Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Боротьбу шахтарів селища за відбудову господарства очолив партійний осередок, що налічував у лютому 1920 року 40 чоловік. Вірними
помічниками комуністів були комсомольці. Осередок РКСМ був створений у 1920 році за участю члена РКП(б) з 1917 року Ф. І. Колоди та Парасковії Кузьменко, яка й очолила осередок. Комсомольці згуртовували навколо себе всю шахтарську молодь, провадили суботники по упорядкуванню селища.
В 1918 році в селищі відкрився Народний будинок. У ньому проводилися робітничі збори, читалися лекції, діяли гуртки художньої самодіяльності. Змістовну роботу провадила створена молодіжна агітбригада «Синя блуза». Ентузіастами-синьоблузниками були комуністи, перші комсомольці, передова молодь. Одним з комсомольців-активістів був молодий шахтарський поет Павло Безпощадний, який у 1921 році демобілізувався з лав Червоної Армії.
В селищі розгорнулася велика робота по ліквідації неписьменності серед населення. У 1922 році було відкрито трудову семирічну школу, що розмістилась в двоповерховому будинку.
Завдяки самовідданій праці шахтарів, трудармійців та молодих посланців братнього російського народу вугільні підприємства селища протягом порівняно короткого часу були відбудовані. Вже в липні 1923 року шахти Селезнівського рудника виконали виробниче завдання на 136 проц. Вугільні підприємства були оснащені новим устаткуванням. В 1923 році на шахтах Селезнівського рудника працювало 4230 чоловік. На цей час у селищі було створено рудоуправління ім. Паризької Комуни.
Ідеї XIV з'їзду партії, що проголосив курс на соціалістичну індустріалізацію країни, набрали свого втілення і в ділах шахтарів селища. В 1925 році тут почалося будівництво шахти № 25 (стала до ладу в 1927 році); у 1929 році була закладена шахта ім. XII річниці Жовтня (нині шахта «Україна»), яка стала до ладу у вересні 1935 року.
Пліч-о-пліч з радянськими людьми на будівництві нових шахт працювала група робітників-чехів, які приїхали у Донбас навесні 1931 року за трудовим договором. Двоє з них, комуністи Рудольф Юзефович Ясіок, спеціаліст з компресорних установок, та Емеріх Карлович Цедивода, згодом гірничий технік, начальник дільниці, в 1937 році, коли закінчився строк трудового договору, залишилися в нашій країні, прийняли радянське підданство і працювали на шахтах селища. Р. Ю. Ясіока у 1953 році удостоєно ордена Леніна.
Сотні шахтарів стали вчитися в технічних школах, гуртках, на курсах. Цього вимагало життя, нова техніка. В забоях застосовувались врубові машини, хитні конвейєри, електросвердла. Боротьба за оволодіння технікою супроводжувалася дальшим розгортанням соціалістичного змагання. Шахтарі селища ім. Паризької Комуни включилися в стахановський рух. На другий день після народження рекорду Олексія Стаханова забійник шахти ім. XII річниці Жовтня Леонтій В а лейников, працюючи в лаві крутого падіння, видобув за зміну 126 т вугілля, що становило понад 15 денних норм. По-стахановському працювали забійник Василь Макаров, шахтарі бригади Михайла Антохіна, комсомольсько-молодіжна дільниця Юхима Варламова та багато інших гірників.
За роки передвоєнних п'ятирічок невпізнанно змінилося колишнє глухе селище. Воно перетворилося в невелике, але красиве, впорядковане місто, електрифіковане і радіофіковане. Виросли нові вулиці і квартали житлових будинків. Тільки з 1929 по 1940 рр. було збудовано 16 тис. кв. м житлової площі. У місті діяла поліклініка, міська лікарня, з'явилися нові магазини, гуртожитки для молодих шахтарів, їдальні. В 1934 році став до ладу хлібозавод, коптильний цех та інші підприємства місцевого значення. В 1930 році було відкрито середню школу, в 1936 році прийняла учнів друга середня школа на 1200 учнів; всього в місті налічувалося дві середні та три семирічні школи. Навчанням були охоплені всі діти шкільного віку.
Для підготовки спеціалістів вугільної промисловості в 1922 році в селищі було організовано школу гірничо-промислового учнівства (Гірпроуч) з майстернями та лабораторіями. В 1930 році було споруджено Палац культури на 800 місць. При ньому діяли стаціонарна кіноустановка, лекційний, читацький та спортивний зали, В 1938 році став до ладу клуб на шахті ім. XII річниці Жовтня, літній кінотеатр «Гірник», клуб інженерно-
Перевальськ
Сторінка 5 з 9
Петрограда в складі 100 чоловік, що приїхав у 1923 році на відбудову Донбасу за закликом ЦК комсомолу.Боротьбу шахтарів селища за відбудову господарства очолив партійний осередок, що налічував у лютому 1920 року 40 чоловік. Вірними
В 1918 році в селищі відкрився Народний будинок. У ньому проводилися робітничі збори, читалися лекції, діяли гуртки художньої самодіяльності. Змістовну роботу провадила створена молодіжна агітбригада «Синя блуза». Ентузіастами-синьоблузниками були комуністи, перші комсомольці, передова молодь. Одним з комсомольців-активістів був молодий шахтарський поет Павло Безпощадний, який у 1921 році демобілізувався з лав Червоної Армії.
В селищі розгорнулася велика робота по ліквідації неписьменності серед населення. У 1922 році було відкрито трудову семирічну школу, що розмістилась в двоповерховому будинку.
Завдяки самовідданій праці шахтарів, трудармійців та молодих посланців братнього російського народу вугільні підприємства селища протягом порівняно короткого часу були відбудовані. Вже в липні 1923 року шахти Селезнівського рудника виконали виробниче завдання на 136 проц. Вугільні підприємства були оснащені новим устаткуванням. В 1923 році на шахтах Селезнівського рудника працювало 4230 чоловік. На цей час у селищі було створено рудоуправління ім. Паризької Комуни.
Ідеї XIV з'їзду партії, що проголосив курс на соціалістичну індустріалізацію країни, набрали свого втілення і в ділах шахтарів селища. В 1925 році тут почалося будівництво шахти № 25 (стала до ладу в 1927 році); у 1929 році була закладена шахта ім. XII річниці Жовтня (нині шахта «Україна»), яка стала до ладу у вересні 1935 року.
Пліч-о-пліч з радянськими людьми на будівництві нових шахт працювала група робітників-чехів, які приїхали у Донбас навесні 1931 року за трудовим договором. Двоє з них, комуністи Рудольф Юзефович Ясіок, спеціаліст з компресорних установок, та Емеріх Карлович Цедивода, згодом гірничий технік, начальник дільниці, в 1937 році, коли закінчився строк трудового договору, залишилися в нашій країні, прийняли радянське підданство і працювали на шахтах селища. Р. Ю. Ясіока у 1953 році удостоєно ордена Леніна.
Сотні шахтарів стали вчитися в технічних школах, гуртках, на курсах. Цього вимагало життя, нова техніка. В забоях застосовувались врубові машини, хитні конвейєри, електросвердла. Боротьба за оволодіння технікою супроводжувалася дальшим розгортанням соціалістичного змагання. Шахтарі селища ім. Паризької Комуни включилися в стахановський рух. На другий день після народження рекорду Олексія Стаханова забійник шахти ім. XII річниці Жовтня Леонтій В а лейников, працюючи в лаві крутого падіння, видобув за зміну 126 т вугілля, що становило понад 15 денних норм. По-стахановському працювали забійник Василь Макаров, шахтарі бригади Михайла Антохіна, комсомольсько-молодіжна дільниця Юхима Варламова та багато інших гірників.
За роки передвоєнних п'ятирічок невпізнанно змінилося колишнє глухе селище. Воно перетворилося в невелике, але красиве, впорядковане місто, електрифіковане і радіофіковане. Виросли нові вулиці і квартали житлових будинків. Тільки з 1929 по 1940 рр. було збудовано 16 тис. кв. м житлової площі. У місті діяла поліклініка, міська лікарня, з'явилися нові магазини, гуртожитки для молодих шахтарів, їдальні. В 1934 році став до ладу хлібозавод, коптильний цех та інші підприємства місцевого значення. В 1930 році було відкрито середню школу, в 1936 році прийняла учнів друга середня школа на 1200 учнів; всього в місті налічувалося дві середні та три семирічні школи. Навчанням були охоплені всі діти шкільного віку.
Для підготовки спеціалістів вугільної промисловості в 1922 році в селищі було організовано школу гірничо-промислового учнівства (Гірпроуч) з майстернями та лабораторіями. В 1930 році було споруджено Палац культури на 800 місць. При ньому діяли стаціонарна кіноустановка, лекційний, читацький та спортивний зали, В 1938 році став до ладу клуб на шахті ім. XII річниці Жовтня, літній кінотеатр «Гірник», клуб інженерно-
Дивиться також інші населені пункти району:
- Ящикове
- Чорнухине
- Червоний Прапор
- Фащівка
- Селезнівка
- Петрівка
- Михайлівка
- Малоіванівка
- Комісарівка
- Зоринськ
- Городище
- Бугаївка
- Андріанополь
- Артемівськ