Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Перевальськ

Сторінка 6 з 9
технічних працівників. При клубах і Палаці культури працювали бібліотеки, гуртки художньої самодіяльності.
22 червня 1941 року мирну працю радянських людей перервав віроломний напад фашистських загарбників. Сотні молодих шахтарів у перші ж дні війни пішли на фронт. Та шахти Перевальська діяли безперебійно. В шахтарських колективах розгорнувся патріотичний рух під лозунгом: «Працювати за себе і за товариша, що пішов на фронт». На підприємствах були створені
бригади, в яких поруч з пенсіонерами працювали жінки та підлітки. У грудні 1941 року лінія фронту знаходилася в 20-30 км від Перевальська. Прифронтове місто жило напруженим трудовим життям. Поблизу передових позицій тривало видобування вугілля. Всі мешканці працювали на спорудженні оборонних рубежів. Ворог кидав у бій все нові й нові підкріплення, 12 липня 1942 року німецько-фашистські окупанти зайняли місто.
Жорстоким терором гітлерівці намагалися зламати волю радянських людей. За час свого хазяйнування в місті вони закатували 1100 чоловік, забрали на каторжні роботи в Німеччину 1180 радянських громадян.
У лютому 1943 року під час рейду 7-го гвардійського кавалерійського корпусу по тилах противника група поранених радянських воїнів потрапила в оточення. Місцеві жителі сховали бійців в шахті «Дельта». Ірина Павлівна Козлова, мати шістьох дітей, яка жила поруч шахти, передавала радянським воїнам їжу, медикаменти. Дізнавшись про це, гітлерівці по-звірячому закатували І. П. Козлову та її п'ятнадцятирічного сина, а їхній будинок спалили.
Фашисти зігнали до ствола шахти «Дельта» жінок та дітей селища і поставили перед радянськими воїнами вимогу вийти на поверхню, в противному разі будуть розстріляні жінки і діти. Прагнучи врятувати жінок і дітей, із шахти вийшли два радянські бійці, які заявили, що там більше нікого немає. Нічого не дізнавшись від них, фашисти закатували героїв (їх прізвища з'ясувати не вдалося). У ствол шахти фашисти кинули десятки гранат і мін. В одну з ночей 16-річний син шахтаря Іван Голощапов, проникнувши в шахту через закинуті шахтні виробітки, вивів бійців до старого вентиляційного шурфа. Івану Голощапову довелось кілька разів підніматися і спускатися по стволу, витягаючи на поверхню знесилених людей. Через деякий час бійцям вдалося перейти лінію фронту. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року І. І. Голощапова нагороджено медаллю «За відвагу».
2-го вересня 1943 року частини 315 стрілецької дивізії під командуванням полковника Д. П. Куропатенка звільнили місто від німецько-фашистських загарбників. Сотні гірників нагороджені орденами і медалями. Троє жителів міста удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу: танкіст О. М. Пікалов, командир взводу В. Є. Косинов (посмертно), командир відділення автоматників М. Ф. Поляков (посмертно). Безстрашність і відвагу проявив вихованець міської середньої школи № 16 Рудольф Рудольфович Ясіок (син чеха Р. Ю. Ясіока). У 1942 році він бився в лавах Чехословацького корпусу, яким командував Людвік Свобода. Командир танкового взводу Р. Ясіок брав участь у боях на Харківському напрямку, у визволенні Києва, Білої Церкви, Фастова, західних областей України. На землі рідної Чехословаччини Р. Р. Ясіок загинув смертю героя. Ратні подвиги Рудольфа відзначені орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни першого та другого ступеня, чехословацькими бойовими хрестами, орденами Білого Лева, радянськими і чехословацькими медалями.
Величезної шкоди завдали місту німецько-фашистські загарбники. Шахти № 25 та ім. XII річниці Жовтня були повністю виведені з ладу, а житлові будинки та культурно-побутові установи перетворені в руїни. Тільки вугільним підприємствам колишнього рудоуправління ім. Паризької Комуни завдано шкоди на суму понад 133 млн. 500 тис. карбованців.
Ще тривала війна, а трудящі міста, як і всього Донбасу, взялися за відбудову народного господарства. На шахти приїздять спеціалісти, надходить устаткування. Щоб скоріше дати країні вугілля, гірники почали експлуатувати дрібні шахти місцевого значення. Водночас велися роботи по відбудові великих вугільних підприємств.
Майже половину робітників міста в 1943 році становили жінки. Замінивши чоловіків, братів та батьків, які пішли на фронт, вони показували зразки самовідданої праці. Героїнями відбудовного періоду були комсомольсько-