Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У роки передвоєнної п'ятирічки в Рубіжному споруджено кілька підприємств місцевої і кооперативної промисловості - швейну фабрику, промкомбінат, харчокомбінат, організовано промартілі «Червоний партизан», «Червоний прапор» та інші.
Рішенням ЦВК СРСР від 20 лютого 1934 року селище Рубіжне віднесено до категорії міст. У 1940 році воно стало містом обласного підпорядкування. Районний центр перенесено в м. Кремінну. (З 1938 року Рубіжне входить до складу Луганської області).
Заводське селище поступово перетворювалося на індустріальне місто. Зростав його житловий фонд. Створений ще в 1928 році житловий кооператив спорудив десятки двоквартирних будинків на вулицях ім. Карла Маркса та ім. Фрунзе. З 1928 по 1939 рік житлокооп збудував 17 тис. кв. метрів житла. За цей же час 65 тис. кв. метрів житлової площі здано в експлуатацію Рубіжанським хімічним комбінатом. До 1940 року житловий фонд Рубіжного перевищив 120 тис. кв. метрів. Населення становило 21 937 чоловік.
У місті виникли десятки впорядкованих вулиць, таких як Донецька, Пушкіна, Інститутська, проспект Кірова та інші. Споруджено водопровід, каналізацію, прокладено 14,6 км бруку і 10 км тротуарів. Відкрито водну станцію, стадіон. Рубіжанці з любов'ю озеленювали рідне місто. Комсомольці й молодь комбінату створили в центрі Рубіжного зелений острів - парк хіміків, що став у передвоєнні роки улюбленим місцем відпочинку трудящих. Тоді ж було закладено зелений масив на площі 25 га, де в післявоєнні роки створено міський Парк культури і відпочинку. На пустирях жителі розбили 17 скверів. Всього до війни висаджено 100 тис. дерев.
Дальшого розвитку набула система охорони здоров'я. В 1940 році в місті діяли 2 лікарні із стаціонаром на 195 ліжок, 2 поліклініки, протитуберкульозний диспансер, малярійна станція, фельдшерські пункти на підприємствах та будовах, нічний профілакторій для робітників комбінату. В Рубіжному працювали в той час 242 медичні працівники, в т. ч. 37 лікарів. Для наймолодших громадян міста було відкрито 6 дитячих садків і ясел.
Далеко вперед пішла народна освіта. В 1940/41 навчальному році в Рубіжному працювали 2 середні, семирічна й початкова школи. В них навчалося 3150 дітей. Учительський колектив налічував 187 чоловік. Крім того, в 1940 році в місті працювали хіміко-механічний технікум, фельдшерська школа, ремісниче училище і 2 школи ФЗН. Ще в 1930-1932 рр. за участю студентів і молоді хімічного комбінату споруджено великий триповерховий будинок хіміко-технологічного інституту. Серед викладачів інституту було чимало видатних учених. Так, з 1931 року кафедрою технології барвників завідував відомий радянський вчений, один з організаторів вітчизняної анілінофарбової промисловості М. М. Ворожцов (старший). У ці роки він працював також науковим керівником центральної лабораторії хімкомбінату й очолював Рубіжанський філіал Московського науково-дослідного інституту органічних напівпродуктів та барвників.
Великий вклад у виховання інженерних кадрів і розвиток вітчизняної науки внесли також викладачі Рубіжанського хіміко-технологічного інституту професори М. П. Ковальов, В. Ф. Бєлошеїн, Л. О. Александрович, М. М. Орлов, доценти
В. П. Калента, Д. О. Адамович, викладачі Н. К. Мощинська, І. М. Цятко та інші.
За довоєнні роки інститут підготував 600 інженерів. Робітнича молодь, яка навчалася в інституті, була великою культурною силою міста. Студенти виступали перед хіміками та будівельниками з лекціями, вели масово-політичну роботу серед населення під час підготовки до перших виборів у Верховну Раду СРСР, брали участь у художній самодіяльності. Багато перших випускників інституту стали хорошими командирами виробництва, партійними керівниками. Так, С. Д. Бушнєв пройшов шлях від начальника зміни до першого заступника міністра хімічної промисловості УРСР.
За участю комсомольців і молоді міста в 1933 році в Рубіжному споруджено Палац культури. Його колективи художньої самодіяльності завоювали широку популярність серед трудівників міста і навколишніх сіл. Особливо любили глядачі виступи самодіяльного театру музичної комедії, в репертуарі
Рубіжне
Сторінка 6 з 13
анілінофарбової промисловості СРСР. Підприємство стало одним із найбільших центрів країни по виробництву органічних напівпродуктів.У роки передвоєнної п'ятирічки в Рубіжному споруджено кілька підприємств місцевої і кооперативної промисловості - швейну фабрику, промкомбінат, харчокомбінат, організовано промартілі «Червоний партизан», «Червоний прапор» та інші.
Заводське селище поступово перетворювалося на індустріальне місто. Зростав його житловий фонд. Створений ще в 1928 році житловий кооператив спорудив десятки двоквартирних будинків на вулицях ім. Карла Маркса та ім. Фрунзе. З 1928 по 1939 рік житлокооп збудував 17 тис. кв. метрів житла. За цей же час 65 тис. кв. метрів житлової площі здано в експлуатацію Рубіжанським хімічним комбінатом. До 1940 року житловий фонд Рубіжного перевищив 120 тис. кв. метрів. Населення становило 21 937 чоловік.
У місті виникли десятки впорядкованих вулиць, таких як Донецька, Пушкіна, Інститутська, проспект Кірова та інші. Споруджено водопровід, каналізацію, прокладено 14,6 км бруку і 10 км тротуарів. Відкрито водну станцію, стадіон. Рубіжанці з любов'ю озеленювали рідне місто. Комсомольці й молодь комбінату створили в центрі Рубіжного зелений острів - парк хіміків, що став у передвоєнні роки улюбленим місцем відпочинку трудящих. Тоді ж було закладено зелений масив на площі 25 га, де в післявоєнні роки створено міський Парк культури і відпочинку. На пустирях жителі розбили 17 скверів. Всього до війни висаджено 100 тис. дерев.
Дальшого розвитку набула система охорони здоров'я. В 1940 році в місті діяли 2 лікарні із стаціонаром на 195 ліжок, 2 поліклініки, протитуберкульозний диспансер, малярійна станція, фельдшерські пункти на підприємствах та будовах, нічний профілакторій для робітників комбінату. В Рубіжному працювали в той час 242 медичні працівники, в т. ч. 37 лікарів. Для наймолодших громадян міста було відкрито 6 дитячих садків і ясел.
Далеко вперед пішла народна освіта. В 1940/41 навчальному році в Рубіжному працювали 2 середні, семирічна й початкова школи. В них навчалося 3150 дітей. Учительський колектив налічував 187 чоловік. Крім того, в 1940 році в місті працювали хіміко-механічний технікум, фельдшерська школа, ремісниче училище і 2 школи ФЗН. Ще в 1930-1932 рр. за участю студентів і молоді хімічного комбінату споруджено великий триповерховий будинок хіміко-технологічного інституту. Серед викладачів інституту було чимало видатних учених. Так, з 1931 року кафедрою технології барвників завідував відомий радянський вчений, один з організаторів вітчизняної анілінофарбової промисловості М. М. Ворожцов (старший). У ці роки він працював також науковим керівником центральної лабораторії хімкомбінату й очолював Рубіжанський філіал Московського науково-дослідного інституту органічних напівпродуктів та барвників.
Великий вклад у виховання інженерних кадрів і розвиток вітчизняної науки внесли також викладачі Рубіжанського хіміко-технологічного інституту професори М. П. Ковальов, В. Ф. Бєлошеїн, Л. О. Александрович, М. М. Орлов, доценти
В. П. Калента, Д. О. Адамович, викладачі Н. К. Мощинська, І. М. Цятко та інші.
За довоєнні роки інститут підготував 600 інженерів. Робітнича молодь, яка навчалася в інституті, була великою культурною силою міста. Студенти виступали перед хіміками та будівельниками з лекціями, вели масово-політичну роботу серед населення під час підготовки до перших виборів у Верховну Раду СРСР, брали участь у художній самодіяльності. Багато перших випускників інституту стали хорошими командирами виробництва, партійними керівниками. Так, С. Д. Бушнєв пройшов шлях від начальника зміни до першого заступника міністра хімічної промисловості УРСР.
За участю комсомольців і молоді міста в 1933 році в Рубіжному споруджено Палац культури. Його колективи художньої самодіяльності завоювали широку популярність серед трудівників міста і навколишніх сіл. Особливо любили глядачі виступи самодіяльного театру музичної комедії, в репертуарі