Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Розв'язана імперіалістами світова війна принесла капіталістам величезні бариші. Так, у 1916 році Селезнівське акціонерне товариство збільшило свій основний капітал з 4 до 5 млн. крб. Становище ж шахтарів селища в роки війни ще більше погіршилося. В 1916 році то на одній, то на іншій шахті Селезнівських рудників спалахують страйки, викликані посиленням експлуатації і зростанням цін на продукти першої необхідності.
Наприкінці 1916 року шахтарі створюють невелику, але міцну рудникову більшовицьку організацію. До її складу ввійшло близько п'ятнадцяти чоловік - робітники Буненко (він же - організатор осередку), Брильов, Жданов, Райцев, Челяєв, Колода (страчений фашистами у роки Великої Вітчизняної війни), Тютющенко, Сокольников, Даренський, Ларченко, Суслов, Ананьївський. Більшовики зміцнюють зв'язки з шахтарями, роз'яснюють їм грабіжницький характер війни, готують робітників до революційних боїв з самодержавством.
До революції Селезнівський рудник був глухим селищем, де проживало близько З тис. чоловік. Тут налічувалося 15 вулиць, що складалися з двоквартирних будиночків з однокімнатними квартирами для десятників і службовців шахт, а також дерев'яних казарм для робітників. Медичне обслуговування на руднику було поставлено погано. В селищі була всього одна лікарня на 10 ліжок, де працював тільки один фельдшер.
Більшість робітників була неписьменною. До Жовтневої революції в робітничому селищі була тільки одна початкова трикласна школа, яка аж ніяк не могла охопити навчанням всіх дітей.
Звістка про повалення царату дійшла до Селезнівського рудника 4 березня 1917 року. Відбувся великий мітинг, після якого демонстранти направилися через сусідній Ольговірівський рудник у село Графівку (нині - Бугаївка), де разом із селянами провели мітинг. Місцеву поліцію було обеззброєно і розігнано.
Обирається рудникова Рада. Однак до її керівництва пролізли меншовики та есери. Рада перетворилася в місце запеклої боротьби більшовиків з меншовиками та есерами. На настійну вимогу більшовиків Рада вжила ряд заходів, спрямованих на задоволення вимог трудящих рудника про збільшення заробітної плати і восьмигодинний робочий день. На шахтах були створені робітничі комітети, які обмежували розгул адміністрації. Під керівництвом більшовиків робітники рудника провели мітинг пролетарської солідарності в зв'язку з п'ятою річницею Ленського розстрілу, організовано відзначили свято 1 Травня.
Керуючись Квітневими тезами В. І. Леніна і рішеннями Квітневої партійної конференції, більшовики викривали політику Тимчасового уряду та імперіалістичний характер війни, боролися проти угодовської політики меншовиків і есерів. Неухильно зростала політична свідомість робітників, посилювався вплив більшовиків серед жителів селища. 28 серпня 1917 року шахтарі Селезнівського рудника спільно з гірниками сусіднього Катеринівського рудника провели мітинг, на якому засудили корніловщину. Тут же був створений червоногвардійський загін; шахтарі вирішили послати його на допомогу петроградським робітникам.
Після розгрому корніловщини авторитет більшовицького осередку Селезнівського рудника ще більше зріс. На мітингах і зборах шахтарі підтримували більшовицьких промовців, а меншовицьких - освистували.
Коли до селища дійшла звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, відбулись демонстрація і мітинг трудящих. Більшовики роз'яснювали робітникам суть рішень II з'їзду Рад, ленінські декрети про мир, землю, про створення Радянського робітничо-селянського уряду. Сформовані з робітників загони під командуванням Токонцева і Буненка розігнали місцеві органи влади Тимчасового уряду. Шахтарі
Перевальськ
Сторінка 3 з 9
На знак протесту проти кривавого злочину царських властей на Ленських золотих приїсках робітники рудника у квітні 1912 року провели масовий політичний страйк. Страйковий комітет підтримував тісний зв'язок з більшовицькою організацією Алчевська. Щоб замінити страйкуючих робітників, адміністрація виписала волзьких татар. Та останні, під впливом більшовицької агітації, відмовилися працювати, заплативши адміністрації штраф по 25 крб. кожний. Жорстокими поліцейськими репресіями страйк вдалося придушити. У червні 1913 року, разом із пролетарями Луганська і Алчевська, шахтарі Селезнівки масовим страйком висловили протест проти монархії сім'ї Романових. Наприкінці 1916 року шахтарі створюють невелику, але міцну рудникову більшовицьку організацію. До її складу ввійшло близько п'ятнадцяти чоловік - робітники Буненко (він же - організатор осередку), Брильов, Жданов, Райцев, Челяєв, Колода (страчений фашистами у роки Великої Вітчизняної війни), Тютющенко, Сокольников, Даренський, Ларченко, Суслов, Ананьївський. Більшовики зміцнюють зв'язки з шахтарями, роз'яснюють їм грабіжницький характер війни, готують робітників до революційних боїв з самодержавством.
До революції Селезнівський рудник був глухим селищем, де проживало близько З тис. чоловік. Тут налічувалося 15 вулиць, що складалися з двоквартирних будиночків з однокімнатними квартирами для десятників і службовців шахт, а також дерев'яних казарм для робітників. Медичне обслуговування на руднику було поставлено погано. В селищі була всього одна лікарня на 10 ліжок, де працював тільки один фельдшер.
Більшість робітників була неписьменною. До Жовтневої революції в робітничому селищі була тільки одна початкова трикласна школа, яка аж ніяк не могла охопити навчанням всіх дітей.
Звістка про повалення царату дійшла до Селезнівського рудника 4 березня 1917 року. Відбувся великий мітинг, після якого демонстранти направилися через сусідній Ольговірівський рудник у село Графівку (нині - Бугаївка), де разом із селянами провели мітинг. Місцеву поліцію було обеззброєно і розігнано.
Обирається рудникова Рада. Однак до її керівництва пролізли меншовики та есери. Рада перетворилася в місце запеклої боротьби більшовиків з меншовиками та есерами. На настійну вимогу більшовиків Рада вжила ряд заходів, спрямованих на задоволення вимог трудящих рудника про збільшення заробітної плати і восьмигодинний робочий день. На шахтах були створені робітничі комітети, які обмежували розгул адміністрації. Під керівництвом більшовиків робітники рудника провели мітинг пролетарської солідарності в зв'язку з п'ятою річницею Ленського розстрілу, організовано відзначили свято 1 Травня.
Керуючись Квітневими тезами В. І. Леніна і рішеннями Квітневої партійної конференції, більшовики викривали політику Тимчасового уряду та імперіалістичний характер війни, боролися проти угодовської політики меншовиків і есерів. Неухильно зростала політична свідомість робітників, посилювався вплив більшовиків серед жителів селища. 28 серпня 1917 року шахтарі Селезнівського рудника спільно з гірниками сусіднього Катеринівського рудника провели мітинг, на якому засудили корніловщину. Тут же був створений червоногвардійський загін; шахтарі вирішили послати його на допомогу петроградським робітникам.
Після розгрому корніловщини авторитет більшовицького осередку Селезнівського рудника ще більше зріс. На мітингах і зборах шахтарі підтримували більшовицьких промовців, а меншовицьких - освистували.
Коли до селища дійшла звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, відбулись демонстрація і мітинг трудящих. Більшовики роз'яснювали робітникам суть рішень II з'їзду Рад, ленінські декрети про мир, землю, про створення Радянського робітничо-селянського уряду. Сформовані з робітників загони під командуванням Токонцева і Буненка розігнали місцеві органи влади Тимчасового уряду. Шахтарі
Дивиться також інші населені пункти району:
- Ящикове
- Чорнухине
- Червоний Прапор
- Фащівка
- Селезнівка
- Петрівка
- Михайлівка
- Малоіванівка
- Комісарівка
- Зоринськ
- Городище
- Бугаївка
- Андріанополь
- Артемівськ