йшли на заробітки або ж потрапляли в кабалу до багатіїв. Дехто, сподіваючись на кращу долю, переселився на незаймані землі Оренбурзької губернії і Далекого Сходу. Саме в цей період Містки покинули 15 сімей (понад 100 чоловік). Особливо важко доводилося сільській бідноті в неврожайні роки. Тоді починався голод, а з ним приходили і хвороби. До початку XX століття у Містках лікаря не було, працював один фельдшер. Холера, дифтерит, віспа, цинга косили людей. У 1847 і 1848 рр. під час епідемії холери загинуло 1200 чол., а в 1849 році від цинги - 200 жителів слободи. Особливо великою була дитяча смертність, найбільше від дифтериту. Близько половини дітей помирало, не проживши й одного року.