Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Вогнищами культурно-освітньої роботи були клуби, де працювали гуртки художньої самодіяльності, провадились виробничі й сімейні вечори.
Трудівники хімічного заводу, як і всі радянські люди, з великим піднесенням зустріли план першої п'ятирічки. У травні 1929 року на підприємстві розгорнулось
масове соціалістичне змагання за виконання і перевиконання п'ятирічного плану. Було укладено перший договір про змагання з колективом Дорогомилівського хімічного заводу (Москва). З того часу змагання споріднених підприємств стало традицією. У 1930 році на заводі «Красное знамя» працювало понад 30 ударних змін і бригад, 577 ударників. Хід змагання широко висвітлювався заводською багатотиражною газетою «Червоний прапор», яка почала виходити восени 1929 року за рішенням Старобільського окружкому.
Наприкінці першої п'ятирічки рубіжанський завод став одним із найбільших підприємств анілінофарбової промисловості
країни. Наказом по «Анілоб'єднанню» з 1 січня 1932 року завод реорганізовано в хімічний комбінат.
Трудівники хімкомбінату успішно виконали план першої п'ятирічки. Пуск шести нових цехів, які виробляли напівпродукти для барвників, широкий розвиток соціалістичного змагання забезпечили в 1932 році зростання валової продукції в 7,6 раза в порівнянні з 1927/1928 господарським роком. На промислове капітальне будівництво за п'ятирічку було витрачено понад 50 млн. карбованців.
Будівництво і монтаж промислового устаткування вели трест «Індбуд» і управління тресту «Союзпроммонтаж». На спорудженні нових об'єктів працювало 1200 чоловік. Розмах будівництва на ті часи був дуже великий. Тут працювали будівельники з Воронезької, Курської, Калузької областей і жителі найближчих сіл Старобільського округу.
Невтомним виконробом усіх найважливіших об'єктів був досвідчений будівельник І. Д. Минаков. Далеко за межі Рубіжного розійшлася слава бригади мулярів В. М. Киценка. Разом з ним працювали його сини Петро, Павло, Іван та Андрій і дочка Дарія. Кожен з них за зміну укладав 1000-1250 штук цегли. Шість норм виконував щодня скляр Р. В. Гнатко. Справжньою кузнею кадрів була бригада тесля- рів-верхолазів А. І. Слєпцова.
Бурхливий розвиток заводу прискорив зростання робітничого селища, перейменованого в 1930 році в Рубіжне. Того ж року воно стало центром нового Рубіжанського району. У зв'язку із створенням райкому КП(б)У Краснознаменський райпартком у квітні 1930 року перетворено на партійний комітет. Партійна організація заводу на цей час об'єднувала 420 комуністів.
Комуністи й комсомольці Рубіжного брали активну участь у створенні колгоспів у ближніх селах Варварівці, Білянці й Новій Астрахані. Завод подавав молодим сільськогосподарським артілям велику допомогу різними матеріалами й механізмами.
Роки другої п'ятирічки (1933-1937) були періодом дальшого зростання Рубіжанського хімічного комбінату. На розвиток підприємства держава асигнувала 106 млн. крб. У 1933 році стали до ладу діючих ще 4 нові цехи по випуску напівпродуктів для барвників.
У квітні 1935 року народний комісар важкої промисловості СРСР С. Орджонікідзе, відзначаючи успіхи анілінофарбової промисловості країни (план 1934 року був
виконаний на 113,8 проц.), нагородив велику групу рубіжанських хіміків цінними подарунками.
В цей час на підприємстві набрав широкого розмаху стахановський рух. Першими стахановцями хімкомбінату, заспівувачами нового патріотичного руху були апаратники - комуніст Я. А. Зінченко і комсомолець Д. Берест, токар М. Олійникова, інженер П. В. Силін та інші. На кінець другої п'ятирічки на комбінаті налічувалося вже 2 тис. стахановців, тобто майже половина колективу.
В результаті самовідданої праці трудівників комбінату випуск продукції збільшився в 4 рази і становив приблизно половину продукції всієї
Рубіжне
Сторінка 5 з 13
анілінофарбової промисловості. При інституті восени 1929 року почав діяти робітфак, який за 5 років підготував до вступу в інститут 800 робітників.Вогнищами культурно-освітньої роботи були клуби, де працювали гуртки художньої самодіяльності, провадились виробничі й сімейні вечори.
Трудівники хімічного заводу, як і всі радянські люди, з великим піднесенням зустріли план першої п'ятирічки. У травні 1929 року на підприємстві розгорнулось
Наприкінці першої п'ятирічки рубіжанський завод став одним із найбільших підприємств анілінофарбової промисловості
країни. Наказом по «Анілоб'єднанню» з 1 січня 1932 року завод реорганізовано в хімічний комбінат.
Трудівники хімкомбінату успішно виконали план першої п'ятирічки. Пуск шести нових цехів, які виробляли напівпродукти для барвників, широкий розвиток соціалістичного змагання забезпечили в 1932 році зростання валової продукції в 7,6 раза в порівнянні з 1927/1928 господарським роком. На промислове капітальне будівництво за п'ятирічку було витрачено понад 50 млн. карбованців.
Будівництво і монтаж промислового устаткування вели трест «Індбуд» і управління тресту «Союзпроммонтаж». На спорудженні нових об'єктів працювало 1200 чоловік. Розмах будівництва на ті часи був дуже великий. Тут працювали будівельники з Воронезької, Курської, Калузької областей і жителі найближчих сіл Старобільського округу.
Невтомним виконробом усіх найважливіших об'єктів був досвідчений будівельник І. Д. Минаков. Далеко за межі Рубіжного розійшлася слава бригади мулярів В. М. Киценка. Разом з ним працювали його сини Петро, Павло, Іван та Андрій і дочка Дарія. Кожен з них за зміну укладав 1000-1250 штук цегли. Шість норм виконував щодня скляр Р. В. Гнатко. Справжньою кузнею кадрів була бригада тесля- рів-верхолазів А. І. Слєпцова.
Бурхливий розвиток заводу прискорив зростання робітничого селища, перейменованого в 1930 році в Рубіжне. Того ж року воно стало центром нового Рубіжанського району. У зв'язку із створенням райкому КП(б)У Краснознаменський райпартком у квітні 1930 року перетворено на партійний комітет. Партійна організація заводу на цей час об'єднувала 420 комуністів.
Комуністи й комсомольці Рубіжного брали активну участь у створенні колгоспів у ближніх селах Варварівці, Білянці й Новій Астрахані. Завод подавав молодим сільськогосподарським артілям велику допомогу різними матеріалами й механізмами.
Роки другої п'ятирічки (1933-1937) були періодом дальшого зростання Рубіжанського хімічного комбінату. На розвиток підприємства держава асигнувала 106 млн. крб. У 1933 році стали до ладу діючих ще 4 нові цехи по випуску напівпродуктів для барвників.
У квітні 1935 року народний комісар важкої промисловості СРСР С. Орджонікідзе, відзначаючи успіхи анілінофарбової промисловості країни (план 1934 року був
виконаний на 113,8 проц.), нагородив велику групу рубіжанських хіміків цінними подарунками.
В цей час на підприємстві набрав широкого розмаху стахановський рух. Першими стахановцями хімкомбінату, заспівувачами нового патріотичного руху були апаратники - комуніст Я. А. Зінченко і комсомолець Д. Берест, токар М. Олійникова, інженер П. В. Силін та інші. На кінець другої п'ятирічки на комбінаті налічувалося вже 2 тис. стахановців, тобто майже половина колективу.
В результаті самовідданої праці трудівників комбінату випуск продукції збільшився в 4 рази і становив приблизно половину продукції всієї