Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Але ні страти, ні катування не зламали радянських людей. Близько 50 рубіжанців стали бійцями партизанського загону, очолюваного М. І. Карнауховим, що діяв на окупованій території Донецької області. Коли фашисти захопили Рубіжне, на вулиці Першотравневій в будинку № 15 був створений партизанський пост. Хазяйка квартири Г. Г. Фатєєва збирала і передавала партизанам цінні відомості. Але гестапівці схопили патріотку і по-звірячому закатували.
В окупованому місті діяли і підпільники-комсомольці Ю. Резниченко, С. Гордієнко, О. Криволапов та інші. Вони псували ворожу лінію зв'язку, збирали і розповсюджували газети і листівки, які скидали радянські льотчики, сипали пісок у мотори німецьких автомашин. Жителі Рубіжного подавали допомогу пораненим радянським воїнам, що опинилися в окупованому місті. Так, подружжя С. Я. та А. І. Федосови, які жили на Комсомольській вулиці, переховували поранених радянських воїнів П. Любимова, М. Сорокіна, Сафошкіна, М. Немикіна, А. Орлика і кабардинця Омара (прізвище не встановлено).
Щоб забезпечити рух поїздів на дільниці Попасна - Куп'янськ, окупанти почали споруджувати залізничний міст через Сіверський Донець. Добровільно на будівництво не вийшов ніхто ні з Рубіжного, ні з навколишніх сіл. Поліцаї і німецькі солдати ходили з хати в хату і силою виганяли людей. Але радянські люди шкодили окупантам чим тільки могли: розбивали тачки, ламали ноші, опорні стовпи ставили
так, що ферми моста осідали. І хоча роботи велися близько 200 днів, через міст так і не пройшов жоден поїзд.
На початку 1943 року, після переможної битви на Волзі, радянські війська почали визволяти Донбас. Рубіжанські залізничники, вирішивши будь-що перешкодити гітлерівцям вивезти награбоване майно, вивели з ладу паровози, що стояли на станції. Разом з іншими жителями вони напали на загін поліцейських і відбили близько 200 голів худоби.
Німецько-фашистські загарбники всіма силами намагалися утримати Донбас. Всі зручні місця для переправи через Сіверський Донець ворог прикрив великою кількістю артилерії та авіації, а лівобережні міста - Рубіжне, Кремінну, Красний Лиман та інші - перетворив на міцний оборонний вузол. І все ж 31 січня 1943 року 124-й гвардійський стрілецький полк 41-ої гвардійської стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора М. П. Іванова визволив місто.
В руїнах лежав первісток анілінофарбової промисловості - хімічний комбінат. У 480 млн. крб. оцінила спеціальна комісія збитки, що їх завдали окупанти місту, в т. ч. 220 млн. крб. становили збитки мирного населення. Окупанти зруйнували будинки і пограбували устаткування хіміко-технологічного інституту, Палацу культури, двох середніх шкіл, ремісничого училища, лікарні, поліклініки, трьох бібліотек та інших установ.
Незабаром після вигнання німецько-фашистських загарбників Рубіжанський міський комітет партії провів збори трудящих, присвячені історичній перемозі наших військ під Сталінградом і початку визволення Донбасу. 4 лютого відбувся траурний мітинг біля могили закатованих гітлерівцями радянських патріотів.
У березні 1943 року міськком партії створив спеціальний загін, що складався з комуністів і комсомольців. Протягом 5-ти днів цей загін утримував оборону на одній із ділянок лінії фронту, що проходила по Сіверському Дінцю.
Тимчасом життя міста поступово нормалізувалося. Із Сходу один за одним приходили вагони з устаткуванням і продовольством. Поверталися з Уралу й Сибіру робітники та інженерно-технічні працівники хімічного комбінату. Першим було пущено цех товарів ширвжитку, що виготовляв чорнильний порошок, гіпосульфіт та інше. Потім стали до ладу цехи нітрування і сірчастого чорного барвника.
В місті відбудовуються електромережа, водопровід, житлові будинки. Відкриваються 8 їдалень і 6 магазинів. Відновлюються заняття у семирічній і початковій школах. Починають працювати поліклініки.
Близько 2 тис. рубіжанців билися з фашистами на фронтах Вітчизняної війни. За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з ворогом, багатьох з них нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Уже в серпні 1941 року був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу колишній
Рубіжне
Сторінка 8 з 13
яких схопили й відправили на каторгу до Німеччини близько 500 юнаків і дівчат.Але ні страти, ні катування не зламали радянських людей. Близько 50 рубіжанців стали бійцями партизанського загону, очолюваного М. І. Карнауховим, що діяв на окупованій території Донецької області. Коли фашисти захопили Рубіжне, на вулиці Першотравневій в будинку № 15 був створений партизанський пост. Хазяйка квартири Г. Г. Фатєєва збирала і передавала партизанам цінні відомості. Але гестапівці схопили патріотку і по-звірячому закатували.
Щоб забезпечити рух поїздів на дільниці Попасна - Куп'янськ, окупанти почали споруджувати залізничний міст через Сіверський Донець. Добровільно на будівництво не вийшов ніхто ні з Рубіжного, ні з навколишніх сіл. Поліцаї і німецькі солдати ходили з хати в хату і силою виганяли людей. Але радянські люди шкодили окупантам чим тільки могли: розбивали тачки, ламали ноші, опорні стовпи ставили
так, що ферми моста осідали. І хоча роботи велися близько 200 днів, через міст так і не пройшов жоден поїзд.
На початку 1943 року, після переможної битви на Волзі, радянські війська почали визволяти Донбас. Рубіжанські залізничники, вирішивши будь-що перешкодити гітлерівцям вивезти награбоване майно, вивели з ладу паровози, що стояли на станції. Разом з іншими жителями вони напали на загін поліцейських і відбили близько 200 голів худоби.
Німецько-фашистські загарбники всіма силами намагалися утримати Донбас. Всі зручні місця для переправи через Сіверський Донець ворог прикрив великою кількістю артилерії та авіації, а лівобережні міста - Рубіжне, Кремінну, Красний Лиман та інші - перетворив на міцний оборонний вузол. І все ж 31 січня 1943 року 124-й гвардійський стрілецький полк 41-ої гвардійської стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора М. П. Іванова визволив місто.
В руїнах лежав первісток анілінофарбової промисловості - хімічний комбінат. У 480 млн. крб. оцінила спеціальна комісія збитки, що їх завдали окупанти місту, в т. ч. 220 млн. крб. становили збитки мирного населення. Окупанти зруйнували будинки і пограбували устаткування хіміко-технологічного інституту, Палацу культури, двох середніх шкіл, ремісничого училища, лікарні, поліклініки, трьох бібліотек та інших установ.
Незабаром після вигнання німецько-фашистських загарбників Рубіжанський міський комітет партії провів збори трудящих, присвячені історичній перемозі наших військ під Сталінградом і початку визволення Донбасу. 4 лютого відбувся траурний мітинг біля могили закатованих гітлерівцями радянських патріотів.
У березні 1943 року міськком партії створив спеціальний загін, що складався з комуністів і комсомольців. Протягом 5-ти днів цей загін утримував оборону на одній із ділянок лінії фронту, що проходила по Сіверському Дінцю.
Тимчасом життя міста поступово нормалізувалося. Із Сходу один за одним приходили вагони з устаткуванням і продовольством. Поверталися з Уралу й Сибіру робітники та інженерно-технічні працівники хімічного комбінату. Першим було пущено цех товарів ширвжитку, що виготовляв чорнильний порошок, гіпосульфіт та інше. Потім стали до ладу цехи нітрування і сірчастого чорного барвника.
В місті відбудовуються електромережа, водопровід, житлові будинки. Відкриваються 8 їдалень і 6 магазинів. Відновлюються заняття у семирічній і початковій школах. Починають працювати поліклініки.
Близько 2 тис. рубіжанців билися з фашистами на фронтах Вітчизняної війни. За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з ворогом, багатьох з них нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Уже в серпні 1941 року був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу колишній